- •1. Поняття, предмет і метод кримінального права
- •2.Завдання кримінального права
- •3. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •4. Система кримінального права України
- •5. Принципи кримінального права України
- •6. Становлення і розвиток кримінального законодавства України
- •7. Кримінальний закон як джерело кримінального права
- •8. Система і загальна характеристика чинного кримінального кодексу України
- •9. Поняття, структура і види кримінально-правових норм
- •10. Чинність кримінального закону в просторі
- •11. Чинність кримінального закону щодо осіб
- •12.Чинність кримінального закону в часі
- •13. Поняття та види тлумачення кримінального закону
- •14. Поняття злочину
- •15. Ознаки злочину
- •16. Поняття і ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки злочину
- •17. Класифікація злочинів
- •18. Поняття і види стадій вчинення злочину
- •20. Кримінальна відповідальність за готування до злочину
- •21. Поняття та види замаху на злочин
- •22. Поняття і значення добровільної відмови від вчинення злочину
- •23. Поняття кримінальних правовідносин
- •24. Поняття і ознаки кримінальної відповідальності
- •25.Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •26. Межі кримінальної відповідальності
- •27. Підстава кримінальної відповідальності
- •28.. Поняття і значення складу злочину
- •29.Співвідношення понять злочин і склад злочину
- •30.Елементи і ознаки складу злочину
- •31.Класифікація складів злочинів
- •32.Поняття класифікації злочинів
- •33.Види класифікації злочинів
- •34.Принципи класифікації злочинів
- •35.Поняття і значення класифікації злочинів
- •36.Класифікація об’єктів злочину
- •37.Загальний об’єкт злочину і його значення
- •38.Родовий об’єкт злочину і його значення
- •39.Безпосередній об’єкт злочину і його значення
- •40.Поняття предмета злочину, його відмінність від об’єкту злочину,знарядь і засобів вчинення злочину.
- •41. Поняття, ознаки і значення об’єктивної сторони складу злочину
- •42. Суспільно небезпечне діяння як основна ознака об’єктивної сторони складу злочину
- •43. Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види
- •44. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
- •45. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •46. Поняття і ознаки суб’єкта злочину
- •47. Поняття та види спеціального суб’єкта складу злочину
- •48. Фізична особа як суб’єкт злочину
- •49. Вік як ознака суб’єкта злочину
- •50. Осудність як ознака суб’єкта злочину
- •51. Поняття і критерії неосудності
- •52. Обмежена осудність
- •53. Поняття, мета примусових заходів медичного характеру та особи, до яких вони застосовуються
- •54. Види примусових заходів медичного характеру
- •55. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння
- •56. Поняття, ознаки і значення суб’єктивної сторони складу злочину
- •57. Поняття і форми вини
- •58. Поняття та види умислу
- •59. Поняття та види необережності
- •60. Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості
- •61. Складна (подвійна) форма вини
- •62. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину: мотив і мета злочину, емоційний стан
- •63. Помилка в кримінальному праві та її вплив на кримінальну відповідальність
- •64. Поняття співучасті
- •65. Ознаки співучасті:
- •66. Види співучасників
- •67. Форми співучасті:
- •68. Кримінальна відповідальність співучасників
- •69. Невдала співучасть.
- •70. Ексцес виконавця.
- •71. Посереднє виконавство.
- •72. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом.
- •73. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •11. Причетність до злочину-умисна дія,або бездіяльність,яка пов'язана зі здійсненням злочинної діяльності
- •74. Відмінність співучасті від причетності до злочину.
- •75. Поняття та види одиничних злочинів.
- •76. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •77. Поняття повторності злочинів.
- •78. Види повторності злочинів:
- •79. Поняття сукупність злочинів
- •80. Види сукупності злочинів:
- •81. Відмінність сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм.
- •82. Поняття та види рецидиву злочинів.
- •83. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.
- •84. Поняття та види обставин, що виключаюьб злочинність діяння.
- •85. Кримінально-правове значення обставин що виключають злочинність діяння.
- •86. Поняття і ознаки необхідної оборони.
- •87. Поняття і ознаки уявної оборони.
- •88. Перевищення меж необхідної оборони.
- •89. Затримання особи, що вчинила злочин: поняття, ознаки, перевищення меж затримання.
- •90. Фізичний або психічний примус.
- •91. Поняття та ознаки крайньої необхідності.
- •92. Перевищення меж крайньої необхідності.
- •93. Відмежування необхідної оборони та крайньої необхідності.
- •94. Виконання наказу або розпорядження
- •95. Діяння, пов'язане з ризиком
- •96 . Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •97. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності. Відмежування звільнення від кримінальної відповідальності від суміжни правових інститутів.
- •98. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
- •99. Звільненння від кримінальної відповідальності у зв язку з примиренням винного з потерпілим.
- •100. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •101. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
- •102. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •103. Амністія і помилування
- •104. Поняття і ознаки покарання.
- •105. Мета покарання.
- •106. Поняття, ознаки і значення системи покарань. Класифікація покарань.
- •107. Штраф як вид покарання.
- •108. Позбавлення військового,спеціального звання, чину або кваліфікаційного класу
- •109. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю:
- •110. Громадські роботи як вид покарання:
- •111. Виправні роботи:
- •112. Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання:
- •113. Конфіскація майна як вид покарання:
- •114. Арешт як вид покарання:
- •115. Обмеження волі як вид покарання:
- •116. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:
- •117. Позбавлення волі на певний строк як вид покарання:
- •118. Довічне позбавлення волі як вид покарання:
- •119. Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст.
- •120. Обставини, що пом'якшують покарання.
- •121. Обставини,що обтяжують покарання.
- •122. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті:
- •123. Призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом:
- •124. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •125 Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •126. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.
- •127. Обчислення строків покарання.
- •128. Поняття та юридична природа звільнення від покарання та його відбування.
- •129. Види звільнень віл покарання та його відбування:
- •130. Звільнення від покарання у зв`язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •131. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •132 . Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •133. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •134. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •135.. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •136. Звільнення від покарання за хворобою
- •137. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
- •138. Умови, порядок і правові наслідки звільнення від покарання та його відбування.
- •139. Поняття і правове значення судимості. Виникнення і припинення судимості.
- •140. Поняття і умови погашення судимості. Дострокове зняття судимості.
- •141. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
- •142. Особливості застосування до неповнолітніх покарання.
- •143. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- •5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •144. Особливсті звільнення неповнолітніх від відбування призначеного покарання.
- •145. Особливості припинення судимості у неповнолітніх.
141. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
. Закон передбачає два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:
1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97).
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106).
Загальним для цих видів є те, що неповнолітній, який вчинив злочин, за підставами, передбаченими в законі, звільняється від перетерпівання засудження, від певних обмежень, встановлених кримінальним законом за цей злочин.
1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Цей вид є найбільш важливою особливістю кримінальної відповідальності неповнолітніх. Частина 1 ст. 97 передбачає, що неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. Під цими заходами розуміють передбачені кримінальним законом особливі заходи впливу, що не є кримінальним покаранням. За своєю юридичною природою ці заходи є заходами виховання, переконання і спрямовані на забезпечення правильного формування особистості неповнолітніх, виключення антисоціальних властивостей і навичок, попередження вчинення ними правопорушень. Обов'язковими ознаками цих заходів є: 1) передбаченість їх кримінальним законом - ч. 2 ст. 105; 2) застосування їх тільки судом; 3) застосування їх тільки до неповнолітніх, що вчинили злочин; 4) відсутність в них ознак кримінального покарання.
1) Підставою звільнення із застосуванням примусових заходів виховного характеру є можливість виправлення неповнолітнього без призначення покарання. Можливість такого виправлення повинна випливати з оцінки поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього. Відповідно до ч. 2 ст. 97 примусові заходи виховного характеру можуть бути призначені особі, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Необхідними умовами застосування таких заходів є: а) вчинення злочину вперше; б) злочин належить до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК).
2) Частина 2 ст.105 містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру:
а) застереження;
б) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
в) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
г) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
ґ) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.
Застереження полягає в осудженні (осуді) суспільно небезпечної поведінки неповнолітнього, у вимозі припинити таку поведінку під загрозою застосування більш суворих заходів відповідальності.
Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього може, наприклад, полягати у забороні відвідувати у вечірній час парки, кафе, у вимозі сумлінно відвідувати навчальні заклади тощо. Тривалість цих обмежень визначає суд.
Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання за своєю суттю припускає встановлення контролю і посилення виховного впливу з боку тих осіб, що були зобов'язані в силу сімейних, виробничих або інших відносин здійснювати позитивний вплив на неповнолітнього. Саме тому цей захід може застосовуватися тільки тоді, коли батьки або колектив мають реальну можливість здійснити такий вплив, створити нормальну обстановку для неповнолітнього. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. "Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру" рекомендовано передавати неповнолітніх під нагляд батьків або осіб, що їх заміняють, лише при наявності даних про їхню спроможність забезпечити виховання. Ця ж вимога ставиться і до колективу або інших громадян. Слід при цьому мати на увазі, що закон вимагає обов'язкової згоди колективу на здійснення нагляду і проведення виховної роботи з неповнолітнім, а щодо громадян - наявність з їхнього боку відповідного прохання (п. 3 ч.2 ст.105). Як і при обмеженні дозвілля, тривалість передачі неповнолітнього під нагляд колективу, батькам або іншим особам визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.
Більш суворим видом примусових заходів виховного характеру є покладення на неповнолітнього обов'язку відшкодувати заподіяний майновий збиток. Закон, проте, обмежує можливість його застосування як віком неповнолітнього, так і його матеріальним становищем: цей захід може бути застосований тільки до неповнолітніх, які досягли п'ятнадцятирічного віку і мають майно, кошти або прибуток. Найбільш суворим з аналізованих заходів є направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків. Такими установами відповідно до Закону від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх"' є загальноосвітні школи соціальної реабілітації, в які направляються особи від одинадцяти до чотирнадцяти років, і фахові училища соціальної реабілітації для осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Як найсуворіший з усіх заходів, передбачених ч. 2 ст. 105, цей захід може застосовуватися лише тоді, коли неповнолітній не може бути виправлений іншими заходами. Строк цього заходу визначається судом, але не може перевищувати трьох років.
Відповідно до Закону від 24 січня 1995 р. основними завданнями загальноосвітніх шкіл і фахових училищ соціальної реабілітації є створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей, а також забезпечення соціальної реабілітації учнів, їх правового виховання і соціального захисту.
Виходячи з цього, закон допускає у виняткових випадках можливість тримання у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації неповнолітніх до п'ятнадцяти років, а у фахових училищах соціальної реабілітації - до дев'ятнадцяти років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 залежно від конкретних обставин вчиненого злочину і особи неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно кілька примусових заходів виховного характеру. Поряд з цими заходами ч. 4 ст. 105 надає право суду, якщо він вважає це необхідним, призначити неповнолітньому вихователя.
3) Частина 3 ст. 97 встановлює, що у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються судом і він притягується до кримінальної відповідальності.
2. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Стаття 106 передбачає особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до такої відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 106 для застосування цієї норми суду необхідно, насамперед, враховувати загальні підстави застосування інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачені в ст. 49 КК (закінчення передбачених законом строків після вчинення злочинів і до дня набрання вироком законної сили, невчинення під час цих строків нового злочину, відсутність ухилення від слідства або суду).
При наявності загальних підстав і умов застосування такого звільнення суд повинен врахувати його особливості щодо неповнолітніх. Такими особливостями відповідно до ст. 106 є: по-перше, можливість її застосування до осіб, які не досягли вісімнадцяти років до вчинення злочину, незалежно від їх віку на момент вирішення питання про звільнення; по-друге, встановлення в ній знижених строків давності. Частина 2 ст. 106 передбачає такі строки давності;
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.