- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
Лікарі всіх лікувальних профілів повинні володіти принципами організації та методикою контролю за забезпеченням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних закладах.
Санітарно-гігієнічний режим лікувального закладу спрямований на виключення негативного впливу факторів лікарняного середовища на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного та психічного комфорту, а персоналу — оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм місткості лікарняних палат, забезпечення оптимального мікроклімату, хімічного та бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції й освітлення приміщень, постачання доброякісною питною водою згідно з чинними нормами водоспоживання, своєчасне і повне видалення та знезаражування твердих і рідких відходів, забезпечення хворих раціональним збалансованим харчуванням і дотримання гігієнічного режиму харчоблоку, якісне та своєчасне проведення ремонту, прибирання приміщень, прання та заміни білизни, дотримання правил особистої гігієни тощо.
Контроль за станом повітряного середовища, водопостачанням, харчуванням хворих у лікувальних закладах здійснюється за допомогою методів, детально викладених у розділах 1 і 2.
Протиепідемічний режим лікувального закладу спрямований на запобігання виникненню та поширенню внутрішньолікарняних інфекцій.
Внутрішньолікарняні інфекції — клінічне виражені захворювання мікробного походження, що уражують хворого в результаті його госпіталізації або відвідування лікувального закладу, а також медперсонал в процесі виконуваної ним роботи. Внутрішньолікарняні інфекції поділяються на госпітальні, що виникають під час або після стаціонарного лікування, та амбулаторні, які пов'язані з відвідуванням поліклініки або проведенням профілактичних заходів. Збудники внутрішньолікарняних інфекцій наведені у табл. 120.
Джерелами внутрішньолікарняних інфекцій є хворі з гострими, стертими або хронічними формами інфекцій та носійством мікроорганізмів, медичний персонал — переважно носії, а також хворі на стерті форми інфекцій, відвідувачі — хворі та здорові бактеріоносії й інфікований матеріал. Основні шляхи передачі внутрішньолікар-
няних інфекцій — аерозольний (повітряно-крапельний і гіовітряно-пиловий), контактний, у тому числі парентеральний, фекально-ораль-ний, зокрема аліментарний, трансмісивний. Основними факторами передачі інфекцій є повітря, руки, численні об'єкти довкілля (білизна, перев'язувальний матеріал, інструментарій, апаратура тощо).
Таблиця 120 Основні мікроорганізми, що спричинюють внутрішньолікарняні інфекції (ВООЗ, 1979) |
|
Клас збудника |
Мікроорганізми |
Грампозитивні коки |
Staphylococcus aureus, інші стафілококи і мікрококи, стрептококи, ентерококи, інші негемолітичні стрептококи, анаеробні коки |
Анаеробні бактерії |
Clostridium tetani, неспоротворні грамнегатпвні бактерії |
Грамнегативні аеробні бактерії |
Ентеробактерії: Salmonella, Shigella, ентеропатогенні Escherichia coli, інші Е. coli, Proteus, Klebsiella, Serratia, Enterobacter, Pseudomonas aeruginosa, інші представники роду Pseudomonas, Flavobacterium meningosepticum, Acinetobacter |
Інші бактерії |
Corinebacterium diphteriae, Micobacterium tuberculosis, Bordetella pertusis, безіменні мікобактерії |
Віруси |
Гепатиту, вісповакцини, вітрянки, грипу, інших респіраторних інфекцій, Herpes Simplex, цитомегаловірус, кору, краснухи, СНІД, ротавіруси |
Гриби |
Candida, Nocardia, плісняви, Histoplasma, Coccidioides, Cryptococcus, Pneumocystis |
Інші мікроорганізми |
Toxoplasma |
Комплекс профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та ізоляцію джерел інфекції й переривання шляхів її передачі, включає архітектурно-планувальні заходи (розташування земельної ділянки, системи забудови, функціональне зонування території лікарні, раціональне розташування підрозділів по будинках та поверхах, ізоляція режимних відділень і палат, забезпечення вимог до набору, розмірів і санітарно-технічного обладнання приміщень, розподіл функціональних і технологічних потоків), дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму (вентиляція, кондиціювання, забезпечення оптимального мікроклімату приміщень, санація повітряного середовища, особиста гігієна персоналу і хворих, медичний контроль за станом здоров'я і носійством персоналу, виявлення та ізоляція інфекційних хворих, санація носіїв інфекції, стерилізація та дезінфекція, об'єктивний контроль бактеріального обсіменіння повітря, поверхонь, інструменту), підвищення стійкості хворих і персоналу до несприятливих факторів (раціональне вітамінізоване харчування, планова та екстрена імунізація).
Контроль за дотриманням протиепідемічного режиму в лікувальних закладах передбачає обов'язковий бактеріологічний контроль стану повітряного середовища, поверхонь, якості стерилізації та дезінфекції.
Бактеріологічний контроль здійснюється бактеріологічною лабораторією лікувального закладу, яка щомісячно визначає ступінь обсі-
меніння йовітря та різних поверхонь, щоденно — якість стерилізації інструментів, перев'язувального матеріалу, операційної білизни, шкіри операційного поля та рук персоналу.
Бактеріологічне дослідження повітря передбачає виявлення загального вміст\г мікроорганізмів і патогенних стафілококів та стрептококів у 1 м3 повітря. Проби повітря відбирають аспіраційними методами за допомогою апаратів Кротова та Дьяконова або седиментаційним методом на чашки Петрі із поживним середовищем. Допустимі значення бактеріального обсіменіння повітря подано в табл. 116.
Дослідження мікробного обсіменіння поверхонь, предметів, інструментів, рук хірурга, операційного поля здійснюється методом змивів із використанням стерильного тампона, змоченого стерильним фізіологічним розчином або поживним середовищем, з подальшим посівом тампона на поживне середовище.
Вимоги до експлуатації лікувальних закладів, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в них викладені у згаданих вище СанПіН 5179-90 і СанПіН 295ба-83.
Під час експлуатації лікарні суворо забороняється зміна планування приміщень, що передбачене проектом, без узгодження з територіальними органами державного санітарного нагляду, а також використання приміщень поза їх прямим функціональним призначенням. Забороняється також розгортання лікарняних ліжок і розташування хворих у коридорах палатних секцій або в інших приміщеннях, а також інше додаткове розгортання ліжок понад передбачену проектом потужність закладу.
Норми температури і вологості, допустимого вмісту хімічних речовин і мікроорганізмів у повітрі, кратності повітрообміну, природної та штучної освітленості приміщень наведені в параграфі 15.2, водопостачання, харчування та режиму харчоблоку — в розділі 2.
Наявне медичне, технологічне та інше обладнання повинні утримуватись у справному стані, мати покриття, що забезпечує можливість і доступність проведення вологого прибирання і дезінфекції. Не рідше ніж один раз на місяць проводять огляд повітрозабірних фільтрів систем вентиляції та кондиціювання повітря, їх очищення і заміну. Профілактичний огляд і ремонт систем вентиляції та кондиціювання повітря проводять не рідше ніж два рази на рік. Організація, що експлуатує вентиляційні системи, або територіальна СЕС повинні здійснювати контроль за температурою, вологістю та забрудненням повітря, перевірку продуктивності вентиляційних систем і кратності повітрообміну не рідше ніж один раз на 3 місяці у приміщеннях, які потребують особливої чистоти повітря або у яких застосовуються шкідливі хімічні або радіоактивні речовини, один раз на б місяців у інфекційних і туберкульозних відділеннях та рентгенкабінетах, один раз на 12 місяців у інших приміщеннях. Підготовка опалювальних систем і приміщень до зими завершується за два тижні до початку опалювального сезону.
Провітрювання палат здійснюють не рідше ніж чотири рази на добу.
Косметичний ремонт приміщень проводять один раз на рік, усунення поточних дефектів — негайно. Під час ремонту функціонування приміщень припиняється.
Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, обладнання, підвіконь, дверей) здійснюють не рідше ніж два рази на добу з використанням мийних і дезінфікуючих засобів, протирання віконного скла — не рідше ніж один раз на місяць зсередини та один раз на 4-6 місяців ззовні. Прибиральний інвентар маркується для окремих приміщень і видів прибиральних робіт, використовується суворо за призначенням і зберігається окремо. Генеральне прибирання проводиться не рідше ніж один раз на місяць з ретельним миттям стін, підлоги, обладнання, протиранням меблів, світильників, жалюзі. Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блока, перев'язочних, пологових проводять один раз на тиждень, звільняючи приміщення від обладнання і меблів. У лікувальному закладі повинен бути постійний тримісячний запас мийних і дезінфікуючих засобів. Приміщення з особливим режимом стерильності, асептики й антисептики після прибирання опромінюють стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку 1 Вт потужності лампи на 1 м2 приміщення.
Для збирання сміття на коридорах, у туалетах, біля входів у будинки, в місцях відпочинку та на території (кожні 50 м) встановлюють урни, в процедурних — педальні відра, які підлягають щоденному очищенню. Для накопичення сміття, що не підлягає спеціальній обробці, на спеціально обладнаних майданчиках із твердим покриттям, розташованих у господарській зоні, встановлюють сміттє-збірники з кришками. Вивезення сміття, прибирання території здійснюється щоденно.
При роботі з амальгамою один раз на місяць приміщення, меблі та обладнання обробляють підкисленим розчином КМпО4 (до 1 л 0,2% КМпО4 додають 5 мл концентрованої НС1) з пульверизатора або протиранням ганчіркою, змоченою цим розчином. За годину всі поверхні протирають насухо, а забруднений матеріал терміново видаляють з приміщення у сміттєзбірник. Інвентар для такого прибирання зберігається окремо у нижньому відділенні витяжної шафи і не використовується в інших приміщеннях.
Випадково розлиту ртуть негайно збирають гумовою грушею, а дрібні краплі — пензликом з тонкого мідного дроту і поміщають у посудину з притертим корком, заповнену водою, яка зберігається у витяжній шафі. Забруднену ртуттю поверхню негайно піддають де-меркуризації 20% розчином хлорного заліза або підкисленим розчином КМпО4. При пломбуванні зубів зайву амальгаму збирають у лоток, не допускаючи розкидання її навколо робочого місця, і також поміщають у посуд з водою у витяжну шафу. Очищення посуду від слідів ртуті здійснюють ретельною обробкою хромовою сумішшю, ополіскуванням чистою водою з подальшим промиванням 2,5% розчином йоду в 30% розчині йодиду калію.
Білизну замінюють у міру її забруднення, регулярно, але не рід-
ше одного разу на 7 днів після гігієнічного миття, породіллям — один раз на 3 дні, натільної білизни та рушників — щоденно. Білизна, забруднена виділеннями від хворих, підлягає негайній заміні. В асептичних приміщеннях використовується стерильна білизна. Брудну білизну збирають у спеціальну щільну тару (контейнери з кришками, клейончаті або поліетиленові мішки) з подальшою передачею в центральну білизняну брудної білизни. Категорично забороняється скидання брудної білизни на підлогу. Брудну білизну сортують у спеціальному приміщенні поза відділенням. У відділеннях брудну білизну тимчасово зберігають (не більше 12 год) у санітарних кімнатах у закритій тарі. Після заміни білизни у палаті роблять вологе прибирання. Інфіковану білизну перед пранням піддають обов'язковій дезінфекції. Білизну перуть у централізованих лікарняних пральнях. Добовий запас чистої, маркованої по відділеннях білизни зберігається у білизняних чистої білизни у шафах.
Персонал забезпечується робочим одягом у кількості, що передбачає її щоденну заміну, засобами індивідуального захисту, туалетним милом пережирених сортів ("Дитяче", "Яєчне"), щітками для миття рук, індивідуальними рушниками або салфетками одноразового використання. Гардеробні персоналу обладнують індивідуальними вентильованими шафами, які забезпечують окреме зберігання особистого та робочого одягу, взуття і головних уборів.
Роботи, пов'язані з забрудненням рук слиною, харкотинням, виділеннями з ран, хімічними речовинами, зокрема амальгамою, виконують у рукавичках. Роботи з амальгамою здійснюють у хірургічних халатах без кишень, які зберігають та перуть окремо від іншого одягу. У приміщеннях, де працюють із ртуттю, забороняється приймати їжу, один раз на два тижні повинен проводитися якісний аналіз повітря на вміст парів ртуті (див. параграф 13.2). При перевищенні ГДК ртуті вдаються до демеркуризаційних заходів.
Під час епідемічних спалахів респіраторних інфекцій, препарування каріозних порожнин у стоматологічній практиці рекомендують захищати органи дихання персоналу чотиришаровою маскою зі стерильної марлі, яку міняють кожні 4 год, або респіратором одноразового використання "Пелюстка-200". Необхідно також захищати очі лікаря-стоматолога захисними окулярами. Одночасно захистити очі та органи дихання можна за допомогою спеціальних прозорих щитків.
Щоб запобігти негативним наслідкам вимушеної робочої пози, лікарі не більш ніж 60% робочого часу повинні працювати у позі сидячи, а решту часу — стоячи або рухаючись.
Для підтримання протиепідемічного режиму лікувального закладу в приймальному відділенні під час огляду шкірних покривів, горла і вимірювання температури виявляють, а відтак ізолюють хворих з респіраторними і гнійно-септичлими захворюваннями. Після огляду оглядовий інструментарій, клейонку з кушетки для огляду, руки персоналу знезаражують. Хворого у приймальному відділенні піддають повній санітарній обробці (душ або ванна, підстригання во-
лосся, нігтів), одягають у чисту лікарняну білизну, піжаму або халат, капці. Мочалки для миття, машинки для підстригання волосся, інструмент для гоління, ножиці для підстригання нігтів, наконечники для клізм і ванни після кожного хворого знезаражують.
Хірургічна бригада перед операцією приймає гігієнічний душ, одягає операційну білизну (піжаму, капці, шапочку, халат). Перед входом в операційний блок халат знімають, надягають маску, бахіли і проходять у доопераційну, де проводять обробку рук і надягають стерильний халат, рукавички і маску. В операційній діє правило "червоної лінії" — всі, що входять в операційну (за червону лінію) повинні бути одягнені у стерильну білизну. Інші особи перед входом в операційну надягають чотиришарову марлеву маску і ретельно ховають волосся під шапочку, надягають бахіли. Використані бахіли збирають у місткість з кришкою. Вхід в операційний блок персоналу, що не бере участі в операції, заборонений. Хворого доставляють в операційний блок на візку відділення, перед операційним блоком перекладають на візок операційного блока (зберігається в доопераційній) і підвозять до операційного стола. Стіл для стерильного інструментарію накривають стерильним простирадлом безпосередньо перед операцією, розкладають на ньому стерильний інструмент і закривають згори стерильним простирадлом. Використаний інструмент, перев'язувальний матеріал збирають у спеціальні місткості, візок, прилади й апаратуру дезінфікують.
У перев'язочних дослідження ран і заміну пов'язок проводять у халатах, шапочках, які повністю закривають волосся, масках, рукавичках, обробку гнійних ран — у клейончатому фартусі, який одягають зверху на халат і знезаражують після роботи. За наявності однієї перев'язочної гнійні рани обробляють після проведення чистих маніпуляцій з подальшою ретельною обробкою приміщення та обладнання дезінфікуючими розчинами. У лікарнях, де кількість хворих з гнійно-септичними захворюваннями недостатня для організації самостійного відділення, виділяють палати для лікування цих хворих, які обслуговує окремий персонал.
В акушерському відділенні перед виходом на зміну персонал приймає гігієнічніш душ і проходить лікарський огляд (термометрія, огляд шкіри та горла). Обсерваційне відділення обслуговує окремий персонал. Особлива увага приділяється догляду за новонародженим. Перший туалет новонародженого, що включає двоетапну обробку пуповини, профілактику гоно- і бленореї (30% розчин суль-фацилу натрію вносять в кон'юнктиву ока з подальшим, через 2 год внесенням альбуциду), проводять у пологовому залі. Дитину одягають у стерильні речі. Подальшу обробку шкіри, пупкової ранки, носових ходів новонароджених здійснюють в палатах. Зціджене грудне молоко пастеризують на водяній бані упродовж 7 хв, охолоджують і зберігають у холодильнику (+4°С), молоковідсмоктувач стерилізують.
В інфекційному відділенні персонал проходить санітарну обробку після зміни.
Для підтримання протиепідемічного режиму у всіх відділеннях забороняється самовільне ходіння хворих з палати в палату та інші відділення.
їжу хворим роздають буфетниці та чергові медсестри в халатах з маркуванням "для роздачі їжі". Персонал, зайнятий прибиранням палат, до роздачі їжі не допускається. Хворі (за винятком важкохворих) їдять у їдальні. Особисті продукти (передачі з дому) зберігаються у тумбочці (сухі продукти) та холодильнику (продукти, що швидко псуються). Передачі приймаються у межах дозволених лікарем асортименту та кількості продуктів. Після кожної роздачі їжі приміщення буфетної та їдальні прибирають з використанням дезінфектантів. Персонал харчоблока і буфетних перед відвідуванням туалету знімає халат, після відвідування — миє і знезаражує руки. Відповідальність за дотримання вимог при приготуванні та реалізації їжі несуть кухарі та буфетниці відділень, за дотриманням працівниками харчоблока санітарних вимог — лікар-діетолог.
Після виписки хворого ліжко, тумбочку, підставку для судна протирають дезінфікуючим розчином, матраци, подушки, ковдри піддають камерній дезінфекції, індивідуальні плювальниці, підкладні судна, капці знезаражують.
Адміністрація лікувального закладу організовує постійне проведення профілактичної дезінфекції та дератизації приміщень.
Використаний медичний інструментарій піддають достерилізацій-ній обробці з метою видалення з нього білкових, жирових, механічних забруднень, лікарських препаратів. Найдоцільніше достериліза-ційну обробку і стерилізацію інструменту здійснювати механізованим способом у централізованих стерилізаційних відділеннях лікувальних закладів. Достерилізаційну обробку інструментів ручним способом здійснюють у такій послідовності: інструмент попередньо ополіскують проточною водою в окремій мийній ванні упродовж ЗО с, занурюють на 15 хв у бачок з гарячим (+50°С) мийним розчином, що складається з 0,5% перекису водню та 0,5% розчину мийного засобу, миють у цьому ж розчині йоршами або ватно-марлевими тампонами упродовж ЗО с, ополіскують проточною водою з розрахунку 200 мл на кожний інструмент, а потім дистильованою водою ЗО с — 1 хв, сушать у сухоповітряному стерилізаторі гарячим повітрям (80-85°С) до повного зникнення вологи. Інструмент, що застосовувався при гнійних операціях і лікуванні інфекційних хворих, попередньо знезаражують 3% перекисом водню з мийним засобом при температурі 50°С упродовж ЗО хв або "потрійним розчином" (2% формалін, 0,3% фенол, 1,5 % двовуглекисла сода) упродовж 45 хв.
Якість достерилізаційної обробки інструментів перевіряють постановкою бензидинової, амідопіринової або орготолідинової проб на наявність крові та фенолфталеїнової проби на наявність залишкових кількостей лужних компонентів мийного засобу.
Бензидинова проба виконується у двох модифікаціях: з сірчанокислим і солянокислим бензидином. 0,025 г сірчанокислого бензидину розчиняють у 5 мл 50% оцтової кислоти, перед дослідженням
додають 5 мл 3% перекису водню. Розчин готують щоденно. Три краплі приготованого розчину наносять на інструмент. У другій модифікації три краплі 1% солянокислого бензидину і три краплі 3% перекису водню наносять на інструмент. 1% розчин солянокислого бензидину зберігає чутливість у темній склянці з притертим корком упродовж двох тижнів. Поява синьо-зеленого забарвлення на вимитому інструменті свідчить про наявність крові.
Для постановки амідопіринової проби змішують однакові кількості (по 2-3 мл) 5% спиртового розчину амідопірину, 3% перекису водню і 30% оцтової кислоти. За наявності крові з'являється синьо-фіолетове забарвлення.
Ортотолідинова проба виконується у трьох модифікаціях. У першій до 1% водного розчину ортотолідину додають стільки ж 3% перекису водню. У другій модифікації у 5 мл 50% оцтової кислоти розчиняють 0,025 г ортотолідину і додають 5 мл 3 % перекису водню. У третій модифікації готують 4% розчин ортотолідину на 96% етиловому спирті, який зберігають у холодильнику. Для повсякденного використання беруть 5-10 мл основного розчину, додають рівні кількості 50% оцтової кислоти та дистильованої води. На інструмент наносять дві-три краплі робочого розчину ортотолідину і одну-дві краплі 20% перекису водню. За наявності крові з'являється синьо-зелене забарвлення.
Фенолфталеїнова проба виконується шляхом нанесення на вимитий інструмент трьох крапель 1 % спиртового розчину фенолфталеїну. Поява рожевого забарвлення свідчить про наявність залишкових кількостей мийного засобу.
Інструменти, що дали позитивну пробу на кров, обробляють повторно, а ті, що містять залишкові кількості мийного засобу, — повторно промивають проточною водою. Контролю піддають 1% одночасно оброблених інструментів, але не менше трьох-п'яти інструментів одного виду.
Всі інструменти, перев'язувальний матеріал, що стикаються з поверхнею рани, контактують з кров'ю, ін'єкційними препаратами або слизовою і можуть спричинити її пошкодження, піддають стерилізації паровим, повітряним (сухим гарячим повітрям) або хімічним (рідинами і газами) методами.
Режими парової стерилізації, що застосовуються для стерилізації білизни, перев'язувальних матеріалів, хірургічних інструментів, деталей приладів і апаратів, виготовлених з корозійностійких матеріалів, шприців, скляного посуду, становлять 2±0,1 атм (132°С) упродовж 20±2 хв або 1,1 ±0,1 атм (120°С) упродовж 45±3 хв. За другим режимом переважно стерилізують вироби з гуми (рукавички, катетери, зонди, трубки). Парову стерилізацію виконують у парових стерилізаторах (автоклавах), поміщаючи інструменти і перев'язувальний матеріал у стерилізаційні кордбки (бікси) або обгортаючи їх у два шари бязі чи пергаменту.
Режим повітряної стерилізації, що застосовується для стерилізації хірургічного, гінекологічного, стоматологічного, у тому числі рі-
жучого інструментарію, деталей приладів, виготовлених з корозійно-нестійких матеріалів, шприців, скляного посуду, становить 180°С упродовж 60±5 хв і виконується у повітряному стерилізаторі.
Інструменти з корозійностійких матеріалів стерилізують також хімічними методами шляхом повного занурювання у 6% перекис водню з температурою не нижче 18°С на 360±15 хв або з температурою 50±2°С на 180±5 хв у місткості зі скла чи непошкодженої емалі з подальшим дворазовим (по 5 хв) промиванням стерильною водою. Розчин перекису водню може зберігатися у закритому посуді 7 діб. Вироби з гуми, пластмаси обробляють 1% розчином дезоксону-1 при температурі 18°С упродовж 45±5 хв. Різновидом хімічної стерилізації є газовий метод, яким стерилізують ендоскопічний інструмент, апарати екстракорпорального кровообігу, вироби з пластмаси, кетгут. Для газової стерилізації застосовують суміш оксиду етилену та бромистого метилу у співвідношенні 1:2,5 з температурою 55±5°С упродовж 360±5 хв або у дозі 3 г/л з температурою 18°С упродовж 960±10 хв у стаціонарному газовому стерилізаторі. Перед застосуванням інструменти витримують у вентильованому приміщенні упродовж доби для виробів з металу і скла, 5 діб для гумових і полімерних матеріалів, 14 діб для виробів, призначених для тривалого контакту (понад ЗО хв) з поверхнею рани, 21 добу для виробів, що використовуються для дітей.
Безпосереднє спостереження за ходом стерилізації здійснюється шляхом обліку показів термометрів і манометрів стерилізаційного обладнання, а також застосування тест-індикаторів у вигляді запаяних ампул із хімічними речовинами, що плавляться при відповідній температурі, використання кольорових термоіндикаторів тощо. Контроль стерилізації здійснюють бактеріологічні лабораторії санепідемстанції двічі на рік та бактеріологічної лабораторії лікувальних закладів щомісячно. Вибірковий контроль стерильності хірургічних інструментів, перев'язувального матеріалу, операційної білизни, рук хірургів, операційного поля здійснюють баклабораторії лікарень щотижня. Контролю піддають не менше 1 % загальної кількості простерилізованого інструменту, але не менше 3 — 5 одиниць кожної назви. Відбір проб здійснюють безпосереднім зануренням дрібних інструментів у стерильне поживне середовище або взяттям змивів з великих інструментів стерильними марлевими серветками, зволоженими стерильним фізіологічним розчином, які пізніше засівають на поживне середовище (бульйон Хоттингера, Сабуро або тіогліко-леве середовище). Інструмент вважають стерильним за відсутності росту вегетативних і спорових форм мікроорганізмів.
Інструменти, що не контактують з поверхнею рани, кров'ю або ін'єкційними препаратами, піддають знезаражуванню. Для обробки оториноларингологічних та стоматологічних оглядових інструментів з металу і скла, металевих шпателів, щіток для миття рук, наконечників для клізм, губок, натільної й постільної білизни, посуду застосовують кип'ятіння упродовж 15 —ЗО хв. Сухим гарячим повітрям температурою 120-160°С упродовж 45 хв у повітряному стерилізаторі
обробляють зубні бори, стоматологічний оглядовий інструментарій. Хімічні дезінфектанти (0,5-1 % хлорамін Б, 3% перекис водню, 0,05-0,2% дезоксон-1 окремо або в поєднанні з 0,5% мийним засобом, 0,5-2% дихлор-1, 0,1-0,2% сульфохлорантин, 0,25-1% хлордезин, 70% етиловий спирт, "потрійний розчин") використовують для протирання або замочування упродовж 30-60 хв з подальшим промиванням виробів, що контактують з тілом, оглядового інструмента, стоматологічних наконечників, дзеркал, дисків, медичних термометрів, інструментів і медичних виробів з гуми та пластмаси, посуду, санітарно-технічного обладнання, приміщень, меблів, прибирального інвентаря.
Для обов'язкової обробки рук персоналу, що бере участь в операції, використовують переважно рецептуру С-4 (суміш 17,1 мл 30-33% перекису водню та 6,9 мл 100% мурашиної кислоти, яку доводять до 1 л дистильованої водою} або 20% хлоргексидин біглюко-нат (гібітан), а також інші препарати, дозволені Фармакологічним комітетом МОЗ України. Розчин С-4 зберігають не більше доби у скляному посуді з притертим корком у прохолодному місці. Перед обробкою рук їх миють водою з милом (без щітки) упродовж 1 хв, ополіскують водою для видалення мила і насухо витирають стерильною серветкою. Потім руки обробляють упродовж 1 хв 2,4% розчином рецептури С-4 в емальованому тазу, після чого витирають стерильною серветкою і надягають стерильні рукавички. При використанні хлоргексидину біглюконату руки обробляють 2-3 хв ватним тампоном, змоченим 0,5 % розчином його у 70% етиловому спирті.
Рукавички в ході операції обробляють розчином С-4 у тазу кожні 45-60 хв.
Для обробки шкіри операційного поля застосовують йодонат, йо-допірон, хлоргексидин біглюконат. Використання настоянки йоду з цією метою заборонено. Йодонат готують ex tempore шляхом розведення вихідного розчину у 5 разів кип'яченою або стерильною водою. Шкіру без попереднього миття обробляють дворазовим змащуванням стерильним тампоном, змоченим 5-7 мл розчину йодонату або йодопірону.
Після огляду хворого, дослідження ран і заміни пов'язок персонал миє руки теплою проточною водою з милом упродовж 2 хв. Після проведення гнійних операцій або лікування хворого, в анамнезі якого наявний гепатит В, руки знезаражують 80% етиловим спиртом, 0,5% хлоргексидином у 70% етиловому спирті, які наносять на долоні у кількості 5^8 мл і втирають у шкіру упродовж 2 хв, або 0,5% розчином хлораміну шляхом занурювання на 2 хв у таз, що містить 3 л розчину (на 10 обробок рук) з подальшим миттям теплою (40°С) водою. При контакті з хлорними препаратами наприкінці робочого дня руки обробляють ватним тампоном, змоченим 1% розчином гіпосульфіту натрію для нейтралізації залишкових кількостей хлору.
Для збереження нормального стану шкіри руки в процесі праці миють водою кімнатної температури до і після прийому кожного пацієнта і ретельно висушують сухим індивідуальним рушником. Не
допускається потрапляння на шкіру лікарських алергенів (антибіотиків, новокаїну, полімерів, гіпсу). До початку роботи шкіру рук необхідно обробляти кремами "Захисний", "Силіконовий", а після неї та на ніч — пом'якшувати кремами "Ідеал", "Янтар" або сумішшю гліцерину, нашатирного та етилового спирту, води у рівних частинах.
Кожний співробітник, що влаштовується на роботу, проходить повний медичний огляд, зокрема, огляд оториноларингологом і стоматологом, бактеріологічне дослідження мазків зі слизової носоглотки на наявність патогенних стафілококів, короткий інструктаж з проведення основних санітарно-протиепідемічних заходів. Весь персонал береться на диспансерний облік для своєчасного виявлення і лікування каріозних зубів, хронічних запальних захворювань носоглотки, носійства патогенного стафілокока. Медичний персонал лікувальних закладів підлягає обов'язковим періодичним медичним оглядам, що включають щорічний огляд терапевтом, жінок — гінекологом, працівників дитячих і хірургічних відділень — ларингологом і стоматологом, обстеження на носійство черевного тифу і паратифів шляхом постановки РПГА і бактеріологічного дослідження калу (один раз на півроку —рік), дифтерії (при запальних явищах у носоглотці та за епідпоказаннями), стафілококів у персоналу дитячих і хірургічних відділень (один раз на 3 місяці), стоматологічних поліклінік (один раз на 6 місяців), а також туберкульоз (щорічно), кишкові інфекції та гельмінтози (при влаштуванні на роботу і далі за епідпоказаннями), сифіліс і гонорею шляхом серологічних досліджень і обстеження дерматовенерологом (при прийомі на роботу і кожні наступні 3 — 6 місяців) для персоналу харчоблоків. При виявленні відкритих запальних процесів або ознак нездужання персонал усувають від роботи до повного одужання, при виявленні носійства — організовують санацію. При виникненні внутрішньолікарняної інфекції серед хворих проводять позачерговий медичний огляд усього персоналу відділення і бактеріологічне обстеження на носійство.
При виникненні внутрішньолікарняної інфекції кожний випадок підлягає обліку, реєстрації з заповненням форми 058-0 (див. розділ 2) і вимагає детального епідеміологічного обстеження з боку епідеміолога санепідемстанції, в ході якого виявляють можливі джерела, шляхи і фактори передачі інфекції та проводять запобіжні заходи щодо подальшого поширення захворювання.
Радіаційна гігієна як самостійна дисципліна сформувалась близько 40 років тому за принципом вивчення окремого діючого фактора — іонізуючих випромінювань. Розрізняють радіаційну гігієну праці, що вивчає умови праці з різноманітними джерелами випромінювання в медицині та промисловості з наступною розробкою систем захисту та профілактичних заходів, і радіаційну комунальну гігієну, предметом вивчення якої є проблеми радіаційної безпеки населення.
Досвід вивчення аварійних ситуацій, зокрема аварії на Чорнобильській АЕС, наводить на думку, що засвоєння основ дисципліни є обов'язковим для лікарів будь-якої спеціальності.
У цьому розділі посібника наводяться матеріали, що стосуються методик контролю за умовами праці при експлуатації джерел іонізуючого випромінювання (далі ДІВ), включаючи вивчення апаратури, призначеної для вимірювання потужності доз у виробничих приміщеннях у рамках загального та індивідуального дозиметричного контролю і ступеня забрудненості радіонуклідами робочих поверхонь, методик розрахунку потужності систем захисту персоналу лікувальних закладів, що використовують ДІВ з діагностичною метою для досягнення терапевтичного ефекту, а також пацієнтів. Крім того, обговорюються питання контролю за природним радіаційним фоном та надфоновим навантаженням на населення внаслідок забруднення об'єктів довкілля газоподібними, рідкими та твердими радіоактивними відходами.
ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ