87. Поняття і ознаки уявної оборони.

Стаття 37.

1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин

1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Уявна оборона – дії пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно-небезпечного посягання не було і особа неправильно оцінюючи дії потерпілого лише помилково припускала наявність такого посягання.

Вирішення питання залежить від того могла або не могла особа усвідомлювати хибність свого припущення про наявність суспільно-небезпечного посягання.

Види помилки:

• вибачальна.

• не вибачальна ч.4 ст. 37.

За суб'єктивними ознаками уявну оборону поділяють:

• внаслідок добросовісної помилки.

• внаслідок недобросовісної помилки.

Якщо особа не усвідомлювала і не усвідомлювала помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони за ст. 118 або 124 ККУ.

88. Перевищення меж необхідної оборони.

Перевищення меж необхідної оборони – умисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди у вигляді смерті або тяжких тілесних ушкоджень явно не співрозмірної з небезпечністю посягання або явно невідповідної обстановці захисту.

Відповідно до ч. 3 ст 36 відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає за ст. 118 або 124 ККУ

Закон передбачає 3 винятки із загального правила проте що при необхідній обороні особа, яка захищається повинна додержуватися визначеної межі завдаючи шкоду тому хто посягає. Підставою такої оборони є:

• напад озброєної особи.

• напад групи осіб.

• протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення.