- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
3.5. Методи очищення та знезараження води
Визначення дози коагулянту води. З метою прискорення процесу відстоювання води, очищення її від завислих частинок використовують хімічні сполуки-коагулянти: A12(SO4)3, FeCl3 та ін. При додаванні до води коагулянти реагують з гідрокарбонатами, утворюючи гідроокиси, які, осідаючи, адсорбують завислі у воді частинки, У тих випадках, коли вміст гідрокарбонатів у воді невеликий (загальна лужність менше 2 мг-екв/л), воду при коагулюванні необхідно підлужувати 1% розчином соди в кількостях, що дорівнюють половині дози коагулянту.
Загальна лужність води зумовлюється сумою бікарбонатів, що містяться у воді, карбонатів і солей інших слабких кислот, які вступають у реакцію і;» соляною кислотою. Лужність виражають у мілілітрах 1,0 н. розчину соляної кислоти, затрачуваної на зв'язування бікарбонаті І), які с в 1 л води, що відповідає 1 мг-екв/л.
Для ви.чиачсІІІІя мигальної лужності до 100 мл досліджуваної води додають дві-три краплі 0,05% розчину метилоранжу й тит-
рують 0,1 н. розчином соляної кислоти до появи оранжево-рожевого забарвлення. Загальну лужність (мг-екв/л) обчислюють за формулою
де й — кількість 0,1 н. розчинус оляної кислоти, витраченої на титрування досліджуваної води, мл; Ь — об'єм досліджуваної води, мл; К — поправковий коефіцієнт титру 0,1 н. розчину соляної кислоти. Максимальну дозу коагулянту можна знайти за формулою
де Л — загальна лужність води, мг-екв/л; 0,5 — бажаний надлишок лужності, що забезпечує повноту реакції, мг-екв/л; 0,0052 — коефіцієнт еквівалентності.
Лужність після коагуляції 0,3-0,5 мг-екв/л.
Дозу коагулянту можна визначати пробним коагулюванням. У чотири склянки з 250 мл досліджуваної води в кожній додають відповідно: у першу — 1 мл, у другу — 2 мл, у третю — 3 мл, у четверту — 4 мл 1% розчину сірчанокислого глинозему, перемішують скляною паличкою і спостерігають за перебігом коагуляції ЗО хв. Оптимальною вважається така доза коагулянту, при додаванні якої швидко утворюються великі пластівці.
.Якщо реакція коагуляції води у склянці з найменшою дозою коагулянту відбувається дуже швидко (менше 5 хв), то пробне коагулювання необхідно повторити з меншими дозами коагулянту. Якщо в жодній зі склянок ефективної коагуляції не досягнуто, дослід повторюють з використанням більш високих доз коагулянту. Про ефективність коагуляції свідчить зниження колірності досліджуваної води нижче 20°, збільшення прозорості понад ЗО см, лужність не менше 0,5 мг-екв/л.
Хлорування води. Якщо бактеріальні показники води не відповідають Держстандарту "Вода питна" (2874-82), її хлорують газоподібним хлором або хлорним вапном.
Хлорне вапно — це суміш Са(ОС1)2, CaCL та Са(ОН)2, активною частиною якої є гіпохлорид кальцію — Са(ОСІ)2. Бактерицидні властивості хлорного вапна зумовлюються хлором, що присутній у воді у вигляді хлорнуватистої кислоти та гіпохлорит-іона, позначуваних як активний хлор. Під впливом вуглекислоти повітря, вологи, світла і високої температури вапно легко розкладається, тому перед використанням його з метою хлорування визначають вміст у ньому активного хлору. Свіже хлорне вапно містить 32-35% активного хлору.
За звичайних умов воду хлорують 1 % розчином хлорного вапна з розрахунку, мл/л: артезіанські води 0,4-0,6, прозора колодязна вода і фільтрована вода малих річок 0,6-0,8, вода великих річок та озер 0,8-1,2, забруднена вода з відкритих джерел 2-4. При хлоруванні води під дією активного хлору окислюються мікроорганізми,
які містяться у воді, органічні та неорганічні речовини, частина хлору поглинається завислими у воді речовинами, що позначається якхло-ровбирність води.
Для надійного знезараження води її контакт з хлором повинен становити влітку не менше ЗО хв, а взимку не менше 1 год. Критерієм повністю задоволеної хлоровбирності, а отже, і епідемічної безпеки води, є залишковий хлор, — хлор, який залишився у воді після її знезараження.
Правильно прохлорована вода повинна містити 0,3-0,5 мг/л залишкового хлору, оскільки вода, яка містить понад 0,5 мг/л залишкового хлору, має специфічний неприємний присмак та запах. Визначення залишкового хлору в воді із підземних вододжерел перед подачею у водогін проводиться через кожну годину, а на водопроводах із відкритих водойм — через кожні ЗО хв. Сума значення хлоровбирності та кількості залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) становить хлорпотребу води.
При хлоруванні води методом перехлорування у воду додають розчин хлорного вапна з розрахунку не менше 10 мг/л активного хлору, а при знезараженні забруднених вод із відкритих водойм — не менше 20 мг/л. Ретельно перемішавши воду з розчином хлорного вапна за допомогою дерев'яної лопати або весла, залишають воду влітку на 15 хв, взимку — на ЗО хв. Для видалення надлишку хлору воду фільтрують через активоване або звичайне деревне вугілля, а при відсутності вугілля додають гіпосульфіт з розрахунку 3,5 мг на 1 мг активного залишкового хлору.
Визначення вмісту активного хлору в хлорному вапні. Метод ґрунтується на здатності активного хлору витісняти еквівалентну кількість йоду із розчину йодистого калію. Виділений йод відтитро-вують гіпосульфітом натрію.
Для аналізу готують середню пробу хлорного вапна, ретельно перемішуючи декілька проб, узятих із різних місць посудини з хлорним вапном. Далі 3,55 г середньої проби хлорного вапна розтирають з невеликою кількістю дистильованої води до сметаноподібної консистенції, після чого доводять у мірній колбі дистильованою водою до 1 л, де залишають до освітлення. У колбу з притертою пробкою до 50 мл дистильованої води доливають 10 мл освітленого розчину хлорного вапна, 5 мл 10% розчину йодиду калію та 5 мл розчину соляної кислоти (1:5). Через 5 хв виділений йод титрують 0,01 н. розчином гіпосульфіту натрію до появи блідо-жовтого забарвлення, потім додають 1 мл 0,5% розчину крохмалю і продовжують титрувати до зникнення синього забарвлення. 1 мл 0,01 н. розчину гіпосульфіту зв'язується 1,269 мг йоду, що відповідає 0,355 мг хлору. Кількість 0,01 н. розчину гіпосульфіту натрію (мл), витраченого на титрування, відповідає процентному вмісту активного хлору в досліджуваному зразку хлорного вапна.
Використовувати для знезараження води хлорне вапно з вмістом активного хлору менше 20% недоцільно.
Визначення хлор потреби води. У чотири хімічні склянки з 200
мл досліджуваної води в кожній вносять відповідно 0,10, 0,15, 0,20 і 0,25 мл 1% розчину хлорного вапна, перемішують і залишають на ЗО хв. Далі до кожної склянки додають по 5 мл 10% розчину йодистого калію, 5 мл розчину соляної кислоти (1:5) і 1 мл 0,5% розчину крохмалю. Про присутність залишкового хлору в досліджуваній воді свідчить поява голубого забарвлення.
Для визначення кількості залишкового хлору досліджувану воду титрують 0,01 н. розчином гіпосульфіту натрію до зникнення забарвлення. Вміст залишкового хлору (мг/л) у досліджуваній воді обчислюють за формулою
де а — кількість 0,01 н. розчину гіпосульфіту натрію, витрачена на титрування 200 мл досліджуваної води, мл; К — поправковий коефіцієнт до титру гіпосульфіту натрію.
Хлорпотреба досліджуваної води дорівнює тій дозі хлору, після додавання якої до досліджуваної води кількість залишкового хлору становить 0,3-0,5 мг/л. Якщо в жодній зі склянок залишкового хлору не виявлено або у всіх склянках його вміст перевищує 0,5 мг/л, кількість розчину'хлорного вапна, необхідного для хлорування, відповідно збільшують або зменшують.
Визначення вмісту вільного залишкового хлору у воді. Метод ґрунтується на здатності активного хлору окислювати йодид до йоду, вміст якого визначають титруванням гіпосульфіту натрію.
Для визначення залишкового хлору в колбу з притертим корком додають 0,5 г йодиду калію, який розчиняють в 1-2 мл дистильованої води, 250 мл досліджуваної води і 1 мл соляної кислоти (1:3) і перемішують вміст, закривши колбу пробкою. Колбу ставлять у темне місце на 5 хв. Виділений йод забарвлює розчин у жовтий колір. Для кількісного визначення йоду досліджувану воду титрують 0,01 н. розчином гіпосульфіту натрію до блідо-жовтого забарвлення, після чого додають 1 мл розчину крохмалю, що надає воді в присутності йоду синього забарвлення, і титрують до знебарвлення.
Вміст залишкового хлору (мг/л) обчислюють за формулою
~f
де а — кількість 0,01 н. розчину гіпосульфіту натрію, витраченого на титрування, мл; К — поправковий коефіцієнт нормальності титру гіпосульфіту натрію; 0,355 — кількість активного хлору, що відповідає 1 мл 0,01 н. розчину гіпосульфіту натрію; V — об'єм води, взятої для аналізу, мл.
Концентрація вільного залишкового хлору в воді після хлорування повинна становити 0,3-0,5 мг/л (Держстандарт 2874-82).