§3. Завдання, принципи, методи і функції менеджменту

Завдання менеджменту

Самою головною задачею менеджменту є забезпечення існування підприємства на ринку. Це можливо, якщо будь-яке прийняте рішення в тривалій перспективі свідчить про економічну користь підприємства. У бізнесі це означає, що в підприємства постійно мається широке коло споживачів. А щоб це було саме так, керівництво підприємства повинне займатися ринковими дослідженнями, виявляти дійсні і прогнозувати майбутні потреби своїх реальних і потенційних споживачів; добре знати своїх конкурентів, тому що саме вони задають ті параметри, які необхідно перевершити. Важливо знати, що очікують клієнти від фірми сьогодні, що будуть очікувати завтра? Ця складна робота називається маркетингом. Ринок дуже рухливий, він увесь час міняється, отже, менеджмент повинний забезпечити швидке реагування фірми на всі ринкові зміни. Виходячи зі сказаного, зробимо висновок, що загальна задача менеджменту розвертається в конкретні задачі, однієї з який виступає забезпечення маркетингу.

Ще однією конкретною задачею є забезпечення інновацій. У конкурентних умовах фірма не виживе, якщо не буде розробляти нові товари і послуги, більш високої якості, на більш прийнятних для клієнтів умовах, чим конкурент. Поняття «інновація» вбирає в себе як технічні розробки і дослідження, так і всі зміни в роботі підприємства в кращу сторону.

У сучасних умовах існування глобальних проблем, однієї з яких є екологічна проблема, керівництво зобов'язане додавати особливу увагу зменшенню забруднення навколишнього середовища і раціональному використанню матеріальних ресурсів. Це ще одна конкретна задача менеджменту.

Не можна забувати, що найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві є люди. І задача менеджменту – організувати роботу колективу, що означає сформувати кадри, установити систему відносин між людьми, сприяти розвитку персоналу і його росту; підвищувати ефективність праці службовців. Якщо ця задача зважується слабко, співробітники не задоволені роботою й ефективність праці низька, положення підприємства на ринку неминуче погіршується.

Отже, основна задача менеджменту – зробити інформацію, знання, досвід, нововведення продуктивною силою, що і забезпечить існування й успіх фірми на ринку.

Принципи менеджменту

Провідний принцип менеджменту – оптимальне сполучення централізації і децентралізації управління. Його застосування на практиці означає, що за вищим рівнем управління закріплюються питання стратегічного характеру, а за низовими ланками – оперативне управління. Реалізація цього принципу вирішує проблему оптимального розподілу повноважень при прийнятті управлінських рішень.

З цього основного принципу випливають і інші:

• принцип умілого використання єдиноначальності і колегіальності в управлінні. Він означає, що кожен працівник строго відповідає за свою ділянку роботи, за прийняття їм на своєму рівні рішення. Усю повноту відповідальності за роботу організації несе одне обличчя – керуючий, директор, президент корпорації. У той же час до вироблення управлінських рішень залучаються керівники різного рівня і різних підрозділів, а також виконавці конкретних рішень. Цим забезпечується об'єктивність, велика обґрунтованість прийнятих рішень;

• принцип наукової обґрунтованості управління. Він означає, що управління повинне здійснюватися на основі застосування науки;

• принцип плановості, що означає, що діяльність організації, як поточна, так і перспективна, повинна плануватися;

• принцип сполучення прав, обов'язків і відповідальності, тобто працівник повинний нести відповідальність тільки за ті задачі, що попадають у сферу наданих йому повноважень (прав приймати рішення);

• принцип демократизації управління. У сучасній економіці виконавці мають високий професіоналізм, утворенням і кваліфікацією, а також загальною культурою і потребою брати участь в управлінні виробництвом. Залучення персоналу до управління організацією є реалізація даного принципу.

Не слід думати, що принципи є деяка догма. Економічне життя суспільства не стоїть на місці, вона міняється, а разом зі зміною реалій господарювання перетерплюють зміни і правила управління.

Методи менеджменту

Усі методи менеджменту можна розбити на 4 групи:

• організаційно-адміністративні;

• економічні;

• соціальні;

• психологічні.

До організаційно-адміністративних методіввідносяться: пряма адміністративна вказівка, дисципліна, норми, стягнення, заохочення. Ці методи базуються на відносинах влади і підпорядкування. Ефективне адміністрування припускає чітке визначення функцій, структури, прав і обов'язків, положення про підрозділи організації, трудову дисципліну, компетенцію керівників і фахівців.

На практиці адміністративні методи реалізуються у виді конкретних безваріативних завдань виконавцям, що володіють мінімальною самостійністю при виконанні цих задач. Невиконання розпоряджень спричиняє визначене стягнення (покарання).

В умовах ринку особливу роль грають економічні методи. Вони, на відміну від адміністративних, припускають непрямий вплив на об'єкт управління. Вони базуються на безпосередній залежності матеріальної забезпеченості людини від результатів його діяльності. Їхніми конкретними формами є: госпрозрахунок, ціноутворення, фінансування, представлення економічної самостійності в розпорядженні фондами, прибутком, заробітною платою.

На сьогоднішній день у використанні економічних методів існує безліч проблем. Як правило, переважають матеріальні заохочення і штрафні санкції. Але матеріальне стимулювання у виді премій не завжди відповідає особистому внеску працівника, тому що фонди обмежені і розподіл премій часто відбувається відповідно до окладу. Сьогодні відсутня наукова й апробована методика визначення стимулів у залежності від характеру, обсягів, складності праці працівників, а також зіставлення стимулів працівників різних категорій. Грошові штрафні санкції у виді зниження премій часто не охоплюють найважливіших кадрових аспектів, що безпосередньо впливають на результати праці. Маються на увазі погіршення психологічного клімату колективу, низький рівень професіоналізму, непродумані кадрові переміщення. Соціологічні дослідження показують, що для багатьох людей, що живуть на Заході, гроші вже не є головним стимулом роботи. Як же тоді розбудити їхню творчу активність? Через використання соціальних і психологічних методів, що почали формуватися ще в 20-х роках ХХ сторіччя.

Розглянемо докладніше соціальні методи. Здатності людей найбільше повно можуть реалізуватися, а продуктивність праці різко підвищиться, якщо створений виробничий колектив, де існує творча обстановка, здоровий соціально-психологічний клімат, взаємодопомога, підпорядкування встановленому порядку. Використання соціальних методів означає створення рівних можливостей для всіх членів колективу (поза залежністю від їхньої посади й інших заслуг) при одержанні різних соціальних благ; організація і проведення соціального планування і регулювання, спрямованих на поліпшення умов праці і відпочинку членів трудового колективу, підвищення їхньої виробничої активності. Конкретно це відбувається через обмін досвідом, виховання, переконання, проведення різних свят, урочистих вечорів і т.д.

Найбільш складні по своєму змісті психологічні методи управління. Вони засновані на глибокому пізнанні психологічної природи людини, структури його потреб. Тут без допомоги науки керівнику не обійтися, тому що закони поводження людини сховані від безпосереднього спостереження. Щоб застосувати ці методи, треба знати психологічні особливості окремих працівників, соціально-психологічні особливості окремих груп і колективів.

Найважливіші з психологічних методів – це методи психологічного спонукання (мотивації), професійного добору, орієнтації і навчання. Реалізація цих методів полягає в періодичній оцінці професійної придатності, психологічного клімату і задоволеності працею в колективі, у вихованні, персональному психологічному консультуванні працівників і багато в чому іншому.