§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

будуть зірвані через ідіосинкратичне тлумачення цих прав... Система, у якій преюдиціальна юрисдикція розподілена між двома судами, зда­ється по сугі проблематичною щодо єдності права»'.

Хоча в таких побоюваннях і міститься раціональне зерно, але п. 2 ч. З ст. 256 Договору про функціонування ЄС передбачає певний ме­ханізм збереження цілісності та узгодженості права Союзу, а саме : «У випадку якщо Загальний суд вважає, іцо справа вимагає принципо­вого рішення, яке може вплинути на цілісність або єдність права Со­юзу, то він може передати справу до Суду ЄС для винесення рішення. Преюдиціальні рішення, винесені Загальним судом, можуть як виняток підлягати перегляду Судом ЄС на умовах і в межах, встановлених у Статуті, якщо існує серйозна заіроза, що цілісність або узгодженість права ЄС зазнають впливу». Згідно зі ст. 62 Статуту Суду ЄС пропо­зицію щодо перегляду Судом ЄС преюдиціального рішення Загально­го суду може висунути Перший Генеральний адвокат протягом одного місяця з дня винесення рішення. Суд ЄС, у свою чергу, протягом одно­го місяця вирішує, чи буде він здійснювати перегляд рішення Загально­го суду. У цьому положенні присутня доля суб'єктивізму, оскільки вирішення того, чи існує загроза цілісності або узгодженості права ЄС, покладено суто на Першого Генерального адвоката, причому це його дискреційне право, а не обов'язок. Суд ЄС, у свою чергу, протягом одного місяця вирішує, чи має бути переглянуте відповідне рішення. Як зазначає Е. Джонстон (A. Johnston), Перший Генеральний адвокат ще має знайти механізм для забезпечення швидкості та систематич­ності перегляду рішень Загального суду²'

При розробці Ніццького договору голова Робочої групи щодо май­бутнього судової системи ЄС колишній суддя та Голова Суду ЄС О. Дує пропонував, щоб пропозиція про перегляд рішень Загального суду надходила від Комісії' Цс обґрунтовувалося тим, що функцією Комісії є забезпечення застосування установчих договорів і вона бере участь в усіх преюдиціальних справах. Але цей підхід був відхилений (серед його супротивників був і Генеральний адвокат Ф. Джейкобе). В одному науковці та практики погоджуються — вирішення преюдиціальної

¹ Snell J. European Court and Intellectual Property: a Tale of Hercules, Zeus and Cyclops // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 2. - P. 185.

• Johnston A. Judicial Reform and the Treaty ofNice // Common Market Law Review. -2001.-Vol. 38.-P. 509.

³ Режим досгупу до доповіді робочої групи: hltp://europa.eu.int/en/comm/sj/due_ en.pdf.

187

Роїд 'їл 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

справи Загальним судом повинно бути, скоріш, винятком, ніж прави­лом. У доповіді Робочої групи було запропоновано передати преюди­ціальну юрисдикцію до Загального суду у сферах інтелектуальної власності, тобто справи по торгових марках. Але до цього часу жодних змін у Статут не було внесено.

Підсумовуючи розгляд преюдиціальної процедури Суду ЄС, хоті­лося б охарактеризувати цю процедуру як «місток» між національними правовими системами держав-членів та правовою системою всього Союзу ' Преюдиціальні рішення — ефективний засіб правового регу­лювання, який віддзеркалює інтегративні характеристики правової системи ЄС, її постійну фундаменталізацію, а також поглиблення співробітництва Суду ЄС з національними судовими установами, на чому постійно концентрує увагу Суд у своїх рішеннях. За рівнем ак­тивності країни щодо подання преюдиціальних запитів у тій чи іншій сфері можна простежити, наскільки національні суди часто розгляда­ють справи у відповідній сфері. Так, зараз найбільше до Суду ЄС над­ходять запити щодо вільного переміщення товарів, сільського госпо­дарства, конкуренції та соціальної політики '

П. Креіг (P. Craig) називає ст. 267 Договору про функціонування ЄС «коштовністю у короні існуючого режиму» та наголошує на трьох причинах цього. По-перше, він вважає, що преюдиціальна про­цедура — це процесуальна форма, в якій розвиваються такі основопо­ложні принципи, як принцип прямої дії ' верховенства права ЄС⁵ та

¹ Ф. Еллот (P. Allott) називає містком між правовими системами держав-членів та правом ЄС не лише преюдиціальні рішення, а ще й директиви. Див.: Allott P. Preliminary Rulings - Another Infant Disease // European Law Review. - 2000. - Vol. 25, No. 5. - P. 538.

² Статистичні дані діяльності Суду ЄС див.: Stone Sweet A., L. Brunell T. The European Court? National Judges, and Legal Integration: A Researcher's Guide to the Data Set on Preliminary References in EC Law, 1959-98 // European Law Journal. - 2000. - Vol. 6, No. 2. -P. 117-127.

'The European Court of Justice. Edited by de Burca G. and Weiler J.H.H.. - New York: Oxford University Press, 2001. - P. 181.

⁴ Case 26/62, NVAlgemene Transport- en Expeditie Onderneming van Gend & Loos v Netherlands Inland Revenue Administration Я European Court Reports. - 1963. - P. I.

⁵ Case 6/64, Flamino Costa v E.N.E.L. I/ European Court Reports. - 1964. - P. 585; Case 11 /70, Internationale Handelsgesellschaft mhH v Einfuhr- und VorratsstelleJiir Getreide und Futtermittel II European Court Reports. - 1970. - P. 1125; Case 106/77, Amministrazi- onedelle Finanze dello Stato v Simmenthal SpA II European Court Reports. - 1978. - P. 629; Case 213/89, The Queen v Secretary of State for Transport, ex parte: Factortame Ltd and others II European Court Reports. - 1990. - P. 1-2433.

188