§3. Процес прийняття управлінських рішень

Розробка управлінських рішень – це один з найважливіших управлінських процесів, від його ефективності в значній мірі залежить успіх справи. У процесі ухвалення рішення менеджеру необхідно дати відповіді на наступні питання: що робити, як робити, кому доручити роботу, для кого робити, де робити, що це дає.

Будь-яка організація, що сьогодні функціонує у швидко мінливих умовах, повинна мати ефективний механізм управління рішенням виникаючих перед нею проблем, а також виконавчий механізм, що забезпечує реалізацію прийнятого рішення.

Класичний підхід до ухвалення управлінського рішення складається в дотриманні визначеної процедури і виконанні обов'язкових дій.

1. Постановка проблеми.У джерел будь-якого рішення знаходиться проблемна ситуація, що вимагає свого дозволу. Задача менеджера на цьому етапі складається в аналізі проблемної ситуації, тобто у визначенні симптому «хвороби», вивченні положення справ і цілей.

2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив. Причиною проблеми можуть бути, що знаходяться поза організацією сили (зовнішнє середовище), що менеджер не в силах змінити. Обмеження такого роду звужують можливості прийняття оптимальних рішень. Тому необхідно визначити джерело і суть обмежень і намітити можливі альтернативи. Тобто доцільно виявити всі можливі дії, що усувають причини проблеми.

3. Ухвалення рішення. На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їхня оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками.

4. Реалізація рішення. Процес не закінчується вибором альтернативи. На стадії реалізації приймаються міри для конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно здійснено (реалізоване).

5. Контроль за виконанням рішення. У процесі контролю виявляються відхилення і вносяться виправлення, що допомагають реалізувати рішення цілком. За допомогою контролю установлюється свого роду зворотний зв'язок між керуючою і керованою системами.

М-4. МЕТОДИ ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Зміст теми

§ 1. Неформальні методи обґрунтування управлінських рішень

§ 2. Колективні методи обґрунтування управлінських рішень

§ 3. Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень

§ 1. Неформальні методи обґрунтування управлінських рішень

Усі методи прийняття управлінських рішень можна об'єднати в три групи:

1. Неформальні.

2. . Колективні

3. Кількісні

Неформальні методи прийняття рішень.Управлінська практика свідчить про те, що при прийнятті і реалізації рішень визначена частина керівників використовує неформальні методи, що ґрунтуються на аналітичних здібностях облич, що приймають управлінські рішення. Це сукупність логічних прийомів і методики вибору оптимальних рішень керівником шляхом теоретичного порівняння альтернатив з урахуванням накопиченого досвіду. У більшій частині неформальні методи базуються на інтуїції менеджера. Їхня перевага полягає в тому, що приймаються вони оперативно, недолік – неформальні методи прийняття рішень не гарантують від вибору помилкових (неефективних) рішень, оскільки інтуїція іноді може підвести менеджера.

Управлінська практика свідчить про те, що при ухваленні і реалізації рішень певна частина керівників використовує неформальні методи, які ґрунтуються на аналітичних особливостях осіб, що ухвалюють управлінські рішення. Це сукупність логічних прийомів і методики вибору оптимальних рішень керівником шляхом теоретичного порівняння альтернатив з урахуванням накопиченого досвіду. У більшій частині неформальні методи базуються на інтуїції менеджера. Їх перевага полягає в тому, що приймаються вони оперативно, недолік – неформальні методи не гарантують від вибору помилкових (неефективних) рішень, оскільки інтуїція іноді може підвести менеджера.

Евристика – сукупність прийомів дослідження, методика ставлення питань і їх рішення; метод навчання за допомогою навідних питань, а також теорія такої методики.

Евристичне програмування– методи вирішення завдань, що спираються на досвід прийняття рішень. Стосовно завдань управління евристичне програмування (евристичні методи) ре­алізується таким чином:

·використання інтуїтивного методу – метод розв'язання може витікати з практики минулих дій, яка себе виправдала в більшості випадків;

·завданням експертного варіанта – завдання уп­равління полегшується, якщо спеціаліст пропонує опорний варіант вирішення завдання; поблизу нього можна перевірити зміну критерію ефективності при варіюванні окремих параметрів;

· заміною одного завдання іншим – в цьому випадку модель не буде чітко відтворювати суть ситуації, що розгля­дається, але для вироблення рішення можна використати алго­ритм вирішення вибраного завдання;

·звуженням галузі дослідження – пошук оптимально­го варіанта може спроститися, якщо ввести додаткові обмежу­вальні умови.

Евристичні методи прийняття рішення - це система принципів і правил, які задають найбільш імовірнісні стратегії і тактики діяльності людини, яка приймає рішення, стимулюючі її інтуїтивне мислення в процесі рішення, генерування нових ідей і на цій основі рішення певного класу творчих завдань, що істотно підвищують ефективність.

Розробка прогнозного сценарію– це метод, за допомо­гою якого встановлюється логічна послідовність подій з метою показати, як, виходячи з існуючої ситуації, може крок за кроком розгортатися майбутній стан об'єкта дослідження. У результаті виникає необхідність генерації альтернативних послідовностей, необхідність формування різних уявних можливих послідовнос­тей дій і подій, що з них випливають, тобто можливих продов­жень. Ці продовження визначаються кожним черговим станом системи і оточуючими обставинами на відповідний момент часу.

Розробка сценаріїв – висококваліфікована, клопітка і від­повідальна робота. Крім того, ця робота – неформульована, творча, для неї нема вичерпного алгоритму проведення. Дуже важливо підкреслити, що альтернативи-сценарії повинні розроблятися на суворо логічних обґрунтуваннях, вони повинні бути досить надійними і реально можливими варіантами розвитку тих чи інших процесів залежно від прийнятих рішень керівника чи управлінця.

Процес розробки прогнозного сценарію нараховує в собі:

• сукупність діагностичного аналізу ретроспективи (ми­нулого) розвитку компанії і галузі;

• аналізу існуючого становища компанії і зовнішнього се­редовища (фону) і розробку прогнозів розвитку компанії;

• фону на середньотривалий і довготривалий періоди.

Сценарій може бути поданий у вигляді окремого документа, в якому в якісно-кількісній формі розгортається послідовність картин майбутнього. Він, як правило, розробляється в різних варіантах залежно від альтернатив можливого розвитку.