2. Визначити жанр та особливості сюжету твору Марка Вовчка «Максим Гримач»

Протягом 1856-1857 років Марко Вовчок написала дванадцять оповідань із життя українського селянства і надіслала їх у Петербург Пантелеймонові Кулішу. І вже у грудні 1857 року світ побачила невеличка книжечка під назвою «Народні оповідання»

Є підписані «Марко Вовчок». До збірки увійшло 11 оповідань і серед них оповідання «Максим Гримач».Письменниця знаходила свої власні шляхи у відборі, узагальненні, у формі викладу, в особливостях композиції, прийомах творення образів. Оповіддання «Максим Гримач» написане в романтичному ключі. Автор виводить сильні безкомпромісні характери, які діють у часи Козаччини. Цей твір ще називають баладним оповіданням, що ріднить його з фольклором. У оповіданні, яке має реалістичну основу, переважають риси романтизму. Адже на першому плані – яскраві, непересічні характери, надзвичайні випробування, драматичні колізії.

Оповідання «Максим Гримач» -невелике за змістом. Це розповідь про трагічне кохання Катрі - дочки заможного козака Максима Гримача з наймитом Семеном. Максим Гримач- благородний, мужній, хазяйновитий і люблячий батько. Він зичить дочці добра, бажає, щоб і в шлюбі Катря жила в достатку, вважає, що вона має вийти заміж за вільного козака. Батько не бажав віддавати доньку заміж за наймита. Семен змушений вирушити у небезпечну подорож у надії на заробіток, щоб купити хоч невеликий хутір і засватати дочку заможного деспотичного Максима Гримача.. Але через нещасний випадок Семен тоне у Дніпрі, лише буря була свідком того страшного лиха. А Катря, вірна коханому, знайшла з доброї волі свою смерть у холодних обіймах могутньої ріки. Душевну драму Катрі Марко Вовчок передає через окремі деталі. Так, дівчина плете вінок, що символізує її дівочу долю одягає своє найкраще вбрання, а вночі кидається у ріку, яка забрала її коханого. Старий Гримач врешті-решт усвідомлює, що саме його непоступливість вплинула на долю дочки. То ж гірко розкаюється у скоєному. За допомогою додаткових штрихів ( сльози, сивина) авторка змальовує глибину батьківського горя. Отже, як бачимо, родинно-побутова тема оповідання поступово переростає в яскраву картину життя тогочасної України. Сильні й вольові люди, здатні на глибокі й ніжні почуття, на самозречення і відважні вчинки, через соціальну нерівність, майнові протиріччя, передчасно гинуть.

Сюжет твору нескладний, він має багато спільного з сюжетом «Наталки Полтавки». У сюжеті чітко прослідковуєтиься фольклорний мотив ( пісня «Що за слава в світі стала»). Оповідання має традиційну композицію: 1частина – експозиція; 2частина – зав’язка; 3 частина – розвиток дії; 4 частина – кульмінація; 5 частина – розв’язка.

Розповідь у творі ведеться від першої особи. Це дає можливість авторові переконливо передати внутрішній світ героя з народу, розкрити суть народних характерів. Важливі роль у творі відіграють пейзажі. Вони лаконічні, виступають як художній паралелізм. Для творення художніх образів Марко Вовчок послуговувалася фольклорними ресурсами, відчутний вплив усної народної творчості і на мову героїв. Це інверсія, вживання зменшувально-пестливих форм, народних порівнянь. Автор показує трагізм внутрішнього світу героїв. Сюжет драматичний. В оповіданні широко вживаються казкові елементи, переважають діалоги.

Дуже важливими у творі є висновки, до яких Марко Вовчок підштовхує читача. Батьки часто не зважають на почуття дітей, часто оберігаючи їх від матеріальної скрути, роблять своїх дітей глибоко нещасними. Так, Максим Гримач, коли непоправне горе спонукає його до тяжкого прозріння карається весь вік: 5 років не виходив за свої ворота, посивів, як той сивий голуб, біль не полишає його навіть у хвилини радості, коли щастям сповнилося життя молодшої доньки Тетянки. Тож і завершується оповідання словами Максима Гримача про страшну провину перед донькою. Проте авторка не звинувачує змученого горем батька. Він, як і його донька, став жертвою умовностей. Письменниця акцентує увагу на тому, що важке життя українців на власній землі часто робило їх заручниками матеріальної скрути.

Білет №5