14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.

Принципи навчання (дадакт-ні принципи) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Правила навч-я – залежать від принципу, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Призначені для окремих випадків вказівки що реалізації принципів навч-я.

Принцип науковості передбачає, що учень у процесі навчання засвоює усталені науково знання. Пр-п наук-ті реалізується у програмах, підручниках, посібниках, які розробляються на основі найновіших досягнень певної галузі знань і спрямовані на формування світогляду учня.

Принцип систематичності і послідовності у навч-і необхідний. Систематичність означає послідовне, побудоване на логіці науки і зумовлене завданнями освіти та віковими можливостями учнів розгортання змісту знань в навчальних програмах, підручниках з певних предметів. Систематичність також означає плановий порядок навчання, про яку Ушинський писав, що тільки система дає нам повну владу над нашими знаннями. Сист-ть необхідна і плановому опануванні знань, в сам-й роботі учнів. ПС у навч-ні вимагає послідовності, безперервного переходу від нижчого до вищого ступеня викладання і учіння. Послідовності потребує зміст навчаня, методи навчання. Прикладом недотримання такої послідовності може бути навчання у початк-х класах і в наступних 5-11 кл., особливо відчувається у 5 кл., коли хар-р мет-в навч-я часто не стимулює, а гальмує процес навчвання. Принцип послідовності – зумовлює Принцип доступності- який передбачає відповідність змісту, харак-ру і обсягу матеріалу віковим особливостям і рівню підготовки учнів, та дотриманню правил: від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного. Доступність, переконливість, емоційність залежить від легкості викладу і мови вчителя, тому при пояснення нового матеріалу необхідно чітко, просто, й образно пояснювати.

Зв’язок теорії з практикою - означає поєднувати навчання з різними видами праці, коли розум і руки дають нам нові цінності, роблять знання практично необхідними. Необхідно розкривати учням практичне значення теоретичного матеріалу, пояснювати, для розв’язання яких конкретно життєвих проблем застосовуються ті чи інші знання; при пояснення матер-лу спиратися на життєвий досвід учнів; застосовувати досліди, експериментальні методи; проводити екскурсії на природу, виробництво; виконувати вправи, задачі.

15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.

Принципи навчання (дадакт-ні принципи) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Правила навч-я – залежать від принципу, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Призначені для окремих випадків вказівки що реалізації принципів навч-я.

Принцип наочності: обґрунтований у 17 ст. Я.А.Коменським – «Золоте правило дидактики»: «все що тільки можна подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме – для сприй-тя зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – дотиком. Якщо якісь предмети можна одразу сприйняти кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями…».

Види наочності:

натуральна (рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хім..речовини);

зображувальна (натуральні картини, репродукції худож-х полотен, макети, муляжі);

схематична (географічні, історичні карти, схеми, діаграми, графіки, малюнки).

Вимоги щодо використання наочності:

Не перевантажувати процес навчання наочністю – це знижує самостійність і активність учнів в осмисленні нав-го мат-лу.

чітка мета використання наочних засобів у структурі уроку (коли ввести, з якою метою, який висновок буде зроблено).

Вивішувати усю наочність одразу не потрібно, це дезорганізує сприймання учнів, розсіює їх увагу.

наочний об’єкт не повинен містити нічого зайвого, щоб на викликати побічних асоціацій.

Враховувати вік школярів.

Свідомості та активності учнів у навчанні:

Свідомому засвоєнню знань сприяють: роз’яснення мети і завдань нав-го предмету, значення його для перспектив учня; використання мислитель них оперецій у процесі нав-я (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; належний контроль і самоконтроль.

Активізації пізнав-ї дія-ті сприяють:

• позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу;

• Позитивні емоції, викликані нав-ю дія-тю;

• Тісний зв'язок навчання з життям;

• Єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів;

• Взаєморозуміння між учителем і учнями;

• Використання на практиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок.

Забезпечення міцності знань, умінь та навичок – передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь та навичок.

Прийоми реалізації в процесі повторення, закріплення і застосування:

• повторення нав.матер-лу за розділами і структурними смисловими частинами;

• Запам’ятовування нового навч.мат-лу з поєднання з пройденим;

• Активізація пам’яті, мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення);

• Використання вправ, методик, форм і підходів, сам.роб.