§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

що деякі успіхи, досягнуті ЄС у боротьбі з нстарнфними обмеженнями, недобросовісною діловою практикою, порушення прав людини та осно­воположних свобод, часто мали своїм джерелом рішення Суду ЄС¹' Лісабонський договір є яскравим прикладом нього, оскільки багато змін, внесених ним, засновані саме на подібній судовій практиці.

В останні роки в ЄС відбуваються реформи, наприклад, у сфері конкуренції, які розділяють повноваження європейських установ та національні. Якщо раніше право на контроль за конкуренцією відпо­відно до статей 81 та 82 Договору про ЄСпв (нині статті 101 та 102 Договору про функціонування ЄС) належало виключно Комісії, то із прийняттям Регламенту № 1/2003, котрий замінив Регламент № 17 від 1963 р., до органів контролю приєдналися національні органи зі справ конкуренції та, що найбільш цікаво в контексті нашого дослідження, національні суди. Тепер повноваження з розгляду справ передаються на той рівень, на котрому він буде більш ефективним ' На практиці найбільш ефективним визнається розгляд цих справ саме на національ­них рівнях (що відповідає принципу субсидіарності), оскільки основна кількість справ щодо конкуренції потрапляє безпосередньо до націо­нальних судів, а отже, ця реформа привела до розширення юрисдикції національних судів. Тепер національним суддям відводиться більш активна та конструктивна роль, оскільки вони можуть ex officio звер­татися до статей 101 га 102 Договору про функціонування ЄС, якщо виникне така необхідність протягом розгляду справи щодо конкуренції, а Комісія або національні органи з питань конкуренції можуть вступи­ти в процес як amicus curiae.

В. Ксрнз дуже чітко зауважив: «На відміну від ООН, Всесвітньої торговельної організації, Організації економічного співробітництва та розвитку, які є організаціями, що в основному регулюють відносини між державами та надають права та покладають обов'язки лише на них, Співтовариство передбачає участь своїх громадян у функціону­ванні юридичних норм ЄС» ' Оскільки право Співтовариства було «віддане» в руки його громадян шляхом наділення його верховенством та прямою дією, приватні особи все частіше хочуть захищати свої

¹ Энтин М. Л. Суд Европейских Сообществ: правовые формы обеспечения за­ падноевропейской интеграции. - М.: Международные отношения, 1987. — С. 16.

² Spiritus-Dassesse A. The role of the National Judge Following the Modernisation of EU Competition Law // Current Competition Law. - 2004. - Vol. П. - P. 148.

⁵ Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу / [пер. з англ.]. - К.: Знання, 2002.-С. 114.

273

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу: а природа та функції

права за допомогою цього права, і це свідчить про дієвість правопо­рядку Співтовариства. У цьому приватним особам допомагає саме вищерозглянута кооперація, яка існує між Судом Є Ста національними судами. У пересічних громадян ЄС рівень правової культури постійно підвищується та знаходяться такі особи, які розуміються на механізмах дії судової системи ЄС і вміло користуються цим задля досягнення конкретних цілей. Так, до Суду ЄС у 1980 р. із преюдиціальним за­питом щодо відповідності праву Співтовариства французького подат­ку на імпорт вина звернувся італійський суд ' Виявилося, що сторони за первинною справою домовилися звернутися до італійського суду із штучним спором, тому що були впевнені у невідповідності французь­кого податку вимогам права Співтовариства. За цим вигаданим спором дилер вина Foglia вимагав від імпортера вина Novello сплатити відпо­відний французький податок. А звернулися вони до італійського суду з тієї причини, що він більш охоче віддасть на розгляд Суду ЄС питан­ня про існування французького податку, ніж французькі суди. Але, на їх жаль, Суд ЄС відмовив у прийнятті преюдиціального рішення з при­чини фіктивності справи. У справі Meilicke Суд відмовився відповіда­ти на преюдиціальний запит з тих причин, що він дійшов висновку про гіпотетичність питань, які були поставлені в цьому запиті, та їх нена­лежну юридичну обгрунтованість ' Але ні випадки засвідчили віру громадян у дієвість європейського правового захисту. Цей факт під­тверджується й тим, що за статистичними даними громадяни ЄС чули про Суд ЄС більше, ніж про інші інститути ЄС, і рівень задоволеності його рішеннями досить високий, хоча і різниться поміж країнами '

Слід зауважити, що між Судом ЄС і національними судами держав-членів немає ніякої ієрархії та в жодному разі не можна говорити, що Суд ЄС є вищим стосовно національних судових органів. Преюдиціаль­не звернення до Суду ЄС за ст. 267 Договору про функціонування ЄС

¹ Case 104/79, Pasquale Foglia v Mariella Novello Я European Court Reports. - 1980. - P. 745.

² Case 83/91. Wienand Meilick v ADV/ORGA F. A. Meyer AG II European Court Reports. - 1982.-P. 3961.

' При розгляді цього преюдиціального запиту виявилося, що позивач у національному сулі подав позов для того, щоб перевірній на практиці теорію, яку він розробив у своїй книжці з підприємницького права. Суд СС у своєму рішенні не вказав на ней факт, на відміну віл справи Foglia v Novello.

¹ Gibson J.L., Caldeira G.A. Changes in the Legitimacy of the European Court of Justice: A Post-Maastricht Analysis // British Journal of Political Science. 1998. - Vol. 28. -P. 63. 274