4.25. Ґрунтознавча експертиза

Терміном «грунт» в українській мові визначаються два поняття: в інженерній геології та інженерному ґрунтознавстві — узагальне­на назва різних гірських порід, які є основою чи матеріалом для будівництва доріг, мостів, будинків тощо, та загальновідоме по­няття агрогрунтознавства — природна (чи штучна) суміш міне­ральних часток грунтотвірних порід і специфічних органічних ре­човин з різною кількістю води і повітря, здатна забезпечувати життя рослин, яка утворює поверхневий шар суші земної кори.

Слід зазначити, що у сільськогосподарському виробництві по­няття землі як предмета і засобу виробництва значно ширше, ніж поняття грунту, оскільки включає комплекс факторів природно­го середовища, які визначають ріст і розвиток рослин та умови господарського використання угідь (клімат, рельєф місцевості, грунт, глибина залягання ґрунтових вод, інсоляція, ландшафтні умови, розташування окремих ділянок і масивів, їх конфігурація, і розміри, пов'язані з умовами для обробки земель), а в широкому розумінні земля — це будь-яка ділянка земної поверхні, всі землі незалежно від їх цільового призначення, господарського вико­ристання і відмінностей у правовому режимі — сільськогосподар­ського, лісогосподарського, спеціального призначення (землі про­мислових підприємств, транспорту, зв'язку, заповідників, курор­тів, оборони, розробки надр тощо), землі населених пунктів і зем­лі запасу тощо.

У рамках судової ґрунтознавчої експертизи вивчаються об'єкти ґрунтового, грунтово-мінерального чи грунтово-техногенного по­ходження (грунти, гірські породи природного чи штучного похо­дження, в тому числі деякі будівельні матеріали — глини, піски, каміння, шлаки, крейда, гіпс, цегла чи будівельні розчини, одо містять пісок, крейду тощо). Експертні дослідження подібних об'єктів проводяться з метою встановлення різноманітних фак­тичних даних (обставин) у конкретній справі. Такими даними мо­жуть бути ідентифікація місця скоєння злочину або ж факти, що слугують одним із джерел доказів про перебування (контакт) лю-

339

дини, тварини чи предмета на території, пов язаній з подією зло­чину, про контактну взаємодію із забрудненим ґрунтовими наша­руваннями предметом або транспортним засобом, про механізм утворення ґрунтових нашарувань чи про джерело походження нашарувань у справах про вбивства, зґвалтування, крадіжки, дорожньо-транспортні пригоди, коли речовини ґрунтового похо­дження спостерігаються у вигляді забруднень на одязі і взутті, робочих інструментах (лопатах, сокирах), нашарувань на транс­портних засобах і механізмах, відшарувань на місці ДТП у вигляді грудок грунту. У кримінальних чи господарських справах про по­рушення вимог законодавства про використання природних ре­сурсів одним із суттєвих джерел доказів є результати ґрунтознав­чої експертизи, проведеної з метою встановлення факту забруд­нення грунтів (токсичними стоками, нафтопродуктами), визна­чення джерела походження мінеральної сировини або про належ­ність її до сировини, зовнішньо-торговельні операції з якою кон­тролюються державою (каолінові глини).

Найчастіше на вирішення судово-грунтознавчої експертизи ставляться такі питання:

1. Чи є на предметах, наданих для дослідження (одязі, взутті, знаряддях злочину, інших предметах), нашарування грунту (чи інших речовин грунтово-мінерального походження)?

2. Чи мають спільну родову (групову) належність нашарування грунту (чи інших речовин грунтово-мінерального походження) на представлених об'єктах-носіях та зразки (осип) грунту, вилучені з місця події (або ж зразки речовин грунтово-мінерального похо­ дження — нашарувань з підлоги підвалу, сараю, будівельного складу чи майданчика, засипки сейфів тощо)?

3. Чи походять грунтові (чи грунтово-мінеральні) нашарування на об'єктах-носіях з місця події (локальної ділянки місцевості, на­ шарувань на підлозі певного приміщення, засипки сейфу тощо)?

4. Чи не залишені сліди грунту (відшарування), виявлені на місці події з підлоги будинку, місця дорожньо-транспортної при­ годи), певним об'єктом (взуттям, автомобілем)?

5. Характеристика місцевості, з якої походять нашарування грунтово-мінерального походження.

6. Який механізм утворення ґрунтових нашарувань на одязі потерпілого?

7. Чи не утворились вказані нашарування внаслідок контакт­ ної взаємодії з іншими предметами, забрудненими грунтово-мі- неральними нашаруваннями (з комплектом одягу, взуттям, авто­ мобілем тощо)?

22*

340

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

341

При вирішенні подібних питань об'єктами експертних до­сліджень виступають грунтові чи грунтово-техногенні нашару­вання на речових доказах, які звичайно підлягають порівнянню між собою або з відповідними матеріальними елементами місця події; пов'язана з подією локальна ділянка місцевості (приміщен­ня), стосовно якої вирішується питання про тотожність (дані що­до неї експерту надаються, як правило, у вигляді певної кількості зразків); зразки; інші відомості, що містяться у матеріалах кри­мінальної справи і необхідні для вирішення поставленої задачі (протоколи огляду місця події і вилучення зразків, схеми місця події, довідки про погодні умови, про роботи, що проводились на місці події, тощо).

Виключна специфічність ґрунтової експертизи потребує що­найменше певних уявлень про особливості ґрунтових об'єктів та їх існування у часі і творчого підходу до призначення, підготовки матеріалів і оцінки результатів експертних досліджень.

Грунти утворились як своєрідне органо-мінеральне природне тіло в ході тривалих процесів ґрунтоутворення.

Внаслідок фізичного і хімічного вивітрювання масивні гірські породи (скелі, камені), що вийшли на земну поверхню, під дією перепадів температури, води і розчинених у ній газів повітря руйнуються і змінюються. При цьому утворюються вторинні мі­нерали, здатні утримувати воду, і розчинні мінеральні солі. Такі ґрунтотворні породи забезпечують умови для поселення спочат­ку нижчих, у подальшому — вищих рослин.

• Прийняті в агрогрунтознавстві номенклатура і діагностика (і, звичайно, картографія) грунтів засновані на використанні ба­гатьох факторів, таких як генезис грунтів, вихідні ґрунтотворні породи, будова профілю і характеристики горизонтів чи навіть рівень ґрунтових вод. Зрозуміло, що в практиці судово-ґрунто­знавчих досліджень, де найчастіше йдеться про дослідження незначних чи дуже незначних кількостей ґрунтових нашарувань, не можуть бути застосовані традиційні підходи та напрацьовані методи досліджень.

У судово-експертних установах системи МЮ України засто­совувана методика експертних досліджень речовин ґрунтового походження передбачає комплексний підхід із використанням знань у різних галузях (ґрунтознавство, геологія, біологія, хімія). З використанням методів криміналістики розроблені адаптовані до малих кількостей методи аналізів для визначення мінерально­го, механічного складу, неорганічних і органічних сполук, біоло­гічних включень і сторонніх домішок антропогенного походжен-

ня (матеріальні залишки господарської діяльності людини — частки будівельних і лакофарбових матеріалів, кераміки, скла, шлаків, волокон, волосся, вугілля, нафтопродуктів тощо), підходи до їх оцінки, досліджені закономірності формування та існуван­ня локальних ділянок місцевості як об'єктів ідентифікації і спосо­би їх відмежування (виділення).

Можливість ідентифікаційних досліджень зумовлюється неод­норідністю комплексів морфологічних, фізичних, хімічних чи біологічних властивостей грунтів на відносно малих площах, від­межованих особливостями макро- і мікрорельєфу, рослинності, господарського використання території. На ділянках тієї чи іншої локальності складаються і певний час існують своєрідні комплек­си ознак ґрунтової речовини. Специфічний ототожнюваний об'єкт у судово-грунтознавчій експертизі — локальна ділянка міс­цевості (поле, ліс, дорога тощо) або штучне ґрунтове локальне утворення (засипка горища, підвал, котлован), стосовно якого вирішується питання про тотожність. Окремість та індивідуаль­ність структури локальної ділянки місцевості як елемента мате­ріальної обстановки злочину отримує відображення у частках ґрунтової речовини, у нашаруваннях і зразках, що дозволяє гово­рити про збереження протягом ідентифікаційного періоду якіс­ної передумови ототожнення об'єкта.

Вирішення іденттіфікаиійних задач судово-грунтознавчою екс­пертизою має послідовний, багатоступеневий характер: структура процесу звичайно містить етапи встановлення родової та групової належності об'єкта та його ідентичності шляхом локалізації та ви­ділення (визначення) за окремістю та індивідуальністю ознак.

Основою вирішення цих задач є один з основоположних мето­дів наукового дослідження — метод порівняння, сутність якого полягає у співставленні комплексів ознак виявлених ґрунтових нашарувань та зразків, вилучених з місця події (дійсного чи ймо­вірного).

Зразки відбираються з метою надання повноцінної та достат­ньо вичерпної інформації про склад грунтів і особливості на місці події, в межах локальної ділянки (порівняльні зразки — відбираю­ться з локальної ділянки місцевості, що підлягає ідентифікації, безпосередньо з місця події чи ймовірного контакту) та на при­леглих до неї територіях, відмінних за ознаками ґрунтової речо­вини і використання (контрольні зразки — відбираються з метою відмежування ділянки, що ідентифікується, від територій, або прилеглих до неї, або ж не пов'язаних з місцем події, якщо існує версія про інше джерело нашарувань, не пов'язане з розслідува-

342

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

343

ною подією, наприклад, з власної садиби підозрюваної особи, а не з місця події).

Специфічність об'єктів експертизи полягає у тому, що грунт є динамічною багатокомпонентною системою, змінною у просторі і часі. Причому зміни, що можуть відбуватись як безпосередньо у грунті (природні — внаслідок дії метеорологічних, сезонних фак­торів, зміни рослинності чи внаслідок діяльності людини), так і в ґрунтових нашаруваннях на предметах-носіях (втрата певних механічних елементів внаслідок осипання, зміна окремих показ­ників внаслідок тривалого зберігання у вологому стані тощо), час­то є неадекватними внаслідок дії різних факторів і обставин. То­му підготовка до проведення ґрунтознавчої експертизи потре­бує дотримання рекомендацій по проведенню першочергових слідчих дій, а саме:

• виявлення і вилучення предметів-носіїв з нашаруваннями ґрунтової речовини, їх попереднє дослідження (визначення кольо­ ру, механічного складу (пісок, глина, суглинок), видимих сторон­ ніх домішок); забезпечення умов зберігання і транспортування;

• з'ясування обставин забруднення предметів і встановлення ймовірного чи фактичного походження забруднень з місця події;

• огляд місця події: виявлення слідів контакту предметів з ґрунтовою поверхнею (відбитків взуття, волокон одягу тощо); ви­ ділення у просторі конкретної локальної ділянки, складання її опису із зазначенням розмірів, ознак та характеристики прилег­ лих до неї територій; вилучення зразків грунту, складання прото­ колу і плану-схеми відбору зразків із зазначенням відстані між точками, де їх відбирали;

• збір даних про використання забруднених предметів від мо­ менту події до їх вилучення (струшування, прання, експлуатація і додаткові забруднення, умови зберігання тощо) та про специфіч­ ні особливості грунту на ділянці (у приміщенні), що підлягає ото­ тожненню, зміни і роботи, які проводились у період між подією та вилученням зразків (внесення добрив, оранка, перевантажен­ ня вугілля, обробка деревини тощо);

• збір даних про метеорологічні умови в момент події та в пев­ ний період до відбору зразків з місця події.

У разі постановки питання про механізм утворення ґрунтових нашарувань додатково мають бути надані відомості про обстави­ни злочину та об'екти-носії: опис положення тіла потерпілого і одягу, що був на ньому (бажано з наданням знімків), показання свідків про положення тіла в момент події чи обставини ДТП; про наявність на поверхні грунту місця події будь-яких слідів — воло-

чіння, відбитків тканини тощо; про маніпуляції, що здійснюва­лись щодо об'єкта-носія після події чи виявлення тіла, — в яких умовах транспортувався труп, чи використовувався одяг після події, сухими чи вологими були виявлений одяг, нашарування.