92. Перевищення меж крайньої необхідності.

Перевищення меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш знаною, ніж відвернена шкода.

93. Відмежування необхідної оборони та крайньої необхідності.

94. Виконання наказу або розпорядження

Стаття 41.

1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Виконання наказу або розпорядження – правомірне заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам особи суспільства або держави особою зобов'язаною виконати цей наказ.

Наказ, розпорядження – усна або письмова вимога відповідної службової особи до іншої особи вчинити чи не вчиняти певні дії.

Підставою є законний наказ.

Ознаки:

• Суб'єктом виконання є особа, що зобов'язана виконати законний наказ.

• В особи має бути реальна можливість виконання даного наказу.

• Мета виконання наказу повинна відповідати меті виконання законного наказу.

• Об'єктом заподіяння шкоди є право охоронювані інтереси особи, суспільства або держави.

• Характер дії при виконанні наказу чи розпорядження може бути як активним так і пасивним.

• Своєчасність виконання наказу.

• Межі визначаються конкретним наказом або розпорядженням.

Ексцес виконання наказу (ч3, ст. 41) – заподіяння явно надмірної шкоди ніж це передбачалося наказом.

95. Діяння, пов'язане з ризиком

Стаття 42.

1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Виправданий ризик-Під виправданим ризиком слід розуміти професійний ризик, виробничий ризик, господарський ризик, новаторський ризик, медичний експеримент, науковий експеримент, технічний експеримент.

Підставами виправданого ризику є:

• Наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно-корисної мети.

• Неможливість досягнення цієї мети не ризикованим діянням.

• Прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди право охоронюваним інтересам.

Ознаки:

• Метою даної обставини є досягнення суспільно-корисних наслідків.

• Об'єктом заподіяння шкоди є право охоронювані інтереси особи, суспільні інтереси, інтереси держави.

• Шкода, яка заподіюється при діянні пов'язаних з ризиком може бути двох видів : наявність небезпеки заподіяння шкоди, фактичне заподіяння шкоди об'єкту.

• Може існувати лише підчас існування його підстави.

• Характер діяння – зовні виправданий ризик збігається із ознаками будь-якого злочину, але в силу суспільної корисності злочинність діяння виключається.

Перевищення меж заподіяння шкоди при діяннях пов'язаних з ризиком - заподіювання право охоронюваним інтересам шкоди явно не відповідної значимості тієї суспільно-корисної мети до досягнення якої прагнула особа, що ризикувала.