Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції зєд.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
2.64 Mб
Скачать

Тема 11 кредитні операції у зовнішьоекономічній діяльності

11.1 Загальна характеристика кредитних операцій

11.2. Види кредитів і їх бухгалтерський облік

11.1 Загальна характеристика кредитних операцій

Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою . В умовах підвищення вартості продукції , зростання частки машин та обладнання , що мають значні строки виготовлення , експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитах . В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками :

1. По джерелах кредити розрізняють : внутрішні , зовнішні

2. По видах кредити діляться на :

  • товарні ( надаються в основному експортерами своїм покупцям )

  • валютні ( що надаються банками у валютній формі )

3. По строках кредити підрозділяються на :

  • короткострокові

  • середньострокові

  • довгострокові

Ролловерні кредити, суть цієї форми кредитування полягає в тому , що процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу ( квартал , півроку ) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним міжбанківським депозитам.

4. З точки зору забезпечення розрізняють :

  • забезпеченні кредити

  • балансові кредити

Забезпеченням звичайно виступають товари , товаророзпорядчі документи , цінні папери , векселя , нерухомість та інші коштовності . Застава товару здійснюється у трьох формах : тверда застава ( певна маса товару закладається на користь банка ) , застава у товарообігу , застава товару у переробці . Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити його в певний строк . Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника . Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок , за яким здійснюються всі операції між юанком і клієнтом , в тому числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.

5. По валюті займу розрізняють :

  • кредити , що надаються в валюті країни позичальника

  • кредити , що надаються в валюті країні кредитора

  • кредити , що надаються в валюті третьої країни

  • кредити , що надаються в міжнародній грошовій одиниці

6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на :

  • наявні ( сума кредиту зараховується на рахунок кредитора )

  • акцептні

При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти .

7. По кредиторах розрізняють :

  • урядові кредити

  • кредити , що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями

  • приватні кредити

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :

1. Брокерські та та комісійні фірми.

Кредити , як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити , тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді , коли отримання кредита в своїй країні обходиться дорожче , коли ринок є мало відомим або реалізація товарів потребує особливої специфіки.

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств , то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування . При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банки розглядають ціль отримання кредиту , характеристику товару , що закупається та можливість його реалізації в межах країни , а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредиту в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній більшості , наступні :

1. Кредит в гривнях для закупки товару в Україні та продажу за кордоном

2. Кредит в гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні

4 . Кредит в гривнях для закупки товару в Україні , бартер з інофірмою , продаж в Україні за гривні.

Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми :

1. Застава валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує збитки за рахунок застави )

2. Товарно - матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не зацікавлені , як правило , в цій формі , бо в них можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)

3. Гарантія ( найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати кредиту, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта .

Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки складаються з двох частин : базової ставки та надбавки ( маржи ) банка, яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником. Роль базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам , облікова ставка центрального банку та ин.

Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення позичальника , а також з погіршенням економічної кон’юнктури , змінами законодавства , політичними подіями. Тому держава заохочує зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг , субсидій, кредитів , боніфікації (субсидуванні процентних ставок , тобто відшкодування банкам а рахунок держбюджету різниці між ринковими та пільговими ставками по експортним кредитам). Державні гарантії по короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в першокласні цінні папери.

Для кредитування та страхування зовнішньоекономічних операцій в багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-імпортні банки.

3. Фірмові ( комерційні ) кредити

Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.

При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений сторонами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів (інкассова форма розрахунку ) кредитування засновується на траттах.

Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :

  • Експортер поставляє товар

  • Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

  • Експортер в визначений по тратті термін пред’являє вексель до оплати в банк 1

  • Експортер отримує платіж від банка 1

  • Оплата товару відбувається пізніше поставки товару тому експортер кредитує імпортера.

Але акцепт імпортера може бути замінений на банківський акцепт. Експортер вимогам банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспроможності імпортера або заінтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строку її платежу . В цьому випадку механізм кредитування має такий вигляд :

  • Експортер поставляє товар

  • Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

  • Експортер регіструє вексель в своєму банку 2

  • Банк 2 в визначений по тратті термін пред’являє вексель до оплати в банк 1

  • Банк 2 отримує платіж від банка 1

Купуючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну суму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який застосовують для даного виду цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена імпортером ) .

Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як найменш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером : віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму авансу , а різницю повертає експортеру.

Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно на всю суму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера , а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит, заснований на сполученні акцепту векселів експортера банком третьої країни та переводі ( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.

Новими специфічними формами кредитування зовнішньої торгівлі стали операції лізингу , факторінга та форфейтерування.

Відмінність лізингових операцій від звичайної оренди полягає в наступному:

  • об’єкт угоди вибирається орендатором а не орендодавцем , який купує обладнання за свій рахунок ;

  • строк лізингу менше строку фізичного зносу обладнання і наближений до строку податкової амортизації ;

  • по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на пільгових умовах або викупити обладнання на пільгових умовах ;

  • в ролі орендодавця виступає фінансова установа - частіше всього лізингова компанія.

Лізингові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізинг в цілому схожий зі звичайним лізингом , але має свої відмінності. При цьому різновиді лізингу орендатор відповідно угоди має опціон на покупку в кінці строку оренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в 1 долар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізингу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізинг являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування , бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна орендарю у розстрочку . В світовій практиці використовуються такі види фінансового лізингу :

Лізинг “ стандарт “ . При цьому виді виробник продукції передає обладнання лізинговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в аренду споживачу. Між споживачем обладнання та виробником не існує ніяких правових відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати обслуговування обладнання. Лізингові компанії в питання про технічне обслуговування не втручаються.

Лізинг “ ліз - бек “ . Суть цієї операції полягає в тому, що власник обладнання продає його лізинговій компанії і одночасно бере його в оренду . Цей вид лізингу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся з нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове становище.

Лізинг “ постачальнику “ . В даному випадку продавець обладнання , як і при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем , однак орендоване обладнання використовується не ним, а іншими орендарями , яких він повинен знайти і здати їм обладнання у суборенду .

Факторингові операції полягають у закупівлі спеціальною компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації . Авансуючи кошти експортеру до настання строку вимоги , факторингова компанія кредитує його. Величина авансу коливається від 70 до 90 % від суми фактури. Інші 10 - 30 % після відрахування процента за кредит та комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з цього рахунку відіграють роль покриття комерційного ризику . Після сплати боргу покупцем кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту , а рахунок закривається. Факторинговий кредит дорожче звичайного, бо він супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, консультаційними та іншими послугами. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк сплати яких не перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для крупних експортерів , що мають значні відстрочки у платежах та недостатню наявність коштів . Вони отримують наступні вигоди :

  • вивільнення від ризику неплатежу ;

  • дострокова реалізація портфеля боргових вимог ;

  • спрощення структури балансу ;

  • скорочення строку інкасації вимог на клієнтів ;

  • економію на бухгалтерських , адміністративних та інших витратах.

Наступною специфічною формою кредитування є форфейтування. Форфейтеруванням називається покупка векселів , інших боргових та платіжних документів за готівковий розрахунок. Покупець ціх вимог бере на себе комерційні ризики , пов’язані з неплатежеспроможністю імпортера , без права регреса ціх документів на попереднього власника . Форфейтер фактично бере на себе усі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог , наприклад , за відповідність товару умовам угоди. Форфейтування дає експортеру наступні переваги :

  • страхування кредитного ризику ;

  • страхування ризику зміни процентних ставок та валютних курсів ;

  • вивільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту та роботи по інкасацій платежів ;

В залежності від кредитоспроможності імпортера строк вимог обмежується як правило 2-5 роками . Векселя повинні бути з авалем банку країни покупця , а інші вимоги - з банківською гарантією. Без данних відміток вимоги не можуть бути проданими форфейтеру.

Слід відмітити , що для західних банків операцій по факторингу та форфейтуванню стали добре оснащеними видами фінансових послуг , що надаються експортерам. Вплив на хід розрахунків полягає в відкритті акредитиву від імені імпортера на зарубіжного постачальника та наданні імпортеру забалансових кредитів на строк до надходження платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку .

.