2.Визначте основні сюжетні лінії поеми т.Шевченка «Гайдамаки»

Вершиною раннього періоду творчості Тараса Шевченка стала історична поема «Гайдамаки». Протягом 1839 – 1841 років Тарас Шевченко працював над поемою «Гайдамаки». Це перша в українській літературі революційно-романтична історико-героїчна соціальна поема, у якій поєдналися романтизм і реалізм відображення народної стихії. Тема поеми – боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 року під назвою Коліївщина на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Твір має складну композицію: ліро-філософський вступ, історичний вступ «Інтродукція», десять розділів, «Епілог». Тарас Шевченко написав також «Передмову» до поеми, яка фактично була післямовою.

Поет змалював у поемі всі аспекти народного життя: історичний (збройна боротьба за волю); соціально-побутовий ( ідея добробуту і справедливості); психологічно-етичний ( кохання, сім’я); релігійний ( протистояння конфесій і віри).

Особливістю композиції поеми є те, що у ній є велика кількість вставних пісень і ліричних відступів, у яких поет виступає ніби співучасником подій. Сюжет поеми розгортається двома сюжетними лініями: розгортання селянського повстання і особисте життя Яреми Галайди та пов’язаних з ним персонажів. Сюжетні лінії переплітаються, бо Ярема – учасник Коліївщини. Кожна із сюжетних ліній має свої закони композиційної побудови і розвитку- зав’язку, перипетії, кульмінаційні вершини. Більше того, сюжет, розпочавшись з історії взаємин Яреми й Оксани, поступово розгалужується, щоб утворити другу сюжетну лінію: велику соціальну й національну драму народу, який єдиним могутнім рухом рве на собі віковічні пута, щоб хоч на мить відчути себе вільним і незалежним. Сюжетна лінія Ярема – Оксана розвивається в розділах «Треті півні», «Червоний бенкет!, «Гупалівщина», «Бенкет у Лисянці», «Лебедин». Починаючи з розділу «Свято в Чигирині», на перший погляд виходять картини потужного загальнонаціонального повстання. Уже в розділі «Гонта в Умані"велична драма гайдамацького повстання «поглинає» історію особистої драми. У цьому полягає виразна двоєдиність композиції, коли дві сюжетні лінії спершу розвиваються паралельно, поєднані спільними героями, історичним простором, ідеями, а потім одна повністю поглинає іншу.

Білет №13

1. Розкажіть про пісенну творчість Марусі Чурай

Дівчиною з легенди називають народну поетесу Марусю Чурай. Ще з часів Богдана Хмельницького й донині співають її пісні. Марусі Чурай приписують авторство таких перлин: «Засвіт встали козаченьки…», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю…», «В кінці греблі шумлять верби»»Грицю, Грицю, до роботи…» та ряд інших. Її пісні пов’язані не лише з власним життям, а й з спостереженням за життям народу, дотримання законів моралі , особливо жартівливі пісні, а також це пісні про козацьку звитягу.

Життєпис Марусі Чурай складено за творами співачки та на основі переказів, легенд, усних спогадів учасників подій. Відомо, що Маруся (Марина) Гордіївна Чурай народилася в Полтаві в сім’ї хороброго і чесного козака Гордія Чурая, якого стратили після поразки в битві під Кумейками 1637 року проти гетьмана Потоцького. Дівчина мала гарний голос і сама складала пісні. Марусю палко покохав благородний і хоробрий козак війська Богдана Хмельницького Іван Іскра. Дівчина ж полюбила іншого – козака Григорія Бобренка. Мати козака була проти одруження Гриця з Марусею, оскільки дівчина була бідною, єдиним її багатством був талант складати пісні та співати їх. Обидва козаки брали участь у Національно-визвольній війні українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького 1648 року у складі Полтавського полку. Маруся чекала з війни коханого. А він, повернувшись, за намовлянням матері вирішує одружитися з Галею Вишняк- племінницею полковника Пушкаря. Ображена дівчина його отруїла. Дівчину полтавський суд засудив до смертної кари, проте перед стратою, коли Маруся вже готова була прийняти смерть, Іван Іскра привіз їй помилування від самого гетьмана. Маруся з туги невдовзі померла, проте залишилися у спадок її пісні.

Образ легендарної народної поетеси приваблював багатьох письменників 19-20століть, діячів української культури. ЇЇ називають українсько. Сафо. Так, за основу багатьох художніх творів узято сюжет її балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці…» Ольга Кобилянська написала повість «У неділю рано зілля копала», Ліна Костенко увічнила образ талановитої піснетворки в історичному романі у віршах «Маруся Чурай». Символічно звучать рядки твору:

Це дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це -пісня. Це -душа.