1. За способом нарахування:

• адвалорне мито, яке нараховується у відсотках від митної вартості товарів та інших предметів, на які нараховується мито;

• специфічне митно, яке нараховується у визначеній сумі коштів на одну одиницю товарів та інших предметів, на які нараховується мито;

• комбіноване мито, до складу якого можна віднести і адвалорне, і специфічне.

2. За об’єктом стягнення: імпортне, фіскальне, експортне, транзитне.

3. За сферою діяльності: антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне (сезонне, протекціоністське).

4. За походженням: автономне, конвенційне, преференційне.

5. За типами митних ставок: постійні, змінні.

Митні тарифи класифікуються за загальною ознакою.

Генеральне (граничне) ввізне мито – застосовується до товарів із країн, в торговельно-політичних відносинах з якими Україна використовує режим найбільшого сприяння нації, встановлений законодавчими органами.

Преференційні тарифи – пільгові застосовуються, наприклад, до слабо розвинутих країн.

Конверсійні тарифи – тарифи, які встановлюються в результаті угоди між країнами.

Автономні тарифи – тарифні ставки, що встановлюються самостійно кожною країною.

Також бувають:

Прості – складаються із одного стовпчика, в якому митні ставки не диференціюються в залежності від країни виникнення товару. В цих випадках застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, які передбачені Єдиним митним тарифом України.

Складні – пільгові ставки застосовуються до слаборозвинених країн або до країн, які користуються в Україні режимом найбільш сприятливим, який визначає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн мають пільги під час оплати мита.

Відповідно до ЗУ «Про єдиний митний тариф в Україні» розрізняють:

• ввізне мито (нараховується з товарів, які ввозяться в Україну);

• вивізне мито (нараховується з товарів, які вивозяться з України).

Вивізне мито застосовується для обмеженої кількості товарів. Основна мета – це обмеження об’ємів вивезення окремих товарів за межі України шляхом підвищення їх вартості після вивезення.

Базою для нарахування мита є митна вартість товарів, яка визначається на момент перетину митниці України.

Нарахування мита здійснюється митними органами за ставками, які встановлені Митним тарифом України, чинним на день подання ВМД.

Митний тариф – це зведення ставок мита, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон та систематизація відповідно до Товарної номенклатури ЗЕД.

Оплата може здійснюватися як у вітчизняній валюті України, так і в іноземній валюті за курсом, який діє на день подання митної декларації.

Митний збір нараховується за митне оформлення товарів та інших предметів, які перетинають кордон, а також за їх перебування під митним контролем.

До митних зборів, які нараховуються відповідно до ВМД, належать такі їх види:

• за митне оформлення товарів та інших предметів;

• за митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під обов’язки про його повернення безпосередньо ввезенням (вивезенням);

• за митне оформлення товарів під час транзиту;

• за митне оформлення товарів під час ввезення на митний ліцензійний склад;

• за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

• за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, які зберігають такі товари та інші предмети, або в неробочий час, який встановлений для митниці.

(Україна набула членства у СОТ 16.05.2008 р.)

При ратифікації вступу до СОТ митний збір здіймається за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів. Вартість оформлення буде залежати від часу і дати оформлення: якщо воно проводиться в понаднормовий, нічний час і у вихідні дні – 40 дол. США, а якщо у світкові і неробочі дні – 50 дол. США. Ці суми встановлені за 1 час роботи однієї посадової особи митного органа під час митного оформлення однієї партії або одного транспортного засобу.

Митні збори мають бути оплачені до або на момент здійснення митного оформлення.

Разом з оплатою мита і митного збору суб’єкти ЗЕД, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, сплачуються акцизний податок. Обов’язки з оплати акцизного податку виникають також і у виробників підакцизних товарів, які реалізують такі товари. Але при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту акцизний податок не стягується.

Акцизний податок розраховують:

1. за ставкою у відсотках до митної вартості імпортних товарів, яка збільшена на суму ввізного мита без урахування митного збору;

2. за твердими ставками у євро з одиниці імпортного товару.

Сума акцизного податку сплачується в нац. валюті.

Сума акцизного податку, якщо її встановлено у відсотках до митної вартості, яка збільшена на суму ввізного мита, обчислюється за формулою:

С_аз = В_м х А,

де С_аз – сума акцизного податку;

В_м – митна вартість;

А – ставка акцизного податку.

Сума акцизного податку, якщо її встановлено у грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

С_аз = Н х А,

де Н – кількість товару у фізичних одиницях виміру (л, кг).

Акцизним податком з метою застосування митних процедур називається непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається до їх ціни.

Об’єктом оподаткування акцизом імпортних товарів є їх митна вартість з урахуванням суми ввізного мита.

При ввезенні підакцизних товарів на митну територію України акцизний податок сплачується разом з оплатою ПДВ і митом.

Товари, що ввозяться на митну територію України підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (20 %) незалежно від того, є імпортер платником ПДВ чи ні. Базою для нарахування ПДВ є митна вартість товару, сума сплаченого акцизного податку та ввізного мита. Митні збори до бази оподаткування ПДВ не включаються. Таким чином, сума ПДВ імпортних товарів визначається за формулою:

С_пдв =(В_м +С_аз +М) х 20%,

де С_пдв – сума податку на додану вартість; М – сума ввізного мита.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо ПДВ при імпортуванні товарів є дата оформлення ввізної ВМД із зазначенням у ній суми податку, яка підлягає сплаті. Разом з тим, одночасно зі сплатою вказаного податку у суб’єкта господарювання виникає право на податковий кредит.

Об’єктом оподаткування при експорті є вивіз товарів за межі митної території України та надання послуг для їх використання за межами України. Ставка ПДВ під час експорту товарів і послуг складає 0 % до бази оподаткування.

Використання «нульової» ставки передбачає, що у підприємства виникають податкові зобов’язання в сумі, яка дорівнює «0», що означає виникнення податкового кредиту. ПДВ сплачений при експорті підлягає відшкодуванню з бюджету.

На сучасний момент єдиною умовою для одержання права на бюджетне відшкодування є оплата вартості товару українському постачальнику, а також наявність податкової накладної. Крім того, підставою для одержання податкового відшкодування є тільки ВМД.

Товари тільки тоді вважаються експортованими за межі митної території України, коли їх експорт підтверджено оформленою ВМД.

Вантажна митна декларація – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Суб’єкти ЗЕД з 1 січня 2008 року декларують товари і транспортні засоби за допомогою нових бланків вантажно-митної декларації (ВМД):

• основний лист форми МД-2;

• додатковий лист форми МД-3;

• доповнення до ВМД форми МД-6:

• специфікація форми МД-8.

За рахунок цих дій вітчизняну документацію привели у відповідність зі стандартами країн Європейського Союзу.