12.1. Виробничий мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень — це метеорологічні умо­ви в робочій зоні, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості та швидкості руху повітря, а також температури оточуючих поверхонь і теплового опромінення. Під робочою зоною розуміють простір, обмежений захисними кон­струкціями, заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких розташовані місця постійного (понад 50 % робочого часу або понад 2 год безперервно) або непостійного перебування працюючих.

Параметри мікроклімату вимірюють у холодну (середньодобо­ва температура зовнішнього повітря +10°С й нижче) і теплу (серед­ньодобова температура вище +10°С) пори року упродовж дня на початку, в середині та наприкінці робочої зміни. При коливаннях мікрокліматичних умов, зумовлених технологічними або іншими причинами, вимірювання необхідно проводити також при найбіль­ших і найменших термічних навантаженнях на працівників. Темпе­ратуру, відносну вологість та швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1,0 м від підлоги або робочої площадки при роботах, які виконують сидячи, і на висоті 1,5 м — при роботах, які виконують стоячи. Вимірювання проводять одноразово на постійних та непо­стійних робочих місцях при їх мінімальній і максимальній віддале­ності від джерел локального тепловиділення, охолодження або во-логовиділення. При відсутності цих джерел у приміщеннях з вели­кою щільністю робочих місць мікрокліматичні параметри вимірю­ють на чотирьох рівномірно розташованих дільницях при площі приміщення до 100 м², восьми при площі 101-400 м², а в приміщен­нях площею понад 400 м² кількість одиниць визначається віддаллю між ними, яка не повинна перевищувати 10 м. Для визначення різ­ниці температури повітря та швидкості його руху по вертикалі ро­бочої зони слід проводити вибіркові вимірювання на висоті 0,1, 1,0 і 1,7 м від підлоги або робочої площадки. Інтенсивність теплового опромінювання визначають у напрямку максимуму теплового ви­промінювання від кожного з джерел на висоті 0,5, 1,0 і 1,5 м від підлоги або робочої площадки.

Температуру та відносну вологість повітря вимірюють прилада­ми, дія яких грунтується на психрометричному принципі (аспіра-ційний психрометр та ін.). При відсутності джерел променистого тепла температуру та відносну вологість можна оцінювати добови-

ми та тижневими термографами і гігрографами за умови порів­няння їх показів із показами аспіраційного психрометра. Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами ротаційного типу (криль­часті анемометри), а також електроанемометрами, циліндричними і кульовими кататермометрами у випадку малих значень швидкості (менше 0,3 м/с) при наявності різноспрямованих потоків. Теплове опромінювання, температуру оточуючих поверхонь вимірюють при­ладами, влаштованими за принципом термоелектричного ефекту (ак­тинометри, електротермометри та ін.).

Оптимальні й допустимі показники мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати вимогам "Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень" № 4088-86, поданих у табл. 90. Під оптимальними мікрокліматичними умовами розумі­ють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систе­матичному впливі на людину забезпечують збереження нормально­го теплового стану організму без напруження механізмів терморе­гуляції. Допустимі мікрокліматичні умови можуть зумовлювати такі зміни теплового стану організму, які минають і швидко нормалізу­ються, супроводжуючись напруженням механізмів терморегуляції, що не виходить за межі фізіологічних пристосувальних можливо­стей. Допустимі значення встановлюють у тих випадках, коли з тех­нологічних, технічних та економічних причин немає змоги забезпе­чити оптимальні норми.

При забезпеченні оптимальних показників мікроклімату темпе­ратура оточуючих поверхонь не повинна виходити більш ніж на 2°С за межі оптимальних температур повітря. Інакше робочі місця мають бути віддалені від них на відстань не менше 1 м. Перепади температури повітря по висоті й горизонталі робочої зони не по­винні виходити за межі оптимальних температур.

При забезпеченні допустимих показників мікроклімату темпе­ратура оточуючих поверхонь не повинна виходити за межі допусти­мих значень температури повітря. Перепади температури повітря по висоті робочої зони допускаються до 3°С по горизонталі, а також упродовж зміни — до 4~6°С, причому абсолютні значення темпера­тури повітря не повинні виходити за межі допустимих показників.

Інтенсивність теплового опромінювання працівників не повинна перевищувати 35 Вт/м² при опромінюванні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м² при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м² — при опромінюванні не більше 25 % поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінювання від відкритих джерел (на­грітий метал, скло, відкрите полум'я) не повинна перевищувати 140 Вт/м² при опромінюванні не більше 25% поверхні тіла й обов'яз­ковому використанні засобів індивідуального захисту.