Пед.Здібності:

1. Дидактичні – здатність передавати учням навчальний матеріал, доступно, зрозуміло, викликати інтерес до предмета, збуджувати активну самостійну думку учнів.

2. Академічні здібності – здібності до відповідної галузі науки (математики, фізики, біології, літератури..). знати предмет не тільки в обсязі навч.курсу, а й ширше, глибше, постійно стежить за відкриттями у своїй галузі, володіє матеріалом, виявляє інтерес, проводить скромну дослідн.роботу.

3. Перцептивні – здатність проникати у внутрішній світ дитини, психолог.спостережливість (розуміння особистості учня, його псих.станів). Н-д: по очах бачить, коли хтось схвильований або не вивчив уроку.

4. Мовні здібності – уміння ясно і чітко висловлювати свої думки і почуття засобами мови, міміки, пантоміміки. Одна з найважливіших у професії вчителя, бо передача інформації носить в основному словесний характер. Звертати мову до учнів: під час повідомлення матеріалу; під час коментування відповіді учня; виражає схвалення чи осуд; мова завжди позначена внутрішньою силою, переконаністю, зацікавленістю в тому про що він говорить. Мова повинна бути: жива, образна, інтонаційно яскрава і виразна, емоційно забарвлена із чіткою дикцією, відсутні стилістичні, граматичні фонетичні похибки.

5. Організаторські – здатність організовувати учнівський колектив, згуртувати його, надихнути на виконання завдань, і здібність правильно організувати свою власну роботу (правильно планувати, контролювати час).

6. Комунікативні – спілкування з учнями, знайти правильний підхід, налагодити доцільні взаємини, пед.такт.

7. Педагогічна уява – виражається у передбаченні наслідків своїх дій, у виховному проектування (уявлення, що вийде з учня у майбутньому, прогнозування його якостей).

8. Здатність до розподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності (стежити за викладом матеріалу, тримати у полі зору учнів, реагувати на ознаки стомлення, нерозуміння, порушення дисципліни, за власною поведінкою, жестами, мімікою).

58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці. Це — безперервний процес, який здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, черпання відомостей з книг, засобів масової інформації.

Метою передусім є розвиток мислення, пізнавальних можливостей.

Завдання і зміст розумового виховання - озброєння учнів знаннями основ наук та формування на їх основі наукового світогляду. Важливе значення мають також оволодіння основними мисленнєвими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням та ін.) і вироблення вмінь та навичок культури розумової праці. Ці завдання вирішують передусім у навчальному процесі. Науковий світогляд — цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й самої себе.

З науковим світоглядом співіснує релігійний світогляд. Релігія – форма свідомості, стрижнем якої є віра в Бога — творця світу.

Формуючи науковий світогляд, учителі мають поважати релігійні почуття віруючих учнів та їхніх батьків, щоб запобігти конфліктам, образам, приниженням їх гідності. При цьому необхідно спиратися на принцип релігійного плюралізму і віротерпимості.

У процесі розумового виховання загальноосвітня школа має прищепити учням такі навчальні вміння:

- читати: виразно, в необхідному темпі, з урахуванням жанру тексту, усвідомлюючи зміст прочитаного;

- слухати: зосереджувати увагу на змісті сприйнятого, аналізувати й оцінювати текст;

- усно формулювати і викладати свої думки: відповідати на запитання, переказувати зміст прочитаного чи почутого, словесно описувати картини, прилади, об'єкти, ставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту тощо;

- писати: правильно списувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати під диктовку, писати твір на задану чи вільну тему, реферат, конспектувати прочитане тощо;

- працювати з книжкою: підібрати необхідну літературу за бібліографією; визначити її загатьний зміст; використовувати різні форми запису прочитаного; користуватися довідковою літературою, періодикою;

- спеціальні: читати ноти, технічні креслення, карти; слухати музику; записувати формули, нотні знаки та ін.

Навчальні вміння мають доповнюватися культурою розумової праці — здатністю раціонально організувати розумову працю, чергувати її з відпочинком, поступово входити в роботу, працювати в оптимальному ритмі і т. ін. Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності й використання спеціальних завдань на розвиток мислення, позитивно позначається на інтелектуальному розвитку і вихованні школярів.

Умови ефективності розумового виховання. Ефективність розумового виховання значною мірою залежить від багатьох чинників. Узагальнено їх можна звести до таких положень:

• уміння педагога виділити в навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції і реалізувати їх під час навчання;

• дотримання педагогом принципу внутріпредметних і міжіїредмегних зв'язків як фаи-ора єдності і взаємозв'язку явищ, процесів реального світу;

• оволодіння учнями, студентами аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, виробленням навичок аргументувати свої думки, захищати свої світоглядні позиції;

• залучення учнів, студентів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

• своєчасне коригування відхилень у поведінці окремих учнів, студентів;

• відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства