- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
Метод - спосіб дослідження; шлях досягнення поставленої мети. Метод навчання - упорядковані способи спільної діяльності вчителя і учнів, спрямованих на розв'язання навчально-виховних завдань.
|
Методи стимулювання інтересу до навчання |
Методи стимулювання обов’язку і відповідальності |
|
Пізнавальні ігри Навчальні дискусії Створення емоційно-моральних ситуацій |
Переконання в значущості навчання Висунення вимог Вправи з виконання вимог Заохочення і покарання |
Методи стимулювання інтересу до навчання.
Пізнавальний інтерес - вибіркова спрямованість особистості на предмети, явища оточуючої дійсності. Систематично закріплюючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного ставлення до навчання.
створення ситуації інтересу цікаві приклади, досліди)
використання уроків з художньої літератури, відомостей з життя та діяльності відомих людей
художність, яскравість, емоційність мови вчителя
створення ситуації з актуальності, наближення змісту до найважливіших відкриттів у науці і техніці
використання дидактичної гри, вікторини
навчальні дискусії, ситуації, пізнавальні суперечки
використання цікавих аналогів, прийомів здивування
нетрадиційні форми контролю.
2. Методи стимулювання обовязку і відповідальності.
пояснення особистої та суспільної значимості того, що вивчається. Доведення учням на переконливих прикладах при зростанні рівня значно підвищується продуктивність праці
пояснення особистості значущості вчення;
висунення навчальних вимог - правила поведінки, критерії оцінки, правила внутрішнього розпорядку школи. Висунення начальних вимог повинно поєднуватися з методами привчання школярів до виконання навчальної роботи. Велику роль відіграє приклад учителя і інших учнів
використання методів заохочення (похвали вчителя, подяка батькам. висі ймення оцінки), та покарання (догана).
19. Характеристика методів контролю та самоконтролю у навчанні.
Методи контролю - це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень знань учнів, сформовані вміння і навички.
1). Усного контролю - учні вчаться логічно мислити, аргументовано висловлювати свої думки. Для усного контролю вчитель підбирає запитання за рівнем пізнавальної діяльності: репродуктивні (відтворювання вивченого); реконструктивні (застосування знань в інших ситуаціях); творчі.
Практичні такі види опитування:
1. індивідуальне - це розгорнута відповідь учня на оцінку. Під час цього опитування треба організувати роботу всіх учнів класу. їм пропонується уважно слухати відповідь і виправляти помилки;
фронтальне - перевірка знань, вмінь, навичок одразу у багатьох учнів. Таке опитування стимулює активність учнів;
ущільнене (комбіноване) - дає змогу перевірити знання відразу дія кількох учнів: один відповідає усно, інший письмово, третій на дошці. Його проводять тоді, коли весь матеріал переважно засвоєний.
Письмовий контроль - використовується частіше ніж усний. Мета - з'ясувати ступінь оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Позитивне - за короткий час можна перевірити знання багатьох учнів. Недолік - потребує багато часу для перевірки учнівських робіт.
3) Тестовий контроль - дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу у всього класу. В тестах завдання двох видів: запитання, які
потребують короткої відповіді, і завдання, в яких учні повинні заповнити пропуски. Така перевірка дає змогу ефективно використати час. Однак така перевірка може виявити лише знання фактів, а не здібностей, вона заохочує механічне запам'ятовування а не роботу думки.
4) Графічний застосовується на урізках малювання, креслення, географії, геометрії,
5) Програмований контроль – застосування перфокарт, згідно з якими учні записують відповіді на аркуші паперу в клітинку, вказуючи по вертикалі номер завдання, по горизонталі – код відповіді. Після чого вчитель порівнює учнівський лист з дешифратором, який накладає на цей лист.
6) Практичної перевірки - таку перевірку здійснюють під час лабораторних робіт і практичних занять з фізики, біології.
7) Іспити (екзамени) – проводять мот-м письмової роботи, бесіди, практичної, лабораторної роб., тестування, захисту учнівських науково-досл-х робіт.
8) Самоконтролю - усвідомлення регулюванням учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам. Мета - запобігання помилок та їх виправляння.
Самооцінки - передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей, об'єктивне оцінювання досягнених успіхів.
Стосовно оцінки учнів поділяють на таких які переоцінюють себе, недооцінюють і оцінюють адекватно.
Для формування самоконтролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати оцінити свою відповідь, організувати в класі взаємоконтроль, рецензувати відповіді інших.