- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
Український народ має міцні традиції національної гуманістичної педагогіки. Однією з її складових частин є українська козацька педагогіка – історично обумовлена система навчально-вих-х цілей, завдань, принципів, ідей, ідеалів, форм і методів національного виховання.
Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом вільного, незалежного життя.
В Концепції національного вих.-ня сказано, що козацька педагогіка – це частина народної педагогіки, у її вершинному вияві, яка формувала у підростаючих поколінь синівську вірність рідній землі, Батьківщині.
Часи козаччини – поч..16 – перша пол.. 18 ст. – називають українським Відродженням, коли Україну покрила густа мережа січових, козацьких, сотенних і полкових шкіл, братських, діяковських, монастирських, церковних і ремісничих.
Першу школу на Січі було відкрито у 1576 р.. до неї приймали хлопчиків з дев’яти років. Посібниками для навчання були: часослов, псалтир і скорописка «Козацька читанка», які були надруковані в достатній кількості в київській та чернігівській друкарні.
В січових школах вчилися читати, писати, рахувати, оволодівали основами знань з: музики, хорового співу, медицини, астрології, військові знання та фізичне загартування.
Лицарський дух панував у школах Запорозької Січі, де гармонійне поєднання специфічних елементів народної, родинної педагогіки становлять одну із ознак січової педагогіки. Козацька духовність була вищим виявом української національної духовності. Вільні, і не від кого незалежні, козаки зберігали свою свободу, волевиявлення як найдорожчі цінності.
Система виховання мала такі ступені:
Дошкільне родинне вих.-ня (батьківська, материнська етнопедагогіка).
Родинно-шкільне вих.-ня (навч-ня в різних типах коз-х шкіл).
Підвищена і вища освіта у вітчиз-х та зар-х університетах, академіях, колегіумах (Києво-Могилянська - 1615, Острозька – 1576р.).
Перебування молоді на військовій службі в різних коз-х формуваннях.
Козацтво на Україні:
поглиблювало український духовний світ, поповнювало його ідейним моральним змістом;
формувало світогляд, характер, мораль;
продовж сотень років свого існування було матеріальною і духовною силою, що була основою роз-ку нац-ї культури, мис-ва, освіти на укр.-х землях;
коз-во виховувалося на неписаних коз-х законах: кодексі лицарської честі, звитяги, заповідях милосердя, любові до батьків, роду, країни, бути мужніми, шанувати старість.
Ідеалом коз-го патріотизму, служіння народові, країні стали козаки: Северин Наливайко, Петро Сагайдачний,, Іван Сірко, Іван Богун, Б.Хмельницький…
47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
Сім'я завжди була і є первинним середовищем соціалізації дітей, джерелом матеріальної та емоційної підтримки, необхідні для розвитку ії членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Вплив сім'ї на дитину важко переоцінювати. Тому школа повинна розглядати взаємозв'язок з сім'єю як одну із своїх ланок роботи. В теорії та практиці утвердилися форми роботи з батьками: індивідуальна, групова, і проводяться за такими формами:
1 Щорічна батьківська конференція.
2.Участь батьків в шкільній раді та батьківському комітеті.
3. Пропаганда педагогічних знань через батьківський лекторій. Класний керівник зобов'язаний проводити батьківські збори, які традиційно ввійшли в роботу класного керівника. На класних зборах, як правило, вирішуються проблеми навчання та виховання учнів, проблеми індивідуального плану вирішуються в індивідуальній бесіді класного керівника з батьками, завдання якої надати слушну пораду, попередити будь-який негативний вчинок, встановити контакт з батьками. Цей вид роботи вимагає надзвичайної делікатності, тактовності, ввічливості по відношенню до сім'ї, і великої любові по відношенню до учня.
Проблеми виховання в сім'ї розглядатися майже всіма педагогами, як вітчизняними так і зарубіжними. Ця тема не залишилася без уваги і видатними нашими педагогами-вченими А.С.Макаренком та В.О.Сухомлинським.
А.С.Макаренко: працював із дітьми, які, в основному, не мали сім'ї. Цій проблемі він приділив чималу увагу. АС.Макаренко сімейному вихованню присвятив одну із прекрасних робіт - "Книгу для батьків", "Лекції про виховання дітей" та ін. Особливе значення мають його лекції "Про батьківський авторитет", "Сім'я і виховання дітей", "Поради батькам", де він радить "раніше ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку. Він стверджував, що сила особистого прикладу батьків залежить від їх авторитету, а авторитет, в його розумінні - це насамперед повага до дітей ва основі якої, вони добровільно виконують вимоги, бажання батьків, прагнуть наслідувані їх. Батьківський авторитет сприймається дитиною свідомо, добровільно, як безсумнівна гідність старшого. А.С.Макаренко вважав, що батьківський авторитет створений на правильній основі є для дітей джерелом з якого вони черпають моральну силу. І навпаки, батьківський авторитет, побудований на фальшивій основі, швидко руйнується. Вчений дає поради батькам відносно їхньої любові до дітей та ін.
Думки Л С Макаренка про сімейне виховання продовжував розвивати і розробляти В.О.Сухомлинський. Цій проблемі він присвятив багато робіт, зокрема його монографія "Батьківська педагогіка", статті "Мікроклімат вашого дому", "Обережно дитина", "Моральні принципи сім'ї", "Молодому батькові", в яких він давав слушні поради батькам, вчителям про виховання дітей Він говорив про нові історичні умови (а по відношенню до робіт ЛС Макаренка) створив ґрунт, щоб розглядати виховання в сім'ї і школі як єдину систему "шкільно-сімейного" або "сімейно-шкільного" виховання" В статті "Слово до батьків" В О.Сухомлинський по новому інтерпретує проблему батьківського авторитету, застерігає батьків, говорячи: "... знайте і пам'ятайте - діти переживають ваше падіння, як своє особисте горе, сприймають вашу радість, як свою бережіть же дитячу любов до людини..." В.О.Сухомлинський дуже багато приділяв увагу формуванню емоційної сфери дитини, як першооснови її моральності. Тому ці проблеми піднімаються і в статтях, присвячених проблемі сімейного виховання. Зокрема про це він говорив в статті "Батьківська педагогіка"