4.22.3. Експертиза металів і сплавів

Експертиза металів і сплавів є особливим видом експертизи матеріалів і речовин. Метали і сплави являють собою найпошире­ніший вид об'єктів цієї експертизи. Велика кількість злочинів по­в'язана з незаконним виготовленням та підробкою ювелірних ви­робів, антикваріату, старовинних монет, виготовленням зливків під золото та інші дорогоцінні метали. Найбільш поширеними об'єктами експертизи металів і сплавів є: холодна зброя; вироби із сталі та їх заготовки — саморобні та заводського виготовлення фінські ножі, кинджали; частини та осколки виробів з металів — уламки лез, ножів, осколки деталей вибухових пристроїв, снаря­дів і мін, зруйновані частини деталей транспортних засобів та ін­ших механізмів; ошурки та мікрочастинки замків, сейфів, дроту і проводів; вироби з дорогоцінних металів (обручки, зубні корон­ки, прикраси, ордени, медалі, значки); сліди металізації залізом, свинцем, міддю; припої, електролампи.

Речові докази з металів можуть бути об'єктами Інших судових експертиз: інженерно-технічних, інженерно-технологічних, кри­міналістичних, але свої специфічні завдання експертиза металів і сплавів вирішує методами, які відрізняються від методів назва­них експертиз, а саме методами структурного, фазового фізично­го та хімічного дослідження.

Експертиза металів і сплавів вирішує як неідентифікаційні, так і ідентифікаційні задачі.

До неідентифікаційних. задач належать:

— виявлення мікрочасточок та слідів, а також визначення властивостей та виду металу, з якого виготовлено досліджуваний об'єкт;

302

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

303

• встановлення якісних та кількісних характеристик хімічно­ го складу виробів з металу;

• встановлення явищ, причинно-часових та функціональних зв'язків на основі дослідження об'єктів з металів.

До ідентифікаційних задач належать:

• встановлення родової (групової) належності порівнюваних об'єктів з металу;

• ідентифікація виробничих джерел порівнюваних об'єктів з металу;

• ідентифікація конкретно визначених множин виробів з ме­ талу;

• встановлення належності частин (мікрокількостей) до єди­ ного об'єкта з металу.

При вирішенні неідентифікаційних задач перед експертом мо­жуть ставитися такі питання:

1. Чи є на наданих предметах (ваги, шальки, інструмент, су­ конне покриття стола) нашарування дорогоцінних металів — зо­ лота, срібла, платини, паладію?

2. Чи має місце металізація залізом (міддю, нікелем, хромом) на предметах одягу обвинуваченого (потерпілого)?

1. Частки якого металу вилучені з місця події?

3. 3 якого металу (сплаву) виготовлено об'єкти, надані на екс­ пертизу?

4. Чи піддавалися надані частки металу дії високої температу­ ри? Якщо так, то якої саме?

5. Чи горіла електролампочка в момент її руйнування? Якщо горіла, то в якому режимі — ближнього чи дальнього світла?

Для вирішення ідентифікаційних задач можуть бути сформу­льовані, наприклад, такі питання:

1. Чи мають спільну родову (групову) належність частка металу з нашарування на ножовочному полотні, вилученому у гр. Н., і метал дужки замка, яким закривався магазин?

2. Чи з однієї марки сталі виготовлено ніж, вилучений на місці події, та заготовки для ножів, вилучені на робочому місці підо­ зрюваного?

3. 3 якого родовища походять зразки золотого піску, вилучені у підозрюваного?

4. Чи виготовлені ювелірні вироби, вилучені у приватного під­ приємця, на обладнанні конкретної майстерні із золота, яке вилу­ чено у цій самій майстерні за адресою...?

Вироби з металів і сплавів характеризуються зовнішньою мор-

фологією, внутрішньою структурою, елементним (хімічним) та фазовим складом, комплексом фізичних та механічних власти­востей матеріалу, з якого вони виготовлені. Відповідно до цього поділу групуються методи, які застосовуються в експертній прак­тиці дослідження виробів з металів і сплавів.

При зовнішньому огляді та виявленні морфологічних ознак ви­робів широко використовують методи та прилади оптичної мік­роскопії. Вони дозволяють визначати різні характеристики об'єк­тів дослідження та виявляти особливості поверхні виробів, які утворюються при технологічних процесах їх виготовлення, а та­кож у процесі експлуатації.

Растрові електронні мікроскопи (РЕМ), порівняно з оптични­ми, мають більшу глибину різкості та збільшення. При цьому РЕМ, як правило, оснащуються рентгенівським спектрометром з дисперсією по енергії, який дозволяє проводити елементний ана­ліз мікрооб'єктів, визначати розподіл елементів у дифузній зоні, отримувати зображення зразка в конкретному елементі (розподіл по поверхні), знімати профілограми поверхні.

Мікроструктуру металу чи сплаву (розмірні та морфологічні ха­рактеристики зерен металу, твердого розчину на його основі, фа­зу, топографію мікровключень та домішок) вивчає металографія.

Кристалічна структура металів і сплавів вивчається за допо­могою рентгенівського фазового аналізу. Вивчення кристалічної структури металу дозволяє отримувати інформацію про наяв­ність термічної обробки, впливу високого тиску (при вибуху).

Для визначення елементного складу металів і сплавів перш за все застосовуються методи атомного спектрального аналізу — спектральний емісійний та атомно-абсорбційний. У всіх експерт­них установах України основним методом визначення елемент­ного складу об'єктів металічної природи є спектральний емісій­ний аналіз. Останнім часом у практику впроваджується рент-генофлюоресцентний аналіз, який належить до неруйнівних ме­тодів. Однак рентгенофлюоресцентні аналізатори, які викорис­товуються в експертних установах, не дозволяють визначати лег­кі елементи, наприклад бор, літій, кремній, магній, алюміній. Тому при дослідженні елементного складу металів і сплавів засто­совують, як правило, спектральний емісійний та рентгенофлюо-ресцентний аналізи залежно від об'єкта та задачі.

При направленні речових доказів на експертизу необхідно до­тримуватися правил, які забезпечують їх збереження та відсут­ність контактів між собою.

304

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИ АИ ЕКСПЕРТИЗ

305