8.8. Акцизний збір

АЗ - це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їх ціни.

Платниками податку є суб‘єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, а також які займаються імпортом підакцизних товарів.

Об‘єктом оподаткування АЗ є повна вартість товару.

АЗ нараховуються за ставками:

твердими - з одиниці реалізованих, ввезених, переданих товарів (в ЄВРО і перераховуються за курсом НБУ);

у відсотках до обороту по реалізації.

На сьогодні перелік підакцизних товарів та ставки АЗ встановлює ВРУ.

Оподатковуваним оборотом для обчислення суми АЗ є вартість підакцизних товарів, що реалізується, яка визначається, виходячи з відпускних цін і з включенням до них АЗ. Таким чином, ставки АЗ застосовуються до обороту, в який сума цього податку вже ввійшла.

Строки сплати АЗ до бюджету залежать від виду підакцизних товарів, суми податку, виду діяльності суб‘єкта господарювання.

Підприємства, у яких середньомісячна сума АЗ за попередній рік склала понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекадно 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним. Якщо менше 25 тис. грн., то податок сплачується щомісячно до 15 числа.

8.9. Мито

Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон України, тобто ввозяться-вивозяться чи прямують транзитом.

На відміну від інших податків, мито стягується не тільки у фіскальних цілях, а й в проведенні зовнішньоекономічної політики, яка направлена на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності прямого втручання в цю справу, на захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення чи обмеження експорту (мито на експорт).

На Україні зовнішньоекономічна діяльність регулюється Законом "Про єдиний митний тариф України", що являє собою систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що імпортуються або експортуються.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється при перетині митного кордону.

В кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі імпортованих товарів. Проте при перетині митного кордону мито сплачує суб‘єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів.

Об‘єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщуються через митний кордон.

Для визначення митної вартості імпортованого товару, валюта, яка використовується при укладанні контракту, перераховується в національну валюту України за курсом НБУ на день подання митної декларації.

Використовується 2 види ставок для визначення суми мита:

у % до митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон;

у грошовому виразі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлені ставки специфічного ввізного мита. На більшість видів підакцизних товарів ставка ввізного мита встановлена в ЄВРО з одиниці товару, які імпортуються.

Ставки ввізного мита диференціюються за товарними групами, як і ставки АЗ.

При стягненні мита діє система пільг. Пільги надаються шляхом: повного звільнення по окремим товарам; встановлення мінімальних пільгових ставок в залежності від країни постачальника (по імпортним товарам) і в залежності від країни покупця товару (по експортованим товарам).

Особливістю сплати мита є те, що контроль за правильністю та своєчасністю сплати цього податку до бюджету здійснюють митні органи України, а не ДПА.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та застосування засобів державного регулювання ввезення-вивезення товарів на території України. Однією з операцій є декларування, яке здійснюється шляхом подання заяви в установленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон товару та інших предметів, а також інших відомостей, які необхідні для митного контролю та митного оподаткування.

В обов‘язки декларанта входять:

пред’явити митниці товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон;

подати митниці документи, що містять дані, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення;

сплатити мито та митні збори, які товари та предмети підлягають митному оподаткуванню.

Митні збори - це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов‘язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів.