1. 1. Визначити наскрізну ідею «Слова про Ігорів похід». Прокоментувати основні мотиви у творі.

Події, відображені у «Слові про Ігорів похід», відбуваються у дуже складний час феодального роздріблення . Київська Русь у Х11 столітті втратила свою колишню могутність і здатність обороняти свої кордони. Безліч невеликих князівств неохоче об’єднувалося у державну спільність. Велика, але слабка в економічному та військовому стані держава не мала достатніх сил для захисту від ворожих нападів. На останню чверть Х11 століття припадає найбільша кількість кочових вторгнень на Київську Русь. Київський князь Святослав у 1183 році створив коаліцію князів, які взяли участь у поході проти половців. У 1184 році половці були розбиті, а хан Кобяк страчений у Києві. У цьому славному поході через несприятливі погодні умови не міг взяти участі Новгород-Сіверський князь Ігор. Тому князь вирішив піти походом проти кочівників у квітні 1185

року. Разом з ним у похід рушили зі своїми дружинами син князь Володимир і племінник князь Святослав Ольгович. По дорозі до них приєднався брат Ігоря Всеволод із Трубчевська. Застати половців зненацька не вдалося. Але повернутись без перемоги Ігор вважав ганьбою для себе і вирішив вступити в бій. Битва тривала в суботу і неділю. Війська русичів зазнали повної поразки. Ігор був поранений , а згодом захоплений в полон. Після перемоги над Ігоревим військом половці пішли на Киівську Русь, несучи їй руйнування і горе. У поемі немає систематичної розповіді про похід Ігоря. Його поразка

спонукає до глибоких роздумів про долю батьківщини. Головною думкою твору стала думка про єднання русичів у боротьбі зі спільним ворогом. Автор вважає причину поразки не в слабкості воїнів, а в міжусобицях князів, які не вболівають за долю батьківщини, в яких особисті інтереси переважають над суспільними. То ж автор показує нам гіркі роздуми Святослава Київського, який промовив «золоте слово». У ньому Святослав дорікає Ігорю і Всеволоду за самовпевнений похід і закликає руських князів до спільних дій для захисту рідної землі від нападників, до обдуманих логічних вчинків. Нещастя Киівської Русі в літописі тлумачиться як кара Божа за людські гріхи, а в «Слові…» як наслідок князівських міжусобиць. Крізь усю поему червоною ниткою проходить ідея єдиної та неподільної, сильної держави. На дійсних фактах автор робить спроби переконати сучасників , що лише згуртованість, єдність дій може забезпечити мир і спокій землям руським.

Багатий ідейний зміст виражений у творі системою яскравих художніх образів. Поетичні засоби твору підпорядковані творчому замислу автора, який вболівав за долю вітчизни. То ж чи не тому головним героєм твору є Руська земля. Автор, як її патріот, турбується за її незалежність, закликає до єдності проти ворогів.Один епізод у війні з половцями автор перетворив на подію загальнонародного значення, дав політичну оцінку цій події, показав співвітчизникам, яким горем для батьківщини стала поразка Ігоря. Невдалий похід – це наслідок страшного зла – феодальної роздробленості.

Провідній думці твору, необхідності в єднанні підпорядковані й історичні екскурси: згадка про смерть Гориславича, про перемоги Володимира Святославича Київського.

Згадка до єднання для оборони Руської землі з’єднує всі компоненти змісту твору й образні засоби творення змісту.