31.Класифікація складів злочинів

- за ступенем тяжкості злочину (нормативна класифікація ст. 12 КК);

- за ступенем суспільної небезпечності;

- за конструкцією об'єктивної сторони (момент закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК;

- за способом опису в законі.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину. Цей вид класифікації є єдиним нормативним, визначеним чинним законодавством (ст. 12 КК). Вона збігається з класифікацією злочинів за ступенем тяжкості, яка розглянута раніше.

За ступенем суспільної небезпечності склади злочинів поділяються на три види:

♦   основні види складів злочину;

♦  кваліфіковані види складів злочину;

♦  привілейовані види складів злочину.

Основний склад злочину - це склад злочину, в якому не передбачені обтяжуючі чи пом'якшуючі обставини. Як правило, він описується в диспозиції ч. 1 відповідної статті Кримінального кодексу (напр., ст. 115 ч. 1 КК «Умисне вбивство»)

ЗА СТУПЕНЕМ СУСПІЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕЧНОСТІ

Основний - визначає основні ознаки конкретного злочину

без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин

Кваліфікований (з обтяжуючими обставинами) - поруч з основними визначає ознаки, які підвищують суспільну небезпеку злочину

Привілейований (з пом'якшуючими обставинами) - поруч з основними визначає ознаки, які зменшують суспільну небезпеку злочину

32.Поняття класифікації злочинів

Законодавча класифікація злочинів – віднесення злочинів до тих чи інших

груп, їх об‘єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем.

Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за

суб‘єктом посягання, формою вини, характером і ступенем суспільної

небезпеки. Об‘єкт посягання є основою для визначення місця того чи

іншого злочину в системі Особливої частини КК і віднесення злочину до

тієї чи іншої групи за характером і ступенем суспільної небезпечності.

Усі злочини в Особливій частині КК поділені на групи (глави, розділи) за

об‘єктом посягань, що важливо для визначення підслідності, підсудності,

обумовлює ефективність боротьби зі злочинністю на певних етапах розвитку

суспільства.

33.Види класифікації злочинів

Найперше всі злочини слід поділити на дві групи: умисні та необережні

Закінченим злочином є злочин, який містить всі ознаки складу злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, а незакінченим — готування до злочину, замах на злочин та добровільна відмова від вчинення злочину.

Готування до злочину — це умисне створення всіх умов для його вчинення, зокрема усунення перешкод, підшукування знарядь та засобів вчинення злочину (зброя, одурманюючі препарати, наркотичні засоби тощо; можуть бути як спеціального (отрута, пістолет виключно для вбивства), так і загального (кухонний ніж для різання їжі та для необережних вбивств)), підшукування співучасників, змова на вчинення злочину та інші заходи з метою підготувати всі умови для вчинення злочину. За готування до злочину невеликої тяжкості кримінальна відповідальність не настає

Замах на злочин — це умисне (з прямим умислом) вчинення особою діяння, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі злочинця. Розрізняють закінчений (коли особа вчинила всі дії для вчинення злочину, але його не було доведено до кінця, наприклад, спроба вбиства, при якій потерпілого було лише поранено) та незакінчений (коли особа з причин, які від неї не залежали, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця), придатний та непридатний замахи

Добровільна відмова від вчинення злочину — це остаточне припинення особою будь-яких дій, необхідних для готування до злочину, від замаху на злочину, якщо при цьому об'єктивно ніщо не заважало цій особі довести злочин до кінця. Не є добровільною відмовою від вчинення злочину невдала спроба вчинити злочин, перерва для пошуку кращих обставин чи знарядь злочину.