1. Охарактеризувати «Слово про Ігорів похід» як зразок героїчного епосу українського народу( історична основа, ідейно-художні особливості).

«Слово про Ігорів похід» - героїчна поема про невдалий похід Новгород-Сіверськогоо князя Ігоря на половців у 1185 році. Про цей похід розповідає «Повість минулих літ». Половецькі кочові племена півдня часто нападали на руські землі, грабували їх, брали в полон людей. Княжі дружини не раз давали їм гідну відсіч. Так, у 1183 і 1184 роках Київський князь Святослав, об’єднавшись із іншими князями, провів успішні походи проти половців. У цих походах не брав участі Новгород-Сіверський через несприятливі погодні умови. То ж у 1185 році князь Ігор вирішив разом із князем путивльським сином Володимиром, князем трубчевським братом Всеволодом, князем рильським племінником Святославом піти на половців, щоб «або голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Цей похід завершився поразкою війська русичів. А для Руської землі – новими спустошливими нападами.

Історична основа «Слова…»значно ширша. Подія, описана в поемі, - це лише один епізод тривалої і тяжкої боротьби народу Київської Русі проти кочових орд. До того ж ця боротьба велася у несприятливих умовах постійної ворожнечі князів між собою. У поемі немає систематичної розповіді про похід Ігоря. Його поразка дає привід до глибоких роздумів про долю батьківщини. Головною думкою твору є думка про єднання русичів у боротьбі зі спільним ворогом. Автор вбачає причину поразки не в слабкості воїнів, а в міжусобицях між князями, в діях яких особисті інтереси переважають над суспільними.

Автор «Слова…» повністю дотримується настанови, висловленої у вступі, про те, що буде говорити лише правду про трагічну битву князя, про князівські міжусобиці, про їхні незгоди, які стали причиною поразки Ігоря та його війська, бо не було єдності та одностайності серед руських князів в обороні рідної землі. У літописі діють лише історичні особи, вживаються конкретні географічні назви того часу, детально відтворено деталі військово-дружинного побуту, подано зарисовки флори і фауни Русі та половецьких степів. У поемі немає хронологічної послідовності у зображенні подій. Описи походу перемежовуються з ліричними відступами, де згадується минуле або висловлюються міркування щодо тих чи інших подій. І хоча поема розповідає про поразку Ігоря, автор виражає впевненість у щасливому майбутньому рідної землі. Виявом глибокого патріотизму є заклик до єднання.

Провідній думці твору, необхідності в єднанні підпорядковані й історичні екскурси: згадка про Олега Гориславича, про перемоги Володимира Сятославича, про недавню перемогу Святослава Київськогою

Сам автор називає свій твір «Слово…» - зразок ораторської прози. Неодноразово називає його «повістю», «трудною повістю»( тобто військовим твором), причому позначає «оповідь», «розповідь», «повіствування». У «Слові…» наявні елементи двох жанрів – прози і поезії. А зображення важливих подій, сильних людських характерів, їх багатий ідейний зміст, підпорядкування поетичних засобів творчому замислу автора, наявність ліричних відступів доводить, що «Слово…» це поема, зразок героїчного епосу нашого народу. Головним героєм твору є Руська земля. Заклик до єднання для оборони Руської землі єднає всі компоненти змісту поеми в образні засоби творення змісту.

Отже, «Слово про Ігорів похід» - не тільки найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, але й зразок героїчного епосу народу. За обсягом ця героїчна поема є невеликою, але з її сторінок постала яскрава і велична картина життя Київської Русі Х11 століття і прозвучав полум’яний заклик до об’єднання.