1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини

Вплив забруднень атмосферного повітря і повітря приміщень на організм людини визначають з метою наукового обгрунтування реко­мендацій для поліпшення здоров'я населення, здійснення ефективно­го моніторингу за санітарним станом повітряного басейну міста.

Дослідження передбачають опитування населення за спеціально розробленою анкетою. Вона містить дані про характер забруднень, прояви захворювань, інтенсивність забруднень порівняно з мину­лим роком і т. ін., а також дає змогу виявити вплив атмосферних забруднень на санітарні умови життя населення. У зоні впливу шкід­ливих речовин в атмосферному повітрі вивчають демографічні по­казники, фізичний розвиток, захворюваність населення, а також здій­снюють медичне обстеження населення із залученням спеціалістів клінічного профілю. Результати підлягають статистичній обробці та науковому аналізу.

Гігієна світлового клімату

2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату

Світловий клімат визначається кількісним і якісним складом со­нячного випромінювання, що досягає земної поверхні, і залежить від природних і антропогенних чинників: географічної широти міс­цевості, пори року, доби, рельєфу місцевості, погодно-кліматичних умов, забруднення повітря.

Сонячне випромінювання — інтегральний потік корпускулярних частинок (електронів, протонів, а-частинок тощо) та електромагніт-

них хвиль різної довжини (від найкоротших у- і рентгенівських довжиною до 10 нм, ультрафіолетових довжиною 10-400 нм та види­мих променів до інфрачервоних довжиною 760-100000 нм та най­довших хвиль діапазону радіочастот). Найважливіше значення се­ред них біля поверхні Землі має оптична частина сонячного спектра, що включає інфрачервоні промені довжиною 2800-760 нм, частка яких становить 59%, видимі довжиною 760-400 нм (40%) та ультра­фіолетові довжиною 400-280 нм (1%). Довгохвильове інфрачервоне та короткохвильове ультрафіолетове випромінювання затримується атмосферою. Проте людина може зазнавати впливу такого опромі­нення від штучних джерел, які широко застосовуються з лікуваль­но-профілактичною метою, а також на виробництві.

Інфрачервоне випромінювання Сонця і штучних джерел у по­мірних кількостях чинить тепловий вплив на організм, зумовлюючи гіперемію шкіри, посилюючи кровообіг, обмін речовин, нормалізує функцію внутрішніх органів, стимулює імуногенез, має болетамувальну та протизапальну дію і широко використовується з профілактичною та лікувальною метою. У надмірній кількості, при тривалому соняч­ному опроміненні, особливо в південних широтах, а також в умовах виробництва під час контакту зі штучними джерелами, температура яких значно вища за температуру тіла людини, інфрачервона раді­ація призводить до загального перегрівання організму, опіків, роз­витку катаракти і вимагає гігієнічної оцінки та здійснення профі­лактичних заходів.

Дія ультрафіолетового випромінювання полягає у біогенній за-гальностимуляційній (еритемній), пігментотворній (засмагній), D-ві-тамінотворній (антирахітичній) і абіогенній канцерогенній, фотото-ксичній і фотоалергенній дії на людський організм та бактерицидній дії на мікроорганізми.

Недостатність ультрафіолетового опромінення (сонячне голоду­вання) супроводиться розвитком рахіту у дітей, остеопорозу і ос­теомаляції у дорослих, функціональними розладами нервової систе­ми, зниженням загальної опірності організму і потребує профілак­тичного ультрафіолетового опромінення штучними джерелами. У де­яких випадках в умовах відкритої атмосфери, але найчастіше у ви­робничих умовах при використанні штучних джерел ультрафіолету виникає необхідність профілактики ультрафіолетового переопромі-нення.

Видиме світло — адекватний подразник органа зору, носій зоро­вої інформації, стимулятор багатьох функціональних процесів ор­ганізму, зокрема, обміну речовин, кровотворення, секреції гіпофіза, збудливості нервової тканини. При цьому поліпшуються самопочут­тя, настрій, підвищується працездатність людини. Режим освітлення відіграє суттєву роль у регулюванні біологічних ритмів організму. Виражений вплив на нервово-психічну сферу чинить спектральний склад видимого світла. Недостатнє, нераціональне освітлення нега­тивно позначається на функціях зорового аналізатора, прискорює втомлюваність і його, й усієї центральної нервової системи, зменшує

працездатність людини, сприяє розвитку короткозорості у дітей, а також погіршує санітарний стан приміщень.

Біологічне значення сонячної радіації та променистої енергії штуч­них джерел зумовлює важливість гігієнічної оцінки якісних і кіль­кісних характеристик випромінювання. Якісний склад променистої енергії визначається спектроскопічними методами, кількісний — при­ладами типу спектрорадіометрів з визначеною спектральною чутли­вістю. За кількісну характеристику інтенсивності променистої енергії слугують напруженість радіації, тобто кількість енергії у джоулях (системна одиниця) або калоріях* (позасистемна одиниця), що па­дає за одиницю часу на 1 м²(см²) поверхні, розташованої перпенди­кулярно до джерела променів, та поверхнева густина потоку енергії у ватах, що падає на одиницю опромінюваної поверхні. Напруже­ність випромінювання у різних спектральних діапазонах досліджу­ється за допомогою поданих нижче методів.

Гігієнічна оцінка напруженості і спектральних характеристик про­менистого потоку необхідна у геліотерапії, загартуванні, при роботі зі штучними джерелами випромінювання у фотаріях, фізіотерапев­тичних кабінетах, а також на виробництвах, де застосовуються різ­номанітні джерела випромінювання оптичного діапазону.