3.2. Фінансова політика - складова частина політики держави

У кожному суспільстві держава використовує фінанси для здійснення своїх функцій і завдань. Важливу роль у реалізації поставлених завдань відіграє фінансова політика, під якою розуміють сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Через фінансову політику фінанси впливають на економіку держави. Фінансова політика є формою економічної політики держави і повинна сприяти досягненню цілей і завдань, висунутих економічною політикою.

Фактори, які впливають на фінансову політику:

зовнішні:

а) залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами (щодо поставок сировини, ін. видів ресурсів, обміну технологіями);

б) експортні можливості самої держави;

в) інтеграція держави із світовими економічними системами.

внутрішні:

а) структура економіки;

б) соціальний склад населення, рівень добробуту населення, його інтелектуальний рівень;

в) стан розвитку економіки, організація грошового обігу;

г) форма власності на основні засоби виробництва;

д) стабільність грошової одиниці.

Мета фінансової політики - найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб розвитку суспільства та оптимальний розподіл їх між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Залежно від тривалості періоду і характеру поставлених завдань фінансова політика поділяється на:

— фінансову стратегію, тобто довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і вирішення масштабних завдань;

— фінансову тактику, спрямовану на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства.

3.3. Основні напрями фінансової політики, її завдання

На сучасному етапі основними напрямами фінансової політики є:

підвищення ефективності виробництва, підтримання підприємницької активності (за рахунок спрямування фінансових ресурсів у пріоритетні галузі народного господарства, система пільг у оподаткуванні та фінансуванні підприємств);

мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя;

розробка заходів, направлених на фінансове оздоровлення економіки (впорядкування грошового обігу, забезпечення стабільності валюти);

залучення іноземних інвестицій за рахунок створення сприятливих фінансових можливостей (певні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів);

структурна перебудова економіки (скорочення коштів на озброєння, фінансування відсталих виробництв);

раціональне використання природних ресурсів, заборона технологій, які загрожують здоров‘ю людини.

Усі ці заходи направлені на подолання кризи в галузі фінансів (дефіцит держбюджету, інфляція, внутрішній і зовнішній держ. борг).

3.4. Фінансовий механізм, його складові частини

Фінансова політика здійснюється через фінансовий механізм, під яким розуміють сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення.

Основними складовими фінансового механізму є:

фінансове планування - визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери (Держ. бюджет, місцеві бюджети, баланси під-в, кошториси бюджетних установ);

фінансові стимули - пільги з оподаткування, пільгове кредитування, видання дотацій на покриття збитків;

фінансові інструменти - засоби, що обмежують ту чи іншу форму діяльності (штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткування);

фінансові нормативи - характеризують певний рівень забезпечення видатків;

фінансові ліміти - певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємств, населення;

фінансові резерви - зарезервовані кошти, які мають нейтралізувати дію непередбачуваних факторів;

фінансові показники;

фінансовий контроль;

фінансове право.

Фінансовий механізм діє ефективно, якщо функціонують усі його складові.