- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
13.1. Дослідження запиленості повітря
Пил — дисперсна система (аерозоль), у якій дисперсною фазою є тверді частинки, а дисперсним середовищем — повітря. Пил як шкідливий фактор виробничого середовища наявний практично у всіх галузях промисловості та при виконанні більшості робіт у сільському господарстві. Пил за механізмом утворення поділяється на аерозолі дезінтеграції (при подрібнюванні, розмелюванні, шліфуванні, свердлінні, вибухових роботах тощо) та конденсації (тверднення у повітрі пари розплавлених металів та інших речовин); за походженням — на неорганічний (мінеральний, металевий), органічний (рослинний, тваринний) та змішаний; за розміром частинок — на видимий (понад 10 мкм), мікроскопічний (від 0,25 до 10 мкм) та ультрамікроскопічний (менше 0,25 мкм).
Залежно від розмірів частинок, фізичних властивостей і хімічного складу пил чинить різноманітну дію на організм — фіброгенну на легені, подразнювальну та запальну на дихальні шляхи, очі, шкіру, алергенну, канцерогенну, мутагенну, токсичну тощо. Патогенний вплив пилу залежить від кількості (маси) частинок пилу в одиниці об'єму повітря, дисперсного складу твердої фази аерозолю (високодисперсний мікроскопічний пил здатний тривалий час утримуватися в завислому стані у повітрі й проникати глибоко в дихальні шляхи) та його хімічного складу, зокрема вмісту вільного діоксиду кремнію, який визначає агресивність пилу. Пил з розміром частинок 0,5-5,0 мкм, особливо зі значним вмістом SiO2, здатний викликати специфічні професійні захворювання легенів — пневмоконіози (пилові фібрози) та пилові бронхіти.
При дослідженні запиленості проби повітря забирають на робочому місці в зоні дихання робітника. За відсутності фіксованих робочих місць проби повітря забирають у місцях періодичного перебування працюючих з урахуванням маршрутів їх пересування. Проби слід забирати також у моменти найбільшого пилоутворення, якщо пил надходить у повітря нерівномірно. З метою вивчення ефективності пилоочисників проби забирають у момент їх роботи та після вимкнення.
Гігієнічна оцінка пилу включає кількісну оцінку ваговим методом та якісну оцінку дисперсного та хімічного складу.
Ваговий (гравіметричний) метод визначення вмісту пилу в повітрі ґрунтується на затримуванні пилу із відомого об'єму повітря
на фільтрі, який потім зважують. Протягування повітря через фільтр здійснюють аспіраційним методом з використанням аспіраторів різних конструкцій, описаних у § 1.9. Фільтрувальним матеріалом є спеціальні аналітичні аерозольні фільтри (АФА), що являють собою диски із перхлорвінілової тканини ФПП, які поміщають у захисні кільця з цупкого паперу. Фільтри вкладають у пакет із кальки. АФА мають високу ефективність пиловловлювання при малому опорі потоку прохідного повітря, який дає змогу відбирати проби повітря зі швидкістю до 100 л/хв і таким чином скорочувати час відбору. Фільтри не вимагають попередньої обробки до і після відбору проби, за винятком тих випадків, коли забір здійснюється в умовах дуже високої вологості (близько 100%). У цьому випадку фільтри перед зважуванням поміщають у ексикатор на 2 год або термостат при температурі 55-60°С на 20-30 хв, а потім упродовж 1 год витримують в умовах кімнатної температури й вологості. АФА стійкі щодо агресивних середовищ.
Перед відбором проби фільтри АФА закріплюють у пластмасових або металевих алонжах. Алонжі виготовляють у вигляді ворон-ки, в широкій частині якої у касеті з накидною гайкою закріплюють фільтр (мал. 78). Перед відбором проби фільтри зважують на елек-троаналітичних або торсійних терезах, після чого вміщують у пакети з кальки. Алонж зі вставленим у нього фільтром закріплюють у штативі, поміщають у точці відбору проби, під'єднують за допомогою гумового шланга до аспіратора і протягують повітря зі швидкістю 10-20 л/хв. Тривалість відбору проби залежить від ступеня запиленості повітря. З метою максимального наближення алонжа до зони дихання його іноді закріплюють на плечі робітника.
Після завершення відбору проби фільтр виймають з алонжа. Щоб запобігти втраті речовини, його складають навпіл і вкладають у пакети з кальки. В лабораторії фільтр знову витримують у вихідних умо-
вах (температура і вологість), потім виймають із пакета і зважують. Концентрацію пилу (мг/м3) обчислюють за формулою X = (а-в) 1000/ V, де а — маса фільтра після протягування повітря, мг; в — маса фільтра до протягування повітря, мг; V — об'єм протягненого повітря, приведений до нормальних умов, л; 1000 — коефіцієнт перерахунку (л у м3). Об'єм протягненого повітря визначають, помноживши об'ємну швидкість просмоктування на час відбору проби.
Концентрацію пилу в повітрі в межах від 0,1 до 500 мг/м3 вимірюють також переносним вимірювачем концентрації пилу ВКП-1. Він забезпечує безперервний контроль та реєстрацію запиленості повітряного середовища за величиною електричного заряду, переданого аерозольним частинкам в області коронного розряду. Прилад складається з двох частин: повітрозабірної та електронної. Повітря, що містить частинки аерозолю, протягується через зарядну камеру, в якій за рахунок коронного розряду створюється від'ємне електричне поле. Частинки електризуються у полі, набуваючи за час імпуль-л су корони негативного заряду, і потрапляють у вимірювальну, ка-* меру, індуктивно заряджаючи ЇЇ стінки. Одержаний сумарний заряд камери, що вимірюється за допомогою потенціометра, пропорційний до вмісту пилу в повітрі.
Відносна похибка вимірювань при незмінному дисперсному складі аерозолю порівняно з вимірюваннями, одержаними ваговим методом, не перевищує 10%.
Дисперсність пилу визначають методом мікроскопії просвітлених фільтрів АФА або препаратів, виготовлених за методом осадження (седиментації).
Фільтри АФА, які використовуються для кількісного визначення вмісту пилу в повітрі, укладають фільтрувальною поверхнею на предметне скло і тримають кілька хвилин над парою ацетону до розплавлення тканин фільтра до прозорої плівки, в якій під мікроскопом добре видно фіксовані пилові частинки.
При використанні методу осадження предметне скло, покрите клейкою речовиною (гліцерин, вазелін, 2% канадський бальзам у ксилолі), поміщають у потік частинок і через деякий час вкривають накривним склом.
Препарати, отримані як першим, так і другим способом, досліджують під мікроскопом за допомогою окулярного мікрометра, який являє собою лінійку, нанесену на кругле скло діаметром, що дорівнює внутрішньому діаметрові окуляра мікроскопа. Для визначення розмірів пилових частинок слід визначити ціну поділки мікрометричної лінійки. Для цього на предметному столику мікроскопа закріплюють об'єктивний мікрометр з відомою ціною поділки. Потім суміщають поділки окулярного мікрометра з будь-якою поділкою об'єктивного мікрометра. Ціну поділки окулярного мікрометра визначають за числом його поділок, що потрапили у певну кількість поділок об'єктивного мікрометра.
При мікроскопії пилового препарату визначають розміри не менше 100 пилових частинок, постійно змінюючи поле зору. Для характе-
ристики дисперсності пилових частинок визначають процентний вміст пилинок розмірами до 2 мкм, 2-5 мкм, 6-10 мкм і понад 10 мкм.
Визначення вмісту в пилових частинках вільного діоксиду кремнію ґрунтується на вибірковому сплавленні його з сумішшю гідрокарбонату і хлориду натрію, розчиненні одержаного силікату натрію розчином карбонату натрію шляхом кип'ятіння і фотометричному визначенні іонів кремнію за реакцією з молібдатом амонію. Проби повітря відбирають описаним вище методом на фільтри АФА. Докладно з методикою можна ознайомитися у спеціальній літературі.
Гігієнічну оцінку даних про вміст пилу в повітрі, доповнених відомостями про хімічний склад пилових частинок та їх дисперсність, слід проводити, керуючись Держстандартом 12.1.005-88 "Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги". Для неток-сичного пилу основним критерієм при нормуванні є вміст у пилових частинках вільного діоксиду кремнію. Граничне допустимі концентрації пилу переважно фіброгенної дії подано в табл. 106. Деякі види нетоксичного пилу нормуються з урахуванням їх специфічної дії (алергенної, канцерогенної, мутагенної тощо). Для токсичного пилу, який містить свинець, марганець тощо, при визначенні ГДК визначальним є хімічний склад дисперсної фази.
Таблиця 106 |
||
ГДК аерозолів переважно фіброгенної дії |
||
Речовини |
ГДК, мг /м3 |
Клас небезпеки |
Окис алюмінію у вигляді аерозолю конденсації |
2 |
4 |
Окис алюмінію у вигляді аерозолю дезінтеграції (глинозем, електрокорунд) |
6 |
4 |
Діоксид кремнію кристалічний при вмісті його в пилу: |
|
|
понад 70 % |
1 |
3 |
від 10 до 70 % |
2 |
4 |
від 2 до 10 % |
4 |
4 |
Діоксид кремнію аморфний у вигляді аерозолю конденсації |
1 |
3 |
Пил рослинного і тваринного походження з домішкою |
|
|
діоксиду кремнію понад 10 % |
2 |
4 |
Силікати та силікатомісткий пил: |
|
|
азбест |
2 |
4 |
азбестоцемент, цемент, апатит, глина |
6 |
4 |
тальк, слюда, мусковіт |
4 |
4 |
Чавун |
б |
4 |
Шамото-графітові вогнетриви |
2 |
4 |
Електрокорунд у суміші з легованими сталями |
6 |
4 |
Електрокорунд хромистий |
6 |
4 |