§4. Менеджер, його місце і роль в організації

Менеджер – центральна фігура у фірмі. Звичайно, для успіху в бізнесі дуже важлива і якість товару, і капітал, і кваліфікація працівників і багато чого іншого, але якщо у фірми поганий менеджер, її не врятують ні гроші, ні люди – вона може позбавитися і того й іншого. Розглянемо докладніше, що собою представляє діяльність менеджера, які його рольові функції, необхідні особистісні якості і які вимоги до нього сьогодні пред'являються.

Менеджер – це людина, що займає постійну управлінську посаду і наділена правом приймати рішення по визначених видах діяльності організації. Оскільки будь-яка організація виконує безліч функцій, функціональні ролі менеджерів різні.

Усе різноманіття дій і процесів, здійснюваних організацією, можна узагальнити і виділити п'ять їхніх функціональних груп, кожна з який є об'єктом управління з боку менеджера. Це – виробництво, маркетинг, фінанси, робота з кадрами, облік і аналіз господарської діяльності (еккаунтінг).

Управління виробництвоммістить у собі:

• управління розробкою і проектуванням продукту;

• вибір технічного процесу;

• розміщення кадрів і техніки по процесу з метою оптимізації витрат на виробництво;

• вибір методів виготовлення продукту;

• управління закупівлею сировини, матеріалів і напівфабрикатів;

• управління запасами на складах, у тому числі збереженням закуплених товарів, напівфабрикатів власного виготовлення для внутрішнього користування і кінцевої продукції;

• контроль якості.

Управління маркетингомспрямовано на вивчення ринку, рекламу, ціноутворення, створення системи збуту, розподіл створеної продукції, збут.

Управління фінансамиполягає в складанні бюджету і фінансового плану, формуванні грошових ресурсів, розподілі грошей між різними сторонами, що визначають життя організації, оцінці фінансового потенціалу організації.

Управління персоналомпов'язано з використанням можливостей працівників для досягнення цілей організації. Кадрова робота містить у собі наступні елементи: підбор кадрів, навчання і розвиток кадрів, компенсація за виконану роботу, створення умов на робочому місці, підтримка відносин із профспілками і дозвіл трудових суперечок.

Управління еккаунтінгомприпускає управління процесом обробки й аналізу фінансової інформації про роботу організації з метою порівняння фактичної діяльності організації з її можливостями, а також з діяльністю інших організацій. Це дозволяє організації розкрити проблеми, на які вона повинна звернути пильну увагу, і вибрати кращі шляхи здійснення її діяльності.

Організація не може існувати без менеджерів. Будучи суб'єктами здійснення управлінської діяльності, вони грають в організації необхідні для її життєдіяльності ролі.

Можна виділити три ключові ролі менеджерів.

Перша – це роль по ухваленню рішення, що виражається у тому, що менеджер визначає напрямки руху організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточні коректування і т.п. Право остаточного прийняття управлінських рішень має тільки менеджер. Будучи наділеним таким правом, менеджер несе відповідальність за результати. Тому ухвалення рішення не зводиться до вибору його найкращого варіанта. Це може зробити фахівець з підготовці рішення чи навіть машина. Менеджер повинний бути здатним і готовим до того, щоб ризикнути повести управляємий їм колектив у визначеному напрямку. Найчастіше це зробити набагато сутужніше, ніж розрахувати оптимальне рішення.

Друга роль менеджера інформаційна. Суть її в тому, що менеджер збирає інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище, розподіляє інформацію у виді фактів і нормативних установок і, нарешті, роз'ясняє політику й основні цілі організації. Від того, наскільки менеджер володіє інформацією, наскільки він може легко і чітко доводити її до членів організації, багато в чому залежить результат його роботи.

Третя роль менеджера – це роль керівництва, що формує відношення усередині і поза організацією, що мотивує членів організації на досягнення цілей, що координує їхні зусилля і представляє організацію. Менеджер повинний бути особистістю, за якої люди готові йти, ідеям якого вони готові вірити. Підтримка членами колективу свого керівника є тією базою, без якої жоден менеджер, яким би гарним і грамотним фахівцем він ні був, не зможе успішно керувати своїм колективом.

У залежності від позиції менеджерів в організації, розв'язуваних ними задач, характеру реалізованих функцій, зазначені ролі можуть бути притаманні їм у більшій чи меншій мірі. Однак кожний з них обов'язково приймає рішення, працює з інформацією і виступає керівником стосовно визначеної організації.

У великій складній організації вся управлінська робота розділена по горизонталі і вертикалі. По горизонталі відбувається розміщення конкретних керівників на чолі окремих підрозділів (менеджери відділів). Вертикальний поділ управлінської праці утворить рівні управління. В апараті управління вищестоящі керівники координують роботу нижчестоящих керівників, ті, у свою чергу, координують роботи стоячих нижче їх і так далі, поки не опустяться до рівня керівників, що координують роботу безпосередньо виробників (неуправлінського персоналу).

Кількість рівнів управління може бути різною і залежить від специфіки конкретної організації й управлінської роботи.

Поза залежністю від кількості рівнів управління керівники поділяються на 3 категорії. Це керівники низової ланки (чи операційні керуючі), керівники середньої ланки і керівники вищої ланки.

Керівники низової ланки – це молодші начальники. Цей рівень знаходиться безпосередньо над неуправлінським персоналом підприємства і стикається з ним. Молодші начальники контролюють виконання виробничих завдань, відповідають за використання виділених їм ресурсів. Їм приходиться дуже багато спілкуватися зі своїми підлеглими і зовсім мало – зі своїм начальством. Типовою посадою на цьому рівні є майстер, начальник ділянки, майстер зміни.

Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу керівників низової ланки. Характер роботи керівника середньої ланки визначається змістом роботи довіреного йому чи підрозділу відділу. Наприклад, на промисловому підприємстві начальник виробничого відділу координує роботу керівників низової ланки, аналізує дані про продуктивність праці, взаємодіє з іншими підрозділами (скажемо, по розробці нової продукції). Типові посади на цьому рівні: начальник цеху, начальник відділу, директор філії. Керівники середньої ланки «зв'язують» роботу керівників вищої і низової ланок. Вони готують інформацію для рішень, прийнятих на вищому рівні управління, і передають ці рішення в трансформованій формі (у виді конкретних завдань) керівникам низових ланок. Велика частина часу затрачається керівниками середньої ланки на усне спілкування з іншими керівниками середньої і низової ланок.

Склад керівників вищого рівня набагато менше складу керівників інших рівнів управління. Керівники вищого рівня приймають найважливіші для організації рішення і впливають на весь вигляд організації. Серед цих керівників у сфері бізнесу можна назвати президента, віце-президента корпорації, генерального директора, у державі – міністрів, в університеті – ректора, проректора.

Керівники вищого рівня виконують величезний обсяг роботи, що є органічно складовою частиною їхнього життя, тому що робітник день цих людей ніколи не закінчується. До 70 % їхнього часу зайнято запланованими (а також незапланованими) засіданнями і всілякими зустрічами, близько 22 % приходиться на роботу з паперами, 6 % займають телефонні розмови і 3 % - поїздки й огляди.

М-2 РОЗВИТОК НАУКИ УПРАВЛІННЯ