43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.

Формування особистості в колективі становить основну, провідну ідею в теорії виховання, це пояснюється природою особистості, бо людина як соціальна істота входить в сус-во лише через кол-в.

Учнівський колектив – складна, духовна, трудова і організаційна спільність дітей, яких об’єднує спільна діяльність та спілкування. Спільна діяльність – це початок роз-ку колективу і особистості.

Види діяльності:

1. Д-ть, яка спрямована на перетворення дійсності з метою задоволення потреб людини.

2. Д-ть, що ставить собі за мету пізнання дійсності.

3. Д-ть що сприяє виробленню системи ціннісних орієнтацій, які необхідні особистості для формування її моральних та творчих здібностей.

4. Д-ть, спрямована на організацію спілкування, як однієї із людських потреб.

5. Д-ть спрямована на художньо образне опанування дійсності.

Дані види діяльності спрямовані на формування моральності та духовних цінностей особ-ті, накопичення суспільного досвіду, здобуття практичних навичок і умінь. Але діяльність особистості в колективі не може бути вирішена без спілкування, тому діяльність і спілкування – це два соціальних поняття, які сприймаються парно, доповнюють одне одного, формують особ-ть.

Відносини у колективі: виділено 3 моделі розвитку від-н

1. Особистість підкоряється кол-ву (конформізм) – пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил підкорення авторитету. Підкорення може бути добровільним, може підкорятися значній силі, може під-ся лише зовнішнім, формальним, внутрішньо зберігати свою індивідуальність.

2. Особистість і кол-в знаходяться в оптимальних відносинах (гармонія) – модель ідеальна, до неї схильні особи, які мають природну колективістську якість, вживаються у будь-якому кол-ві.

3. Особ-ть підкоряє собі колектив (нонконформізм: нон – ні) – це явище пояснює наявність лідерів, симпатій і антипатій.

44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.

У своєму розвитку кол-в проходить кілька стадій, які органічно пов’язані між собою. Існують різні підходи до диференціації та характеристики етапів розвитку малих груп, кол-в. Однією з найбільш поширених у вітчизняній педагогіці є трьох стадійна модель кол-ї динаміки розроблена А.С.Макаренко:

1-а стадія – становлення кол-ву (стадія первинного єднання). Організатор кол-ву – педагог – від нього усі вимоги. Кол-в виступає як мета виховних зусиль педагога, який намагається організаційно оформлену групу (клас, гурток) перетворити у кол-в. перша стадія вважається умовно завершеною, коли в кол-ві виділився і запрацював актив, вихованці об’єдналися на основі спільної мети, діяльності, організації.

2-а стадія – посилюється вплив активу, він не тільки підтримує вимоги педагога, а й сам висуває їх до членів кол-ву, керуючись при йому своїми поняттями, що корисно, а що ні. Актив потребує уваги педагога. На цій стадіє стабілізується структура, він виступає як цілісна сис-ма, починають діяти механізми самоорганізації та саморегуляції.

3-я стадія – вимоги висуває колектив – панує громадська думка (думка усіх членів кол-ву, або його більшості).

Шляхи створення:

1. Формування традицій – виховують почуття обов’язку, честі, гордості за колектив, його успіхи у навчанні та праці (н-д: у нашому класі не запізнюються, допомагають один одному і т.д.).

2. Принцип паралельної дії (за Макаренком) – вимога до вихованця – не прямо, а через колектив; використовується на 2-й стадії.

3. Організація колективної діяльності.

4. Громадська думка: форма її вияву – загальні збори кол-ву, на яких вирішуються проблеми, порушення норм поведінки.

5. Учнівське самоврядування.

6. Організація дозвілля учнів – колективні відвідування кіно, театру, екскурсії, турпоходи, підготовка і проведення шк.-х свят і вечорів, участь у худ-й самод-ті.