- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
Методи виховання:
Ці методи виконують функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки й діяльності вихованців:
Змагання – ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Воно організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати, змушує відстаючих підтягуватися до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи. Форми змагання: конкурси, олімпіади, фестивалі, огляди худ-ї сам-ті, вікторини, спартакіади.
Заохочення – схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання учнів по повторення. Мета – спрямування поведінки учня у потрібне русло, посилення прагнення до позитивних вчинків. Види заохочення: подяка директора (за наказом), фото на дошку відмінників навчання, нагородженя грамотою, цінним подарунком, золотою чи срібною медаллю після закінчення школи.
Покарання – несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення, або недопущення в майбутньому. Види покарань: догана за наказом директора, усне зауваження (директора, заступника, учителя, кл.керівника), зауваження із записом у щоденнику, зниже6ння оцінки за поведінку, виключення зі школи.
41. Умови вибору методів виховання.
У використанні методів виховання не може бути конкретних рецептів. Треба вивчати закони психічних явищ, зіставляти власні дії з соціально-психологічними законами та обставинами. Дбаючи про оптимальний вибір методу, слід мати на увазі, що жоден з них не слід універсалізувати, а використовувати систему методів.
Вибір конкретних методів:
має узгоджуватися із завданнями і змістом виховного заходу;
конкретними умовами, в яких здійснюється виховний вплив;
відповідати віковим та індивідуальним особливостям учнів;
враховувати особливості учнівського колективу.
42. Дитячий колектив, його ознаки, структура, типи. Розробка теорії колективу в працях А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського.
Колектив – це організована група людей, об’єднаних спільними соціально-значущими цілями, професійними та соціальними інтересами, ціннісними орієнтаціями, спільною соціально-значущою діяльністю та спілкуванням, взаємною відповідальністю.
Ознаки кол-ву:
Наявність суспільно-значущої мети. Мета обов’язково співпадає з суспільними цілями, підтримується суспільством, державою, не перечить конституції і законам держави.
Загальна спільна соціально-значуща діяльність, для досягнення поставленої мети, загальна організація даної діяльності. Люди об’єднуються у колективи щоб швидше досягти поставленої мети. Членів кол-ву відрізняє висока особиста відповідальність за результати спільної діяльності.
Відносини відповідальної залежності – специфічні відносини, які відображать єдність не тільки мети і діяльності (робоче єднання), а й пов’язаних з ними переживань, оціночних суджень (моральна єдність).
Спільний виборний керівний орган – обирається при прямому, відкритому голосуванні з найбільш авторитетних. В кол-ві встановлюються демократичні відносини.
Функції кол-ву:
Організаторська (об’єднання для виконання певних завдань).
Виховна – створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного і соціального роз-ку особ-ті.
Стимулююча – формування морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів кол-ву, сприяє формуванню цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності.
У школі типи колективів:
1. навчальні – класний, загально шкільний, предметних гуртків.
2. самодіяльні організації – худ-ї самод-ті (хор, ансамбль, гуртки).
3. Товариства – спортивне, книголюбів.
4. За інтересами
5. Тимчасові – для вик-ня певних видів роботи.
Структура колективу:
1. первинні - класи, академічні групи (всі у всіх на виду) 2. вторинні - школа.
А.С.Макареико. якому належить розробка теорії колективу, стверджує, що одна із закономірностей і принципів виховання полягає в тому, що розвиток і формування особистості можна успішно здійснювати лише в колективі. Колектив повинен виступати однією з важливих форм організації виховання і як могутній педагогічний інструмент. Але для цього колектив повинен бути колективом - вихованою, міцною, впливовою силою. Щоб він був таким, колектив необхідно виховувати. АС Макаренко в роботі "Деякі висновки із мого педагогічного досвіду писав: "Я вважаю, що необхідно виховувати весь колектив.
В.О.Сухомлинський не погоджувався з Макаренком в тому, що головне виховати колектив а не особистість „Головне виховання особистості, колектив є лише засобом"