36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.

Принципи виховання - це вихідні положення які визначають вимоги до організації та здійснення виховного процесу тобто, до змісту форм та методів виховного процесу, а також відносин між його учасниками.

1. Опора на позитивне - у виховній діяльності необхідно знаходити і використовувати позитивні якості і властивості особистості. Макаренко до вихованців потрібно підходити з оптимістичною гіпотезою, нехай навіть з деяким ризиком помилитися, але завжди проектувати в ньому хороше. Сухомлинський. головне помітити в кожній дитині найбільш сильну сторону.

2. Індивідуально-особистісний - у вихованні потрібно враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей. В індивідуальних особливостях повинно враховуватись, рівень розумового, фізичного, морального та психічного розвитку дитини. Одні діти вирізняються спокійним, урівноваженим характером, нормально реагують на зауваження, але є діти яким характерна підвищена роздратованість. Не підходити до всіх дітей з однаковими методами, підходами. Звертати увагу на дітей, які не проявляють себе, в хороших справах, або в порушеннях.

Вікова періодизація: переддошкільний вік, дошкільний, шкільний (молодший, середній, старший).

3. Єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості. Виховний процес необхідно конструювати з врахуванням впливів різних факторів (школи, сім'ї, навколишнього оточення) їхньої спрямованості та скоординованості. Ніщо так не шкодить вихованню як випадковість, стихійність, невпорядкованість пед. дій. різнобій і непогодженість у вимогах які представляються до учнів педагогами, сім'єю, громад кістю.

4. Повага до особистості в поєднанні з вимогливістю до неї. Макаренко: «як умова більше вимогливості до людини, і як умова більше поваги до неї». Психологічною ОСНОВОЮ даного принципу є те, що характер відносин педагога до вихованця включає певні внутрішні, емоційно - чуттєві переживання і безпосередньо впливають на діяльність, розвиток особистості. Повага довіра добродушність - викликають позитивну реакцію і стимулюють розвиток. Офіційність, авторитет, недовіра - викликають негативні переживання і відсутність позитивного виховного ефекту. Потрібно переконати дитину, що ви зацікавленні в її долі. Вимогливість до дітей повинна поєднуватись з вимогливістю до себе.

5.Виховання в колективі і через колектив. У Макаренка був ігринци паралельної педагогічної дії. виховання впливає не на окрему особистість, а на колектив, а колектив уже діє на окрему особистість.

37. Сутність понять: “метод”, “прийом”, “засіб” виховання. Класифікація методів виховання.

Метод - це спосіб дослідження.

Методи виховання - це способи взаємопов'язаної діяльності вихователя і вихованців спрямовані на розв'язання завдань виховання. Методи виховання є загальні і часткові. Загальні - застосовуються у всіх сторонах виховання, а часткові у якомусь одному методі.

Прийоми - складові елементи методу, засоби його реалізації. Прийоми складають підсистему методів і підсилюють основний метод.

Методичні прийоми між собою тісно зв'язані і в конкретних поточних ситуаціях можуть здійснюватися взаємоперехід. Сукупність методів і прийомів дають нам більш широке поняття – засоби.

Методи виховання мають результат коли виступають у постійній системі. На думку А. С Макаренка жодну систему не можна рекомендувати як постійну, тому що як певні фактори впливають на мету, умови їх застосування, вік дитини, особа вихователя, колектив, в якому дається виховний процес. іасоби виховання - це джерела і прироблення які допомагають педагогу в процесі виховання (мова, різні види діяльності, надбання духовної і матеріальної культури)

Класифікація методів робиться за різними ознаками

1. Ільїна. Огородніков - метод переконання, метод організації діяльності, метод стимулювання поведінки.

2. Ярмаченко (за ознакою виділив сторони особистості): - метод інформації, метод сугестй(навновання, вдушення). - метод організації діяльності і стимулювання поведінки.

Основна класифікація (ІЦюкіна Г.І.)

1. метод формування свідомості (лекції, дискусії, приклади).

2. метод організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки) іромадська думка колективу, педаг вимоги)..

3. метод стимулювання і корегування діяльності і поведінки (покарання, заохочення) Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і взаємозв'язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу.

Вибір методу та ефективне його використання залежить від:

- вікових особливостей школярів, та їх життєвого досвіду. Так, у виховній роботі з молодшими учнями віддають перевагу привчанню і вправам: диспут і лекцію доцільно використовувати у роботі зі старшокласниками;

- рівня розвитку дитячого колективу;

- індивідуальні особливості школярів;

- Поєднання методів формування свідомості та поведінки.

Ефективність методів забезпечується за умови, якщо вчитель спирається у їх використанні на психологію школяра. Виховання також, залежить під трьох складових: дорослих, дітей та відношення між ними.