Встановлення первинного змісту текстів документів

Для виявлення витравлених записів здійснюється фотографу­вання документів у відбитих ультрафіолетових променях, фото­зйомка люмінесценції у видимій і інфрачервоній зонах спектра, збудженої ультрафіолетовими і синіми променями ламп розжарю­вання, а також у випромінюваннях лазерів. Для виявлення за­креслених і залитих записів застосовують дифузно-копіювальний

78

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

79

Рис. 4. Люмінесценція

рукописного запису,

видаленого в документі

шляхом витравлювання.

метод, кольороподіл, фотозйомку ін­фрачервоної люмінесценції записів, вивчення видимого зображення кон­кретного документа у відбитих ін­фрачервоних променях за допомо­гою електронно-оптичного перетво­рювача. Виявлення текстів старих пошкоджених документів проводи­ться шляхом фотозйомки у відбитих ультрафіолетових та інфра­червоних променях з використанням висококонтрастних, чутли­вих до світла відповідної зони спектра фотоматеріалів. Втиснені сліди письмового приладу виявляються методом фотоелектрично­го профілювання, шляхом фотографування документа в косо па­даючому світлі і у полях струмів високої частоти.

Встановлення зміни первинного тексту документа, виконано­го на друкарській машині, принтері персонального комп'юте­ра (струміневого, матричного, лазерного), через додруковування окремих фрагментів до його основного тексту проводять за допо­могою мікроскопа, вимірювальних приладів (лінійки, штанген­циркуля, окуляр^мікрометра), а також шляхом вивчення власти­востей барвної речовини штрихів (методом вологого копіювання, крапельного аналізу, тонкошарової хроматографії).

Визначення послідовності виконання в документі тексту, підпису, відтиску печатки, рукописного запису (встановлення відносного часу виготовлення документа)

Відносний час виконання реквізитів документа може бути встановлений тоді, коли штрихи записів та відтисків печатки пе­ретинаються між собою, а також у тому випадку, коли записи пе­ретинають наявні на документі складки від згинання. Для визна­чення послідовності виконання реквізитів документа, а саме, що виконано раніше — друкований текст, підпис, відтиск печатки, рукописний запис, — застосовуються мікроскопічні дослідження (у тому числі й у поляризованому світлі), фотографічні методи до­слідження (у тому числі виготовлення кольорових фотознімків), метод фотоелектричного профілювання, вологого копіювання та адсорбційно-люмінесцентного аналізу. Хронологія виконання за­писів, виконаних кульковими ручками чи олівцями, може бути визначена вивченням місць перетину штрихів із застосуванням методу фотоелектричного профілювання.

З'ясування питання про те, із застосуванням одного чи декіль­кох прийомів були виконані перший екземпляр і копії документа

з використанням копіювального паперу, здійснюється шляхом виготовлення з них діапозитивів і накладання потім їх один на одного.

Встановлення відносного часу виготовлення документа мож­ливе у декількох випадках:

коли час друкування чи написання текстів не відповідає часу виготовлення друкарського бланка документа (наприклад, ма­шинописний текст довідки, датованої 1990 роком, виконаний на бланку з вихідними даними поліграфічного підприємства від 1994 року);

при використанні чорнила та інших матеріалів письма, рецеп­турний склад яких не відповідає часу їх виготовлення (наприклад, рукописні записи та підписи в документі, датованому 1943 ро­ком, виконані чорнилом з компонентним складом барвників, час початку виробництва та випуску яких відноситься до 1982 року);

у разі якщо у наданих для порівняльного дослідження вільних зразках відтисків печаток чи штампів відобразилися ознаки, об­умовлені експлуатаційними дефектами. Окремі ознаки (особли­вості будови та руйнації елементів кліше) у цих відтисках ви­являють шляхом вивчення безсумнівних відтисків печатки чи штампа, наданих як зразки, та у документах, датованих у період від дати, вказаної в досліджуваному документі, до часу експерт­ного провадження, або за той передбачуваний період, коли цей документ міг бути виготовлений.

Вирішення питань відносного часу виготовлення документів вказаними способами можливе за наявності в розпорядженні екс­перта необхідних баз інформаційних даних (даних щодо рецепту­ри матеріалів письма тощо), колекцій зразків документів. Визна­чення конкретного часу виготовлення документів (рік, місяць) у даний час проводиться із застосуванням комплексу таких руй­нівних методів дослідження, як газорідинна хроматографія, спектрофотометрія, рідинна хроматографія та тонкошарова хро­матографія. Аналіз якісного та кількісного складу матеріалів письма потребує наявності великої кількості зразків, а також до­статньої кількості досліджуваного матеріалу.