§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

Прикладами можуть бути вже розглянута справа Factortame, рі­шенням по котрій Суд ЄС визнав неефективними існуючі у Велико­британії норми щодо тимчасових заходів судового захисту ' та рішен­ня по справі Emmott, у якому Суд ЄС визнав можливість подачі позову до національних судів після спливу строку, встановленого національ­ними нормами для подачі позовів, щодо встановлення розмірів дер­жавної допомоги по непрацездатності, в разі коли позивач не мав «практичної можливості» подати скаргу '

Крім того, незважаючи на автономію процесуальних національних систем, в останні роки можна спостерігати гармонізацію національ­них процесуальних законодавств, яка торкнулася сфери цивільного процесу. У даний час не можна не констатувати існування такої га­лузі, як європейський цивільний процес, цілями якого є гармонізація цивільного процесуального права в країнах ЄС задля ефективної реалізації права ЄС та кооперації національних судів держав-членів між собою ' Ця галузь виникла через існування в рамках ЄС необхід­ності вирішувати питання простору свободи, безпеки та правосуддя та динамічного розвитку міжнародної торгівлі. Оскільки судова коо­перація в рамках ЄС сприяє гармонізації судочинства та враховуючи швидке географічне поширення ЄС, так чи інакше вона стає інстру-

' Case 213/89, The Queen v Secretary ofStatefor Transport, ex parte Factortame LTD and others II European Court Reports. - 1990. - P. 1-2433.

² Case 208/90, Theresa Emmott v Minister for Social Welfare and Attorney General II European Court Reports. - 1991. - P. 1-4269.

⁵ Див.: Van Rhee C. 11. Civil Procedure: A European Ius Commune? //European Review ofPrivate Law. - 2000. -Vol. 4. - P. 589-611; Hazard J. С, ТагиГГо M., Sturner R., Gidi A. Introduction to the Principles and Rules of Transnational Civil Procedure // International Law and Politics. - Vol. 88. - 2001. - P. 769-784; Freudenthal M. The Future of European Civil Procedure //Electronic Journal of Comparative Law. - 2003. - Vol. 7.5. - Режим до­ступу: http://www.ejcl.org/ejcl/75/art75-6.html; Lanni A. The Future of Community Justice // Harvard Civil Rights-Civil Liberties Law Review. - 2005. - Vol. 40. - P. 359-405; Вона ж. Кооперація Суду Європейських Співтовариств і національних судів у становленні інтеграційного правопорядку та гармонізації цивільного процесу // Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / за заг. ред. В. В. Комарова. - X.: Харків юрид., 2008. - С. 117-143; Комарова Т. В. Інтеграційний правопорядок ЄС у контексті кооперації національних судів і Суду ЄС у сфері цивільного процесу // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доп. та наук, повідом, учасників міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 січ. 2007 p.). - X.: Нац. юрид. акад. України, 2007. -С. 211-214; Комаров В. В. Гражданский процесс в глобальном контексге//Юридическая наука и образование. - 2009. - Вип. 2. - С. 95-125. Щодо міжнародного аспекту опти-мізації цивільного правосуддя див.: Оптимизация гражданского правосудия России / Под ред. В. В. Яркова. - М.: Волтсрс Клувер, 2007. - С. 151-174.

277

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу: їх природа та функції

ментом спрощення процесу інтеграції, що є необхідним для функці­онування внутрішнього ринку. Тобто в цьому відношенні є сенс го­ворити про формуванням європейського цивільного процесу в тому аспекті, що формуються певні стандарти та механізми, які забезпе­чують функціонування інтеграційного правопорядку ЄС, гармоніза­цію національного законодавства із правом ЄС та кінець-кінцем — впевненість громадян в однаковому ставленні до них на території всього Союзу.

Слід наголосити, що в межах ЄС не відбувається уніфікації цивіль­ного процесу, а йде судова кооперація¹" Судова кооперація поміж 27 правових систем у межах ЄС породжує впевненість громадян Союзу, які виграли справу, що рішення суду буде визнано судом іншої держави -члена та ефективно виконано на цій території. Така судова кооперація значною мірою стосується сфери цивільного судочинства, оскільки передусім через здійснення правосуддя в цивільних справах національ­ними судами реалізуються принципи верховенства та прямої дії права ЄС та забезпечується становлення інтеграційного правопорядку.

Правовою основою для вироблення актів, метою яких є гармоніза­ція цивільного процесуального права держав — членів ЄС та коопера­ція їх судових органів, раніше була ст. 293 Договору про ЄСпв, яка передбачає можливість укладання окремих міжнародних договорів між державами — членами ЄС для спрощення формальностей, що регу­люють взаємне визнання та примусове виконання присудів судових органів і арбітражних рішень. Зараз ст. 4 Договору про функціонуван­ня ЄС закріплено, що питання простору свободи, безпеки та право­суддя відноситься до спільної компетенції ЄС та держав-членів. Тож держави-члени не позбавлені права приймати законодавчі акти у цій сфері, але роблять вони це лише в тих межах, у котрих ЄС ними не скористався (ч. 2 ст. 2 Договору про функціонування ЄС).

До 1988 р. базовим договором, який регулював цю сферу, була Брюссельська конвенція щодо юрисдикції, визнання та виконання рі­шень по цивільних і комерційних справах 1968 p., яка становила осно­ву судової кооперації у сфері цивільного процесу. У 1988 р. вона була доповнена Луганською конвенцією, що поширила її дію на держави — учасниці Європейської зони вільної торгівлі, які не є членами ЄС (Швейцарія, Норвегія, Ісландія га Ліхтеншейн). За задумом ініціаторів

¹ НеВ В. The Integrating Effect of European Civil Procedure Law //European Journal of L aw Reform. - 2002. - Vol. 4, No. 1. - P. 3.

278