§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

вах Kohler та Traghetti del Mediteiraneo, та деякі інші науковці¹" Але більш обґрунтованою концепцією, на наш погляд, є настання відпо­відальності в разі існування прямого причинного зв'язку між невико­нанням судом свого обов'язку щодо звернення та настанням збитків '

З одного боку, прийняття рішення по справі Kohler є стимулом для національних судів сумлінного слідування праву ЄС, а з другого, на думку деяких авторів, — моментом, який підриває саму ідею коопера­ції ' На наш погляд, введення відповідальності за недотримання на­ціональними судами рішень Суду ЄС жодним чином не позбавляє відносини між судами двох рівнів характеру кооперації, а лише мобі­лізує суддів держав-членів на вивчення прецедентного права Суду ЄС, особливо суддів «нових» держав-членів⁴"

Механізм кооперації національних судових систем та судової си­стеми ЄС прослідковується також через опосередкований вплив юрис­дикції Суду ЄС на юрисдикцію національних судів. Так, Суд ЄС у рі­шенні по справі Amministrazione delie Finanze delio Stato v Simmenthal підкреслив: «...національний суд, діючи в рамах своєї юрисдикції, зобов'язаний застосовувати право Співтовариства в повному обсязі та захищати права, котрими воно наділяє приватних осіб, відмовляючи в застосуванні будь-якого положення, як попереднього, так і подаль­шого національного законодавства, яке може иротирічити нормі права Співтовариства», та додав, що акти Співтовариства «автоматично ро­блять такими, що не підлягають застосуванню, будь-які положення

' Kuilc Т., Curtin D., Heukels Т. and others. To Refer or not to Refer: About the Last Paragraph of Article 177 of the EC Treaty // Institutional Dynamics of European Integration: Essays in Honour of Henry G. Schermers. - Dordrecht: Martinus Nijhoff Publishers, 1994. -P. 381-389.

² Classen D. Gerhard Kobler v Republic Osterreich // Common Market Law Review. - 2004. - Vol. 41. - P. 820; Anagnostaras G. Erroneous Judgments and the Prospect of Damages: the Scope of the Principle of Governmental Liability for Judicial Breaches // European Law Review. - 2006. -Vol. 31, No. 5. - P. 745, 746; BeutlerB. State Liability for breaches of Community Law by national Courts: Is the Requirement of a Manifest Infringement of the Applicable Law an Insurmountable Obstacle? // Common Market Law Review. - 2009. - Vol. 46. - P. 773-804.

³ J. Wattel P. Kobler. CILFIT and Wehhgrove: We Can't Go on Meeting Like This // Common Market Law Review. - 2004. - Vol. 41. - P. 179; Komarek J. Federal Elements in the Community Judicial System: Building Coherence in the Community Legal Order // Common Market Law Review. - 2005. - Vol. 42. - P. 22.

⁴ Щодо практики застосування права ЄС «новими» державами-членами див.: Kiihn 'L. The Application of European Law in the New Member States: Several (Early) Predictions // German Law Journal. - 2005. - Vol. 6, No. 3. - P. 563-582.

269

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу: а природа та функції

національного законодавства, що прогирічать їм» ' До винесення цьо­го рішення, наприклад, італійські суди у випадку розбіжностей між муніципальними та європейськими нормативними актами мали звер­гатися до свого Конституційного суду для з'ясування законності муні­ципального акта, оскільки за Консти гуцією Італії саме Конституційний суд має монополію на розгляд справ, пов'язаних із питаннями консти-туційності. Зараз незастосування національного акта, який протирічить наднаціональному праву, є автоматичним. Слід зазначити, що неза­стосування національними судами подібного внутрішньодержавного нормативного акта не позбавляє його чинності. Він втрачає чинність лише після його анулювання компетентним органом, і це є обов'язком держави, яка має прийняти рішення або про внесення змін до акта, або про його повне скасування задля усунення невідповідності національ­ного права інтеграційному. Практика Суду ЄС свідчить, що залишення невідповідного акта в силі та лише його незастосування національни­ми судами вважається неадекватним засобом досягнення узгоджено­сті національного права з європейським. Якщо ж національні суди чи інші національні органи не виконують свого обов'язку щодо викори­стання права ЄС, то цс буде підставою для відповідальності перед інститутами Союзу. Так, Комісія може порушити процедуру за ст. 260 Договору про функціонування ЄС і якщо держава-член не виконає свого обов'язку, Суд ЄС зобов'яже її сплатити штраф або пеню за ст. 262 Договору про функціонування ЄС. У жодному разі держава-член не може посилатися на усталену практику чи на норми внутрішнього нравовоиорядку задля виправдання незастосування права ЄС. Крім того, відповідно до принципу кооперації згідно із ч. З ст. 4 Договору про ЄС у національних судів є обов'язок за своєю ініціативою пору­шити питання права ЄС, якщо це не зробили сторони з тих чи інших причин. Наприклад, у рішенні по справі Осеапо Grupo Iditorial SA v Murciano Quintero Суд ЄС визначив обов'язок національного суду порушити питання відповідності умов споживчого контракту певним директивам Співтовариства ' Суд обґрунтував цей обов'язок тим, що мета відповідних директив не буде досягнута, якщо споживач протягом розгляду справи в національному суді не порушить питання цієї від­повідності, а національний суд має тлумачити національне право таким

¹ Case 106/77, Amministrazione delie Finanze delio Siato v Simmenthal II European Court Reports. 1978. - P. 629.

² Case 240/98, Oceano Grupo Iditorial SA v Murciano Quintero II European Court Reports.- 2000.-P. 1-4941.