Самостійна робота студентів

Пропонується підготувати реферат та зробити на їх основі доповіді за темою:

Становлення та розвиток ринку цінних паперів в Україні.

Тема 14. Міжнародні фінанси

14.1. Сутність міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси є сукупністю економічних відносин, у результаті яких на основі розподілу і перерозподілу частини сукупного суспільного продукту, одержаного від зовнішньоекономічної діяльності, відбувається формування та використання грошових доходів і фондів держави, галузевих, міжгалузевих, територіальних структур управління, виробничих об’єднань та інших підприємницьких структур у іноземній, національній валютах та міжнародних платіжних засобах.

Суб’єктами такої діяльності можуть виступати держава, галузеві, міжгалузеві і територіальні структури управління, виробничі об’єднання, підприємства різних форм власності, інші підприємницькі структури.

Міжнародні фінанси мають форму валютних, гривневих та міжнародних платіжних засобів.

Вони відображають економічні відносини, зумовлені зміною форм власності та її рухом. Безпосередній кругообіг коштів у процесі виробництва й обігу зумовлює перехід вартості при її розподілі у грошовій або уречевленій формі від одного власника до іншого.

Міжнародні фінанси становлять невід’ємну частину фінансів держави. Єдність фінансів знаходить відображення у зведеному балансі фінансових ресурсів та витрат України.

Міжнародні фінанси виконують функції: формування доходів і фондів у іноземній валюті та гривнях, їх використання й контроль за утворенням і використанням відповідних ресурсів.

Формування фондів валютних коштів суб’єктів господарювання відбувається централізовано. Спочатку валютні кошти підприємств-постачальників та послуг на експорт ішли до державної скарбниці. Потім частина коштів обов’язково спрямовувалася на тендер валютної біржі. У 1997 році вся виручка залишається підприємцю. Загальнодержавні валютні кошти формуються із податкових платежів.

Контрольна функція фінансів зовнішньоекономічних зв’язків проявляється у процесі кругообігу валютних коштів. Валютно-фінансовий механізм є одним із важелів реалізації економічних інтересів через розподіл та перерозподіл результатів зовнішньоекономічних операцій. Фінанси зв’язків створюють можливість і забезпечують умови для виміру, порівняння й оцінки затрат, що відбуваються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

У сучасних міжнародних відносинах неперервно зростає роль міжнародних організацій. Внаслідок об’єктивних тенденцій розвитку людства збільшується кількість тих проблем, які народ однієї країни не в змозі розв’язати самостійно без постійного співробітництва з іншими народами через функціональну діяльність міжнародних організацій.

14.2. Міжнародні валютні відносини

Міжнародні валютні відносини з’явилися разом із зовнішньою торгівлею і пройшли довгий спільний шлях розвитку. Вони виникають у процесі функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили з країни в країну супроводжується рухом грошових мас.

Необхідність упорядкувати цей кругообіг, направити його зі стихійного вияву у законодавчо регульовані норми зумовила формування міжнародних валютних систем і світової валютної системи.

Валюта - грошова оцінка вартості товарів.

Поняття “валюта” застосовується у трьох значеннях:

1) грошова одиниця даної країни (долар США, англійський фунт стерлінгів, французький франк, японська ієна, українська гривня і т.д.) і її тип: золота, срібна, паперова;

2) грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, виражені у іноземних грошових одиницях, які використовуються у міжнародних розрахунках (іноземна валюта);

3) міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця, платіжний засіб (ЄВРО, СДР).

Національна валюта - це грошова одиниця даної країни, що використовується у зовнішньоекономічних зв’язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами.

Резервна валюта - це національні кредитно-грошові засоби провідних країн-учасниць світової торгівлі, які використовуються для обслуговування міжнародних, іноземних інвестиціях, при визначенні цін.

З точки зору режиму та сфери застосування валюта підрозділяється на:

а) вільно конвертовану (повністю оборотну);

б) частково конвертовану;

в) замкнуту (неконвертовану).

Вільноконвертована валюта (ВКВ) - це валюта, яка вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти (ВКВ властива зовнішня та внутрішня оборотність). Сфера обміну її поширюється на поточні операції, пов’язані зі щоденною зовнішньоекономічною діяльністю (зовнішньоторговельний обмін, неторговельні платежі, іноземний туризм ВКВ без спеціального дозволу обмінюється на будь-які інші валюти). До ВКВ належить долар США, канадський долар, національні валюти Швейцарії, Швеції та Японії.

Частково конвертована валюта - національна валюта країн, у яких застосовуються валютні обмеження для резидентів і з окремих видів обмінних операцій, ЧКВ обмінюється лише на деякі іноземні валюти й не з усіх видів міжнародного платіжного обороту.

Замкнута неконвертована валюта - національна валюта, яка функціонує тільки у межах однієї країни й не обмінюється на інші іноземні валюти (до замкнутих належать валюти країн, що застосовують різні обмеження й заборони щодо вивозу та ввозу, продажу, купівлі та обміну національної та іноземної валюти. Замкнутими є національні валюти країн СНД та країн, що розвиваються).