- •Тема 1. Предмет, завдання і зміст дисципліни
- •1.1 Предмет курсу та об‘єкти вивчення.
- •1.2.Основні форми зовнішньоекономічної діяльності та види зовнішньоторговельних операцій
- •1.3.Основні завдання обліку зед
- •1. 4.Принципи ведення зед
- •Тема 2 зовнішньоекономічні контракти й особливості відображення інформації в системі бухгалтерського обліку
- •2.1. Зміст та структура зовнішньоекономічного контракту
- •2.2. Особливості укладання та виконання договорів у зовнішньоекономічній діяльності
- •2.3. Відображення в обліку зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами
- •Характеристика базисних умов поставки
- •Тема 3. Особливості організації зовнішньоекономічної діяльності в україні
- •3.1. Реєстрація і акредитація суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності
- •3.2. Порядок відкриття валютних рахунків
- •Підприємства, що використовують 8 клас рахунків для обліку відповідних витрат, ведуть такі рахунки
- •3.3. Об'єкти, цілі і задачі бухгалтерського обліку операцій у зовнішньоекономічній діяльності
- •1. Методологічного характеру
- •2. Методичного характеру
- •3. Організаційного характеру
- •4. Технічне забезпечення
- •Тема4 облік валютно-фінансових операцій
- •4.1.Облік операцій з іноземною валютою.
- •4.3.Курсові різниці та їх відображення в обліку та звітності.
- •3. Облік купівлі та продажу іноземної валюти.
- •4.4. Страхування фінансових ризиків, факторинг.
- •Тема 5 міжнародні розрахунки та облік їх у зовнішньоекономічної діяльності підприємств в україні
- •5.1. Загальні поняття про міжнародні розрахунки
- •5.2. Форми міжнародних розрахунків та їх облік
- •Погашення податкового векселя
- •Облік дострокового погашення векселя грошовими коштами
- •Тема 6 загальні вимоги до експортно-імпортних операцій
- •6.1. Загальна характеристика цін по експортно-імпортних операціях
- •6.2 Митне оформлення зовнішньоекономічних операцій
- •I етап митного оформлення
- •II етап митного оформлення
- •III етап митного оформлення
- •1. За способом нарахування:
- •6.3. Порядок формування цін
- •Тема 7 облік операцій з експорту
- •7. 1. Поняття експортних операцій та передумови їх здійснення
- •7. 2. Синтетичний та аналітичний облік експортних операцій. Оподаткування експортних операцій
- •7. 4. Облік авансів, отриманих від іноземного покупця
- •Тема 8 облік операцій з імпорту
- •8. 1. Поняття імпортних операцій та передумови їх здійснення
- •8. 2. Синтетичний та аналітичний облік імпортних операцій. Оподаткування імпортних операцій
- •Аналітичний облік
- •8.3. Особливості обліку імпорту робіт і послуг
- •8. 4. Облік авансів, сплачених іноземному постачальнику.
- •Тема 9 облік бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з давальницькою сировиною
- •9.1. Поняття та облік бартерних операцій.
- •9.2. Особливості відображення в обліку експортної та імпортної частини бартерних операцій у зовнішній торгівлі.
- •9.3. Спеціальні режими при здійсненні бартерних операцій – застава, гарантія та їх відображення в системі бухгалтерського обліку.
- •Тема 10 облік інших зовнішньоекономічних операцій
- •10.1. Загальні поняття реекспотних операцій
- •10.2. Загальне поняття реімпортних операцій.
- •Тема 11 кредитні операції у зовнішьоекономічній діяльності
- •11.1 Загальна характеристика кредитних операцій
- •11.2. Види кредитів і їх бухгалтерський облік
- •Тема 12 облік операцій на підприємствах з іноземними інвестиціям
- •12.1.Організація та регулювання іноземного інвестування в економіку України.
- •12.2.Облік, формування та зміст статутного фонду.
- •12.3.Операції, пов'язані зі зміною структури статутного фонду.
- •12.4.Облік формування та використання прибутку в спільних підприємствах.
- •Тема 13 лізингові зовнішньоекономічні операції
- •13.1 Поняття лізингу
- •13.2. Об’єкти та суб’єкти лізингу.
- •13.3. Документування лізингових операцій.
- •Лізингоодержувач — резидент України
- •Лізингодавець — резидент України
- •13.4. Види та форми лізингу
- •13.5. Лізингові платежі.
- •13.6. Облік лізингових операцій.
- •Податковий облік розрахунків в іноземній валюті
- •Бухгалтерський облік оперативного лізингу
- •Лізингоотримувач-резидент
- •Орендодавець-резидент
- •Бухгалтерський облік фінансової оренди
- •Податковий облік у лізингоодержувача
- •Податковий облік резидента-лізингодавця
- •Тема 14 облік консигнаційних та комісійних операцій
- •14.1. Загальні поняття комісійних та консигнаційних операцій
- •14.2. Загальна характеристика консигнаційних та митних складів
- •Карта митного режиму митного складу
- •14.3. Облік консигнаційних операцій
- •14.4. Облік комісійних операцій.
- •1.Облік за методом “першої події”:
- •2.Облік за ”касовим методом”:
- •Тема 15 облік міжнародних автотранспортних перевезень пасажирів і вантажів
- •15.1. Організація зовнішньоекономічних автоперевезень
- •15.3. Облік міжнародних автоперевезень
- •Література
Тема 11 кредитні операції у зовнішьоекономічній діяльності
11.1 Загальна характеристика кредитних операцій
11.2. Види кредитів і їх бухгалтерський облік
11.1 Загальна характеристика кредитних операцій
Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою . В умовах підвищення вартості продукції , зростання частки машин та обладнання , що мають значні строки виготовлення , експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитах . В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками :
1. По джерелах кредити розрізняють : внутрішні , зовнішні
2. По видах кредити діляться на :
товарні ( надаються в основному експортерами своїм покупцям )
валютні ( що надаються банками у валютній формі )
3. По строках кредити підрозділяються на :
короткострокові
середньострокові
довгострокові
Ролловерні кредити, суть цієї форми кредитування полягає в тому , що процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу ( квартал , півроку ) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним міжбанківським депозитам.
4. З точки зору забезпечення розрізняють :
забезпеченні кредити
балансові кредити
Забезпеченням звичайно виступають товари , товаророзпорядчі документи , цінні папери , векселя , нерухомість та інші коштовності . Застава товару здійснюється у трьох формах : тверда застава ( певна маса товару закладається на користь банка ) , застава у товарообігу , застава товару у переробці . Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити його в певний строк . Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника . Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок , за яким здійснюються всі операції між юанком і клієнтом , в тому числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.
5. По валюті займу розрізняють :
кредити , що надаються в валюті країни позичальника
кредити , що надаються в валюті країні кредитора
кредити , що надаються в валюті третьої країни
кредити , що надаються в міжнародній грошовій одиниці
6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на :
наявні ( сума кредиту зараховується на рахунок кредитора )
акцептні
При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти .
7. По кредиторах розрізняють :
урядові кредити
кредити , що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями
приватні кредити
В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :
1. Брокерські та та комісійні фірми.
Кредити , як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити , тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді , коли отримання кредита в своїй країні обходиться дорожче , коли ринок є мало відомим або реалізація товарів потребує особливої специфіки.
Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств , то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування . При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банки розглядають ціль отримання кредиту , характеристику товару , що закупається та можливість його реалізації в межах країни , а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредиту в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній більшості , наступні :
1. Кредит в гривнях для закупки товару в Україні та продажу за кордоном
2. Кредит в гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні
3. Кредит в валюті, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні
4 . Кредит в гривнях для закупки товару в Україні , бартер з інофірмою , продаж в Україні за гривні.
Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми :
1. Застава валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує збитки за рахунок застави )
2. Товарно - матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не зацікавлені , як правило , в цій формі , бо в них можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)
3. Гарантія ( найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати кредиту, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта .
Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки складаються з двох частин : базової ставки та надбавки ( маржи ) банка, яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником. Роль базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам , облікова ставка центрального банку та ин.
Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення позичальника , а також з погіршенням економічної кон’юнктури , змінами законодавства , політичними подіями. Тому держава заохочує зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг , субсидій, кредитів , боніфікації (субсидуванні процентних ставок , тобто відшкодування банкам а рахунок держбюджету різниці між ринковими та пільговими ставками по експортним кредитам). Державні гарантії по короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в першокласні цінні папери.
Для кредитування та страхування зовнішньоекономічних операцій в багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-імпортні банки.
3. Фірмові ( комерційні ) кредити
Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.
При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений сторонами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів (інкассова форма розрахунку ) кредитування засновується на траттах.
Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :
Експортер поставляє товар
Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
Експортер в визначений по тратті термін пред’являє вексель до оплати в банк 1
Експортер отримує платіж від банка 1
Оплата товару відбувається пізніше поставки товару тому експортер кредитує імпортера.
Але акцепт імпортера може бути замінений на банківський акцепт. Експортер вимогам банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспроможності імпортера або заінтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строку її платежу . В цьому випадку механізм кредитування має такий вигляд :
Експортер поставляє товар
Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
Експортер регіструє вексель в своєму банку 2
Банк 2 в визначений по тратті термін пред’являє вексель до оплати в банк 1
Банк 2 отримує платіж від банка 1
Купуючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну суму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який застосовують для даного виду цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена імпортером ) .
Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як найменш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером : віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму авансу , а різницю повертає експортеру.
Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно на всю суму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера , а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит, заснований на сполученні акцепту векселів експортера банком третьої країни та переводі ( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.
Новими специфічними формами кредитування зовнішньої торгівлі стали операції лізингу , факторінга та форфейтерування.
Відмінність лізингових операцій від звичайної оренди полягає в наступному:
об’єкт угоди вибирається орендатором а не орендодавцем , який купує обладнання за свій рахунок ;
строк лізингу менше строку фізичного зносу обладнання і наближений до строку податкової амортизації ;
по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на пільгових умовах або викупити обладнання на пільгових умовах ;
в ролі орендодавця виступає фінансова установа - частіше всього лізингова компанія.
Лізингові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізинг в цілому схожий зі звичайним лізингом , але має свої відмінності. При цьому різновиді лізингу орендатор відповідно угоди має опціон на покупку в кінці строку оренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в 1 долар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізингу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізинг являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування , бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна орендарю у розстрочку . В світовій практиці використовуються такі види фінансового лізингу :
Лізинг “ стандарт “ . При цьому виді виробник продукції передає обладнання лізинговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в аренду споживачу. Між споживачем обладнання та виробником не існує ніяких правових відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати обслуговування обладнання. Лізингові компанії в питання про технічне обслуговування не втручаються.
Лізинг “ ліз - бек “ . Суть цієї операції полягає в тому, що власник обладнання продає його лізинговій компанії і одночасно бере його в оренду . Цей вид лізингу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся з нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове становище.
Лізинг “ постачальнику “ . В даному випадку продавець обладнання , як і при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем , однак орендоване обладнання використовується не ним, а іншими орендарями , яких він повинен знайти і здати їм обладнання у суборенду .
Факторингові операції полягають у закупівлі спеціальною компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації . Авансуючи кошти експортеру до настання строку вимоги , факторингова компанія кредитує його. Величина авансу коливається від 70 до 90 % від суми фактури. Інші 10 - 30 % після відрахування процента за кредит та комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з цього рахунку відіграють роль покриття комерційного ризику . Після сплати боргу покупцем кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту , а рахунок закривається. Факторинговий кредит дорожче звичайного, бо він супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, консультаційними та іншими послугами. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк сплати яких не перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для крупних експортерів , що мають значні відстрочки у платежах та недостатню наявність коштів . Вони отримують наступні вигоди :
вивільнення від ризику неплатежу ;
дострокова реалізація портфеля боргових вимог ;
спрощення структури балансу ;
скорочення строку інкасації вимог на клієнтів ;
економію на бухгалтерських , адміністративних та інших витратах.
Наступною специфічною формою кредитування є форфейтування. Форфейтеруванням називається покупка векселів , інших боргових та платіжних документів за готівковий розрахунок. Покупець ціх вимог бере на себе комерційні ризики , пов’язані з неплатежеспроможністю імпортера , без права регреса ціх документів на попереднього власника . Форфейтер фактично бере на себе усі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог , наприклад , за відповідність товару умовам угоди. Форфейтування дає експортеру наступні переваги :
страхування кредитного ризику ;
страхування ризику зміни процентних ставок та валютних курсів ;
вивільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту та роботи по інкасацій платежів ;
В залежності від кредитоспроможності імпортера строк вимог обмежується як правило 2-5 роками . Векселя повинні бути з авалем банку країни покупця , а інші вимоги - з банківською гарантією. Без данних відміток вимоги не можуть бути проданими форфейтеру.
Слід відмітити , що для західних банків операцій по факторингу та форфейтуванню стали добре оснащеними видами фінансових послуг , що надаються експортерам. Вплив на хід розрахунків полягає в відкритті акредитиву від імені імпортера на зарубіжного постачальника та наданні імпортеру забалансових кредитів на строк до надходження платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку .
.