13.2. Структура фінансового ринку

Організаційно фінансовий ринок є сукупністю кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які здійснюється рух позичкового капіталу. Фінансові ринки спеціалізуються на виконанні певних видів фінансових операцій та використанні різноманітних фінансових інструментів. Розрізняють декілька ознак, що закладаються в основу поділу фінансового ринку на види:

І. По основній групі фінансових активів фінансовий ринок підрозділяється на:

валютний ринок (ринок долару США, ринок німецької марки...);

ринок дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів (ринок золота, срібла, алмазів...);

ринок цінних паперів (фондовий, ринок боргових зобов’язань, ринок корпоративних цінних паперів);

грошовий ринок (ринок грошей, короткострокових кредитів);

кредитний ринок (середньо- та довгостроковий кредит, міжбанківський);

страховий ринок (страхування життя і майнове страхування, пенсійні фонди);

ринок інструментів нерухомості (ринок земельних ділянок, ринок квартир);

ІІ. За сферою поширення (по широті охоплення):

міжнародний (світовий) фіанансовий ринок - це центри зосередження банків та інших кредитно-фінансових інститутів, що чинять міжнародні валютні та кредитні операції, угоди із золотом, цінними паперами (найбільші фінансові центри - Лондон, Париж, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур);

внутрішній - це фінансовий ринок, що функціонує усередині даної держави.

У свою чергу, як міжнародний (тобто світовий), так і внутрішній ринок складається з ряду регіональних ринків, що утворюються фінансовими центрами (банками, біржами, фінансовими компаніями і т.д.) в окремих регіонах світу або даної держави.

ІІІ. По ступеню організованості:

організований - це функціонуючий по визначених правилах, установлених спеціальними фінансовими заснуваннями: банками, ломбардами, фінансовими біржами (фондовий, валютний, дорогоцінних металів і каменів);

неорганізований - являє собою сферу купівлі-продажу фінансових активів через інші різноманітні фінансові інститути.

ІV. За характером власності на цінні папери:

первинний - тобто такі, на яких цінні папери продають ті фірми або державні органи, що їх випустили з метою залучення коштів (фірма, що продає свої акції; уряд, що випускає державні облігації);

вторинний - цінні папери продаються та перепродуються різними власниками. Ці ринки доступніші широким колам фізичних та юридичних осіб порівняно з первинними ринками.

13.3. Ринок цінних паперів. Акції та їх види

Цінні папери - це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або наданні позички.

Вони передбачають зобов’язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів. У юридичному розумінні цінні папери - майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку, що вказується у цьому документі.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються і купуються на ринку; їх ціни мають ірраціональний характер.

Цінні папери поділяють на три види:

– акції;

– облігації;

– похідні від них (вторинні цінні папери).

Акція - цінний папір, без установленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника у капіталі акціонерного товариства.

Власники акцій як співвласники товариства мають право на одержання частини прибутку товариства пропорційно участі, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції, що випускаються в обіг, класифікуються за різними ознаками:

І. За характером розпорядження:

іменні - реєструються в акціонерних книгах корпорацій на ім’я власника. Передача їх іншій особі вимагає дозволу правління корпорацій.

на пред’явника - емітується без зазначення власника.

ІІ. Залежно від порядку виплати дивідендів і права участі в управлінні корпорацією, акції поділяються:

привілейовані (преференційні) - надають їх власникам певні переваги порівняно з власниками простих акцій. По привілейованих акціях встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Під час ліквідації корпорації насамперед задовольняються претензії власників привілейованих акцій, а потім уже простих. Привілейована акція, як правило, не дає власнику права голосу на загальних зборах акціонерів (це вигідно контролюючій групі акціонерів, яка не бажає втручання акціонерів у справи корпорацій). Однак, якщо корпорація не сплачує дивіденди декілька разів підряд, то власники акцій одержують право голосу.

прості (звичайні) - найчастіше дає власникові право одного голосу на загальних зборах акціонерів. З точки зору доходності прості акції є найбільш ризикованим видом цінних паперів, оскільки розмір дивідендів по них не фіксується, він залежить від фінансового стану корпорації й оплачується з прибутку в останню чергу, тобто після оплати процентів, податків і фіксованих дивідендів. Проте в умовах сприятливої економічної кон’юнктури власники простих акцій мають шанс одержати дивіденди, що значно перевищують фіксовані і швидко збільшити свій капітал.