- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
Закономірності виховання - це об'єктивно існуючі, стійкі, повторювальні, істотні зв'язки між явищами у виховному процесі врахування яких дозволяє отримати ефективні результати в розвитку і формуванню особистості.
Закономірності: 1. Виховання перебуває в органічному зв'язку із суспільними потребами і умовами виховання бо зміни в житті людини, суспільства ведуть за собою зміни у виховній системі.
2. Людина виховується під виливом різноманітних факторів: середовище, спілкування 3. Успішним буде лише те виховання, коли воно відбувається в природному для нього руслі; природа, мова культури, звичаї, традиції.
На виховання впливає діяльність та спілкування.
Виховання залежить від вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Виховання найефективніше в колективі.
Виховання залежить від єдності виховних впливів. Закономірність вказує на внутрішні зв'язки між причиною і наслідком. Принципи сформульовані на основі закономірності визначають напрямок організації виховного процесу.
Принципи виховання - це вихідні процеси які визначають вимоги до організації та здійснення виховного процесу тобто до змісту, форм та методів виховного процесу, а також відносин між його учасниками.
Зв'язок виховання з життям: його суть - виховна діяльність школи має орієнтувати учнів на те. що вони повинні жити життям суспільства брати посильну участь у ньому, за шкільною партою готуватись до трудової діяльності. Реалізація цього принципу передбачає використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу.
Єдність свідомості та поведінки. Поведінка людини - це свідомість її дії. Виховання такої єдності складний і суперечний процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості. Для подолання цієї суперечності необхідне правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки.
Виховання в праці - формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці. Реалізується за умови усвідомлення, що праця - єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб.
Основні види діяльності. - навчально-пізнавальна, фізкультурно-оздоровча; спортивна, морально-пізнавальна; художньо-естетична; побутова.
4. Виховання особистості в колективі — найкращі умови для спілкування й відокремлення створеного в колективі. Цей принцип зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку дитини і відповідає природі суспільства
Найбільша виховна цінність в тому, що між членами колективу виникають найрізноманітніші стосунки: взаємної відповідальності залежності, ділові, організаторів і вихованців, між вихователем і вихованцями.
5. Природовідповідність урахування багатогранної й цілісної природи людини вікових та індивідуальних особливостей дітей. їх анатомічних, фізіологічних, психологічних та регіональних особливостей. Теорія виховання спирається на певні закономірності, які ми визначаємо як стійкі й суттєві зв'язки між елементами виховного процесу, що забезпечують його ефективність. Закономірності виховання зумовлені закономірностями соціального життя людини та психофізичними особливостями розвитку особистості. Процес виховання характеризується такими закономірностями. Принципи виховання вимагають дотримання трьох умов: обов'язковості, комплексності та рівнозначності. Вони не мають рецептурного характеру і не можуть впливати на майстерність вихователя. Принципи виховання мають певну систему, до якої входять пр. суспільної спрямованості та природовідності Пр. суспільної спрямованості розкриває суспільну сутність виховання, його залежність від політичного ладу та політичних поглядів суспільства, держави. Порушення цього принципу приводить до застою школи. Пр. зв'язку виховання з життям свідчить, що формування особистості відбувається в прямій залежності від тої діяльності, особистої участі в суспільних громадських та трудових справах 17р. природовідповідності - один із найстаріших педагогічних принципів. Він зв'язаний з іменем Я.А. Коменського і вимагає будувати процес виховання із врахуванням особливостей ігоирода. З цього приводу народна педагогіка говорила: "Гни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале" та ін. Сутність цього принципу полягає в тому, що виховання повинно не зашкодити віковому та індивідуальному розвиткові дитини. Пр. природовідповідності слід розглядати як екологічний захист людини від можливого руйнівного впливу вихованця, від його насильного утиску.