- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
Чітко налагоджений облік і реєстрація всіх випадків професійних захворювань, отруєнь та нещасних випадків на виробництві, своєчасне і правильне їх розслідування, вміння накреслити раціональний план профілактичних заходів є важливими передумовами зменшення професійної захворюваності та виробничого травматизму. Своєчасне розпізнавання професійного захворювання чи нещасного випадку, з'ясування причин їх виникнення та усунення цих причин шляхом проведення відповідних санітарно-гігієнічних й оздоровчих заходів дають змогу попередити виникнення нових професійних захворювань та нещасних випадків.
Професійні захворювання — захворювання, зумовлені дією шкідливих умов праці. Вони поділяються на гострі, що виникли після одноразової, упродовж не більше однієї робочої зміни, дії шкідливих виробничих факторів, та хронічні, що виникли після багатора-
зової й тривалої дії шкідливих факторів. Гостре й хронічне професійне отруєння є окремим випадком гострого або хронічного професійного захворювання. Групове професійне захворювання — захворювання, при якому одночасно захворіло (постраждало) двоє й більше людей.
До нещасних випадків належать травми, теплові удари, опікі, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом і блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви ґрунту, повені, урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни, що трапилися на робочому місці на території підприємства або в іншому місці при виконанні потерпілим трудових обов'язків як у робочий час, включаючи встановлені перерви, так і за час, необхідний для впорядкування засобів виробництва, одягу й т.ін. перед початком або після завершення роботи, а також під час проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що надало підприємство.
Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" № 623-93, у нашій країні налагоджено спеціальну систему обліку професійних захворювань і нещасних випадків, яка включає низку обов'язкових організаційних етапів: 1) повідомлення про всі випадки ушкоджень; 2) розслідування їх причин із оформленням акта; 3) складання звітів.
Про кожний нещасний випадок, гостре професійне захворювання чи отруєння його очевидець чи сам потерпілий негайно повідомляє безпосереднього керівника робіт (бригадира, майстра, диспетчера, змінного інженера), який зобов'язаний терміново організувати першу допомогу потерпілому та його доставлення в лікувально-профілактичний заклад (медпункт, медсанчастину, поліклініку, лікарню), сповістити про випадок керівника підрозділу або власника підприємства, зберегти до розслідування ситуацію на робочому місці й стан обладнання такими, якими вони були в момент випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призводить до більш важких наслідків).
Лікувально-профілактичний заклад повинен упродовж доби проінформувати власника підприємства про кожне звертання потерпілого від нещасного випадку. При гострому професійному захворюванні (отруєнні) лікувально-профілактичний заклад інформує не лише власника, а також територіальну санепідемстанцію спочатку телефоном (телетайпом, факсом), а потім надсилаючи екстрене повідомлення на кожного потерпілого за наведеною нижче формою для прийняття термінових запобіжних заходів. Зв'язок гострих, у тому числі інфекційних, захворювань з професійною діяльністю потерпілого після обов'язкової консультації з лікарем з гігієни праці та епідеміологом санепідемстанції у разі необхідності уточнюється спеціалізованими відділеннями лікарень, клініками науково-дослідних інститутів гігієни праці. Лікувально-профілактичний заклад, який уточнив або змінив діагноз гострого професійного отруєння (захво-
рювання), складає нове екстрене повідомлення за тією ж формою та упродовж 10 год надсилає його в територіальну санепідемстанцію за місцем праці потерпілого із зазначенням зміненого (уточненого) діагнозу та дати його встановлення.
Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію для розслідування у складі керівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника або головного спеціаліста структурного підрозділу. До комісії також входить представник профспілкової організації, а у випадках гострих професійних отруєнь (захворювань) — спеціаліст санепідемстанції. Комісія зобов'язана упродовж трьох діб з моменту події обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і, якщо це можливо, потерпілого, розглянути відповідність умов праці і засобів виробництва вимогам нормативно-технічної документації, визначити обставини, причини та винуватців нещасного випадку, розробити заходи щодо попередження подібних випадків. Результати розслідування оформляють актом за формою Н-1, який подають для затвердження власникові підприємства. До акта додають пояснення очевидців, потерпілого, документи, що характеризують стан робочого місця з визначенням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого. Нещасні випадки, гострі професійні захворювання (отруєння), оформлені актом, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі. Власник підприємства упродовж доби після завершення розслідування затверджує акт і передає по одному примірнику потерпілому, керівнику структурного підрозділу, де виник нещасний випадок, державному інспектору з нагляду за охороною праці, профспілковій організації, керівнику служби охорони праці підприємства, а копію у випадку гострого професійного отруєння (захворювання) у санепідемстанцію.
По закінченні терміну тимчасової непрацездатності потерпілого керівник структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, вносить до акта дані про наслідки нещасного випадку і скеровує повідомлення про це організаціям і посадовим особам, які отримали акт.
Про групові та із летальним кінцем нещасні випадки власник підприємства зобов'язаний також повідомити місцевий орган державного нагляду за охороною праці, місцевий орган державної виконавчої влади, керівний профспілковий орган, місцеву прокуратуру та відповідне міністерство. Про груповий випадок професійного отруєння (захворювання), внаслідок якого загинуло двоє і більше осіб, повідомляється також Міністерство охорони здоров'я. Комісія для розслідування цих випадків призначаєтья наказом керівника територіального органу держнагляду за охороною праці, а при масових нещасних випадках, аваріях, отруєннях робітників — центральним органом державного нагляду за охороною праці або Кабінетом міністрів України.
Власник підприємства на основі актів організовує складання звіту про потерпілих за формою, затвердженою Міністерством стати-
стики, аналізує причини нещасних випадків і здійснює заходи, спрямовані на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань. Санепідемстанція у випадках гострого отруєння (захворювання) на основі актів заповнює "Карточку обліку професійного отруєння (захворювання)" за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я, для оперативного обліку та аналізу цих випадків за підсумками першого півріччя та року. Контроль за своєчасним і правильним розслідувашіям, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, здійсненням заходів профілактики виробничого травматизму і гострих отруєнь (захворювань) здійснюється органами державного нагляду за охороною праці.
Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння також підлягають обліку та розслідуванню. Захворювання від-
носять до професійного відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого Міністерством охорони здоров'я. До списку внесені професійні захворювання (пневмоконіоз, вібраційна хвороба, неврит слухового нерва і т.ін.), спричинені впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, у виникненні яких визначений причинний зв'язок із впливом певного виробничого фактора або процесу і виключається вплив інших, непрофесійних факторів, що призводять до аналогічних змін в організмі (бронхіт, алергічні захворювання, катаракта тощо). Зв'язок професійного захворювання з умовами праці робітника визначається на основі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яку складає санепідемстанція. Цю характеристику видають на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, спеціаліста з професійної .патології міста (області), клініки науково-дослідних інститутів гігієни праці і професійних захворювань, завідуючого спеціалізованим відділом професійної патології міської (обласної) лікарні.
При підозрі на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад скеровує робітника з відповідними документами, перелік яких визначений Міністерством охорони здоров'я, на консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення заключного діагнозу та зв'язку професійного захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст із професійної патології скеровує хворого у визначені МОЗ спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади (Український інститут медицини праці, Донецький, Криворізький, Харківський НДІ гігієни праці та професійних захворювань, Український НДІ екогігієни та токсикології хімічних речовин, Донецька обласна спеціалізована клінічна лікарня професійних захворювань, відділення профпатології Луганської, Львівської та Черкаської обласних лікарень). У суперечливих випадках діагноз профзахворювання визначає Інститут медицини праці (м.Київ).
На кожного потерпілого від хронічного професійного захворювання лікувально-профілактичний заклад, якому надано право ставити заключний діагноз професійних захворювань, упродовж трьох днів після встановлення діагнозу надсилає на підприємство, де працює хворий, територіальній санепідемстанції та лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує підприємство, повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за наведеною нижче формою.
Власник підприємства зобов'язаний організувати розслідування причин кожного випадку хронічного професійного захворювання упродовж семи днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування проводиться комісією, що призначається наказом головного лікаря санепідемстанції, у складі представників санепідемстанції (голова комісії), профспілкової організації трудового колективу, лікувально-профілактичного закладу, а також спеціаліста з профпатології місцевого органа управління охорони здоров'я і власника під-
приємства. Власник зобов'язаний надати комісії дані лабораторно-інструментальних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію на цей процес. Комісія з розслідування здійснює гігієнічну оцінку умов праці хворого за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць і лабораторно-інструментальних досліджень, а в разі необхідності проводить нові дослідження, аналізує амбулаторні карти, історії хвороби, висновки лікувально-профілактичних закладів, приписи органів держнагляду за охороною праці тощо і складає акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за визначеною формою. В акті накреслюють заходи з попередження розвитку професійних захворювань, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначають відповідальність підприємства і посадових осіб у виникненні захворювання. Акт упродовж трьох днів після завершення розслідування надсилається хворому, власникові та профспілковій організації підприємства, лікуваль-
но-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство. Один примірник акта залишається в санепідемстанції для аналізу та контролю за виконанням накреслених заходів.
Розслідування профзахворювань у осіб, що змінили місце праці, здійснює санепідемстанція за місцем його виявлення. Санепідемстанція і лікувально-профілактичний заклад для уточнення діагнозу запитують у відповідних закладів охорони здоров'я за місцем попередньої праці хворого санітарно-гігієнічну характеристику умов його праці з урахуванням профмаршруту хворого, а також витяг з медичної карти про стан його здоров'я. Заклади, яким адресовано запит, зобов'язані у місячний строк надати копії відповідних документів.
Реєстрація та облік осіб, у яких вперше виявлено хронічне професійне захворювання, ведеться у спеціальних журналах за формою, затвердженою МОЗ, які заповнюються на підприємстві та у закладах санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійне захворювання та актів їх розслідування, а також у лікувально-профілактичних закладах на основі медичної карти амбулаторного хворого, витягу з історії хвороби, медичного висновку про діагноз при обстеженні в стаціонарі. В ці журнали записують також результати систематичного медичного спостереження за станом здоров'я і працездатністю кожного робітника, в якого виявлено хронічне професійне захворювання.
Санепідемстанції на основі цих актів розслідування складають спеціальні карти обліку та аналізу професійних захворювань за формою, затвердженою МОЗ, копії яких щорічно 1 лютого і 1 серпня разом зі звітами про професійну захворюваність надсилають Головному санепідемуправлінню Міністерства охорони здоров'я.
За результатами розслідування хронічних професійних захворювань власник підприємства видає наказ про виконання заходів щодо попередження професійних захворювань, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні санітарних норм і правил, що призвело до виникнення професійного захворювання, письмово інформує санепідемстанцію у визначені актом терміни про виконання заходів, спрямованих на попередження професійних захворювань. Контроль за правильним і своєчасним розслідуванням хронічних професійних захворювань, а також за впровадженням заходів по усуненню причин, які призвели до професійного захворювання, здійснюють санепідемстанції.