17. Статті я. Головацького «Іван Котляревський», 164-167 «о житті і сочинєніях Грицька Основ’яненка» 169-173.

ежи соучениками єго перекладатель «Іліади» Гомерової М. І. Гнєдич. ЗАЙМАВСЯ ВИХОВАННЯМ ДІТЕЙ. В ту пору життя свого образовався він в малоруськім язиці після мови народної, уважав обичаї, звичаї, повір’я і преданія своїх земляків українців, бував на зборах, іграх і забавах простого народа пильно підслухував і записував слова і речення малоруськії. В тім перекладі слабо держався чтення латинської «Енеїди», але найбільше ізображав домашнє життя українців у свободних і оживлених строфах. ПИСАЛИ ЙОМУ получали від него докладні і вірні об’ясненія на запитання свої. оказав неуклюжность мнимого класицизма, намигнув на істинне джерело народної поезії в своїй рідній землиці, у свого родимого народа. ЗГОДОМ ПИШЕ НАТАЛ ПОЛ І МОСК ЧАРІВ. НП ОЗАРКЕВИЧ ПРЕДСТАВИВ В КОЛОМИЇ. У ЛЬВОВІ ЖОВНІР-ЧАРІВНИК. оказав неуклюжность мнимого класицизма, намигнув на істинне джерело народної поезії в своїй рідній землиці, у свого родимого народа.КОТЛЯ СЛУЖИВ. ПІСНЯ НА НОВ РІК 1805 ОЛЕС БОРИС КУРАКІНУ. кадетом 1796 р. в карабінерний, а пізніше коннострілецький полк, служив у виправі руських войськ до Бессарабії і Молдавії, був при взятії Бендерів, при штурмі Ізмайлова і в других воєнних потребах з турками, де отримав за отличіє похвалу від самого царя. нагороджен орденом св. Анни. В одставку виступив 1808 р. яко капітан, а 1810 р. призваний був кн. Лобановим-Ростовським за надзирателя дому воспитанія бідних, за поправлення котрого дістав в 1817 р. чин майора і 500 руб. жаловання. В часнім життю був Котляревський щирий зо своїми приятелями, завсігди готов помочи ближньому. Зріст єго був середній, собою був худощавий, лице мав продовговате, очі невеличкі, чорні і бистрі, волосе також чорне, в виразі лиця був ум і багато простодушія. Котляревський яко хоробрий воїн, як учитель молодіжі, яко щирий ісповнитель повинностій в горожанськім життю заслужив на чесне ім’я ужиточного сина вітчини, а яко істинно народний писатель – славу знаменитого стихотворця.

«О житті і сочинєніях Грицька Основ’яненка»

КОТЛЯР. Другим ділателем на полі мало¬руської словесності був наш незабутній О с н о в’ я н е н- к о. Той посмішками, жартами повалив дряхлий будинок класицизму — сей поклав нам сильну основу храму чисто народної словесності: глибоко проникаючим духом загля¬нув в руське серце. Небіж ш начав своє літературне поприще участіем в сУ краї зі -с ь к і м вісник у», видававшімся у Харкові. Фал алея Новину хіна. «Прнезжнй из столицьі, или Суматоха в уездном горо¬де», комедія в 3-х дійствіях—«Шельменко—волостной писарь. «Сватання на Гончарівці». Малоросійськая опера в 3-х дійствіях. «Современнике* явилася його «Маруся», кожне з них має в собі многі достоїнства. в вірності поетичеського ізображення природи і жизні України^ куди найчастіше любить він вести свого читателя, в глибокім знанні обще- ства. не виїжджаючи із Харкова, він був у близь-ких відношеннях і постоянній переписці із ізвістнійшими писателями російськими, Печальним гомоном погребального дзвону розляглася скорбна вість о смерті Основ’яненка по всій Україні, котру він так пламенно любив і для котрої добра так щиро по- свящав свої сили…