2. Прочитайте напам’ять і проаналізуйте поезію т.Шевченка «Мені однаково…». Висловіть власні міркування щодо цього тексту

Читання поезії напам’ять.

Поезія Тараса Шевченка «Мені однаково» написана у 1847 році під час перебування поета під слідством у казематі третього відділу за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві. Саме ця поезія є своєрідним прологом до «невольничої» лірики Шевченка.Основний мотив поезії – поєднання громадянського і особистого в житті людини. Умовно поезію можна поділити на дві частини: перша – 18 перших рядків; друга – останні 5 рядків. Весь твір побудований за принципом протиставлення. Так, ліричний герой поезії пригадує своє невільницьке минуле на чужині, усвідомлює свій невільницький стан, майбутнє без надії нп волю. Йому здається, що він так мало зробив для свого народу, що й «малого сліду» не залишить на «нашій, не своїй землі…».

Основна ідея поезії виражена у рядках: Та не однаково мені,

Що Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…Я вважаю, що «Мені однаково» - твір-маніфест про прометеївську самопожертву в ім’я невмирущості української нації, щастя народу. У творі також порушена ключова проблема для України – бути чи не бути їй самостійною незалежною державою.

1

Білет № 14

1. Визначте причини появи в українській літературі 17-18ст. Полемічних творів, назвіть її основні риси.

Доба Реформації посилила розкол між католицькою та православною церквами, який розпочався ще в 11 столітті, внаслідок якого центром католицизму став Рим (Ватикан), в православ’я –Константинополь. У цей час саме протестантизм розпочав потужну боротьбу проти всевладної католицької церкви. В Україні потужний спалах церковної полеміки став реакцією на Люблінську унію 1569 року та Брестську церковну унію 1596 року. Люблінська унія закріпила угоду про об’єднання Польщі й Литовського князівства в Річ Посполиту – єдину сильну державу, яка прагнула підкорити Україну шляхом об’єднання церков в уніатську. В далекосяжних планах Ватикану було не лише територіальне, а й духовне поневолення слов’янських земель. Отже, суть унії полягала в тому, що православна та католицька церкви об’єднувалися в уніатську, яка зберігала православну обрядовість, але визнавала чільність Папи Римського. Наслідки унії для України: - посилення соціальних, економічних і національних утисків корінного українського населення ( православного віросповідання) з боку польської шляхти та католицької церкви; - зрада українською шляхтою національних інтересів; - насадження латинської та польської мов у закладах освіти; - піднесення культурного життя з центрами в Острозі, Львові, Києві, Луцьку, розвиток книгодрукування. Саме негативні сторони Брестської унії, а саме наступ на все суто національне, українське, у 16 столітті стало причиною полеміки, яка носила релігійно-публіцистичний характер. Питання полеміки були такі:

• про правочинність церковної унії 1596 року; - про істинність православного та католицького календарів;

• про мову богослужіння та церковних книг; - про зовнішність і мораль священика.

боротьбу з Брестською унією в Україні очолив князь Костянтин Острозький з частиною священиків, які залишилися вірними православним традиціям. Саме він закликав православних України боронити свою національну і релігійну свободу. Саме конфлікт. Спричинений Брестською унією, дав поштовх потужному розвиткові полемічної літератури.. Це полемічне протистояння тривало навіть на мовному рівні: священики – уніати й католики проповідували польською мовою. Трактати на захист православної віри її захисники писали староукраїнською.

У полеміці брали активну участь письменники: з боку православних – Стефан Зизаній, Герасим Смотрицький, Клирик Острозький, Христофор Філалет та Іван Вишенський. З боку католиків та уніатів участь у полеміці брали Іпатій Потій, Петро Скарга, Кирило Терлецький, Василь Острозький. Серед письменників-полемістів особливим талантом, вагомістю порушених у творах проблем вирізнявся Іван Вишенський (середина 16 – 20-ті роки 17ст.), який підписував свої послання та діалоги «Монах із Вишні». У своїх творах «Послання до єпископів», «Послання до всіх взагалі, хто в Лядській землі мешкає»»Послання до князя Василя Осторзького» та інших Вишенський виступає за необхідність повернення церкви до візантійських традицій, видання книг старослов’янською мовою та потребу їх роз’яснення народною мовою, сповідує старохристиянський аскетизм, проповідує християнське братерство для всіх, засуджує розбещеність світської та духовної влади; проповідує рівність людей перед Богом, пропонує співати по церквах «нашу просту руську пісню» побожного змісту.

Отже, саме полемічна література стала головною зброєю в ідеологічній боротьбі українського народу проти національного і релігійного поневолення, підготувала ідейне підґрунтя Національно-визвольної війни українського народу 1648 – 1654 років під проводом Богдана Хмельницького.

З 18 століття цю церкву стали називати греко-католицькою. Ставлення до уніатської церкви в різні часи було неоднозначним. Спершу більша частина українства поставилася до унії вороже, трактуючи її як черговий крок до поневолення України. Згодом греко-католицька церква стала справжнім опертям для української державності. Про це свідчить хоча б той факт, що у 1946 році греко-католицьку церкву було заборонено, а священиків репресовано.

2.

Назвати мотиви і образи ранньої творчості Тараса Шевченка. Прочитати напам’ять уривок із вірша «Думи мої, думи мої…»

В Україні до 1840 року твори українських авторів особливою популярністю не користувалися. Але поява «Кобзаря» справила тут вибух бомби. Захоплено привітав появу «Кобзаря» Григорій Квітка- Основ’яненко. Він вважав, що думи, висловлені в ньому « кріпко лягають на душу».Своїм «Кобзарем» молодий поет перший за всю історію України пропонував задуматися над тим, хто є українці, яке їх місце під сонцем.

«Кобзар» 1840 року – це рання творчість Т.Г.Шевченка. Взагалі, літературознавці до ранньої творчості поета відносять період із 1838 року по 1843 рік. Ранні твори Т.Шевченка мають романтичний характер.

Взагалі, перші поетичні твори Т.Шевченка належать до баладного й елегійного жанрів. Ранній, романтичний період поетичної творчості характеризується тематичним розмаїттям.

Це: - призначення поезії, місце і роль поета в суспільному житті – поезії «Думи мої, думи мої…», елегія «На вічну пам’ять Котляревському», послання «До Основ’яненка»;

• пошуки щастя, конфлікт високої людської мрії та жорстокої дійсності – вірші – думки «Тече вода в синє море…», «Нащо мені чорні брови…», «Вітре буйний, вітре буйний!...», балади «Причинна», «Тополя», «Утоплена»;

• трагічна доля жінки-матері, зганьбленої паном-поміщиком – це соціально-побутові поеми «Катерина», «Мар’яна-черниця», «Слепая»;

• вагоме місце у рання творчості Т.Шевченка займає поетизація славного історичного минулого України, боротьба українського народу проти турецько-татарських нападників у історичних поемах «Іван Підкова», «Гамалія», «Тарасова ніч» а також відображення боротьби проти польсько-шляхетського поневолення в історичній поемі «Гайдамаки».

Вже в ранніх творах Тараса Шевченка на першому плані – доля людини, особливо жінки, а також тяжке безправне життя селян-кріпаків, гноблених морально і фізично. Цікавими є образи ватажків , які очолювали боротьбу народу проти поневолення, - Івана Підкови, Гамалії, Гонти, Залізняка. У ранній творчості Тарас Шевченко мріє про кращу долю народу, протестує проти існуючої дійсності. А його романтичний герой – це борець за волю.

Білет № 15