1. 1.Назвати і прокоментувати афоризми Григорія Сковороди.

Григорій Сковорода н не просто найвидатніша постать у давній українській літературі, не просто поет, байкар, філософ свого часу. Це Учитель не лише для своїх сучасників, а для наступних поколінь українців. Саме діяльність Григорія Сковороди підготувала грунт для появи на нашій землі Івана Котляревського, а потім Тараса Шевченка.

Життєвий шлях українського філософа, мудреця- це втілення ним у конкретних діях і творах власних переконань. Було це життя різноманітним: від стриманості й аскетичності в побуті – до найвищого злету в слові, музиці, любові до батьківщини.Тому так виразно вимальовується у філософських творах митця постать Сковороди-поета, а в поетичних – Сковороди- філософа. Звідси й афористичність творів Григорія Сковороди – одна з рис його індивідуального стилю.

Адже афоризми – це лаконічні вислови, які, як вважав Аристотель, вживаються тоді, коли недостатньо знати щось самому, а треба переконати в цьому інших. Сковорода добре знав давньогрецькі та латинські афоризми. То ж у своїх творах він творчо переосмислював і перетлумачував їх. Так, у відомій байці «Бджола та Шершень» він цитує давньогрецького мудреця Епікура:»Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним» А у трактаті «Початкові двері до християнської добронравності» цей афоризм Григорій Сковорода подає вже у своєму варіанті:»Дякувати блаженному Богові, що потрібне зробив нетрудним, а трудне непотрібним». Цій же байці Григорій Савович вживає афоризм:»Немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

Також чимало окремих рядків із поетичних творів Сковороди (пісень) сприймаються сьогодні як афоризми. Як узагальнений вислів сприймаємо перший рядок відомої пісні «Всякому місту – звичай і права…» . Афоризмами стали рядки названої поезії: «В мене ж турботи тільки одні:Як з ясним розумом вмерти мені…», «Знаю, що смерть – як коса замашна, Навіть царя не обійде вона».

Багато філософських висловів Г.Сковороди також стали афоризмами. Це вислови із курсу лекцій з християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності»: «Царство Боже всередині нас. Щастя в серці, серце в любові, любов же – у законі вічного» Шлях до загального щастя поет бачить у пізнанні людського серця і наповненні його людяністю.

За Григорієм Сковородою буття двоїсте – воно поєднує зміст і форму: « Весь світ складається з двох натур : одна видима, друга – невидима» Також Сковорода вважав саме людину найвищим і найпрекраснішим Божим створінням . Вона має пізнати себе,що й буде для неї щастям. Ця думка знайшла продовження ще в одному творі нашого любомудра «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу». Ось афоризм:»Щоб тебе полюбили, спершу сам полюби», «Любов викликається любов’ю».

Афоризмами Григорія Сковороди треба керуватися кожній людині, незалежно від віри, статі чи національності.Ці короткі влучні оригінальні вислови містять глибоку й узагальнену думку.

Вдумаймося лише: Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата щастя найтяжча.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Ні про що не турбуватися – значить не жити, а бути мертвим.

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

Людина – коваль свого щастя.

Не все невірне, що тобі незрозуміле.

О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі.

Не суди лиця – суди слово.