- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
Классно-урочна система навчання - це організація навчального процесу, при якій учні групуються для проведення занять у колективи, що зберігають свій склад протягом установленого періоду часу (зазвичай навчального року), - класи, а ведучою формою навчання є урок (див нижче).
У загальній схемі організації класно-урочної системи чітко виділяються вертикальне й горизонтальне з'єднання класів. Вертикально вони надбудовуються один над іншим Горизонтально - один біля іншого - розташовуються класи, що працюють по тим же навчальним планам і програмам, такі класи називають "паралельними" і зазвичай позначаються буквами при числівниках, що відбивають їхні місце по вертикалі.
Первісне теоретичне обґрунтування класно-ур. системи дав чеський педагог Я. А. Коменський, що бачив у ній не стільки педагогічно ефективну систему, скільки один із засобів демократизації шкільного утворення. Ком-го вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У "Великій дидактиці" учений визначив сутність і завдання освіти. К виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів. У творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності і емоційності.
Коменський вказує, що навчання потрібно організувати таким чином, щоб людина в молоді роки успішно, легко, найкоротшим шляхом і ґрунтовно засвоїла усе необхідне для життя. Відповідно до цього Коменський намічає чотири основних вимоги, яким повинне відповідати навчання:
успішність
легкість
обґрунтованість
швидкість (найкоротший шлях навчання)
У XVII ст.. в класно-урочна система одержала визнання й у Х)Х в. стала ведучою системою організації шкільного навчання в багатьох країнах
Урок, основна форма навчального процесу в сучасній шкалі. Організаційно урок характеризується визначеністю часу, що відводиться на його, сталістю складу учнів, проведенням за встановленим розкладом, переважно в навчальному класі (кабінеті) і при колективній формі навчання. Дидактично урок характеризується єдністю дидактичної мети, що поєднує зміст діяльності вчителя й учнів, визначеністю структури, яка диктується щоразу конкретними умовами і закономірностями засвоєння навчального матеріалу.
25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
Урок - це форма організації навчання, за якої навчання проводить учитель з групою учнів постійного складу одного віку і рівня підготовки. Основні риси уроку:
постійний склад учнів:
певна часова регламентація (45 хв.);
сталий розклад і обов'язковість відвідування;
всі вивчають на уроці один і той же матеріал;
всією роботою керує вчитель.
Сучасний урок дає можливість для навчання і виховання учнів. Урок має і негативні сторони - не можна врахувати індивідуальні особливості всіх дітей, не легко організовувати продуктивну самостійну роботу учнів, існує тенденція до шаблонності. Основний вид діяльності - слухання.
У дидактиці існує кілька підходів до уроків залежно від ознак (типологія):
за способом проведення (лекція, бесіда диспут, самостійна робота учнів, та ін.);
за станом навчальної діяльності (вступні уроки, урок формування понять, урок повторення та ін.)
Найбільш вдала класифікація за дидактичною метою:
урок засвоєння нового матеріалу.
урок формування вмінь та навичок.
урок застосування знань, вмінь, навичок.
урок повторення, узагальнення та систематизації.
урок контролю та оцінки, корекції знань, вмінь, навичок.
комбінований.
Структура означає взаєморозташування і зв'язок складових частин, які називаються структурними елементами. Поєднання структурних елементів визначає мету уроку і обрані способи досягнення мети, тобто методами. Кожен тип уроку має свою структуру. В будь яшму уроці є частини: 1 .організаційна - настроїти клас на роботу і перевірити готовність учнів до роботи (1-3 хв.). 2.основана частина. З. закінчеиня уроку, яке обов'язково відбувається за вказівкою вчителя.
Структура комбінованого уроку:
1 організаційна частина
2.перевірка домашнього завдання.
З вивчення нового матеріалу.
4.закріплення вивченого матеріалу.
5.домашнє завдання (учні записують дати, інструктаж).
6.закінчення уроку.
Крім типів уроків є ще види конкретних типів. Види уроків визначаються методом досягнення мети. Видів уроків багато, але кожен з них можна віднести до певного типу. Цікаві для теорії і практики нестандартні уроки. вони підвищують інтерес у учнів до навчання і сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів. До них відносяться: - інтегровані уроки, на яких матеріал подається блоками; - міжпредметні уроки; - театралізовані (з літератури); - урок з різновіковим складом учнів, передбачають подання блоками матеріалу, який за програмою вивчається у різних класах (семінари, факультативи, екскурсії).