Дослідження друкарських засобів та їх відбитків

Експертиза друкарських засобів та їх відбитків в останні роки сформувалася в самостійний вид судово-технічної експертизи документів. Вона призначається при розслідуванні злочинів і су­довому розгляді справ, пов'язаних з виготовленням і підробкою друкарських засобів та їх відбитків, а також їх збутом і викорис­танням.

Речові докази, що належать до об'єктів криміналістичної екс­пертизи друкарських засобів та їх відбитків, можна поділити на три групи: 1) друкарські засоби; 2) відбитки, нанесені друкар­ськими засобами; 3) предмети (устаткування), застосовані для спорядження друкарських засобів і виготовлення відбитків.

До друкарських засобів належать: друкарські форми всіх видів друку; знаки посвідчення (печатки, штампи, штемпелі); друку-вальні пристрої (касові, телеграфні, рахункові і підсумовуючі апарати, друкарські машини, знакосинтезуючі пристрої — прин­тери тощо). Відбитки друкарських засобів являють собою: доку­менти, цілком виготовлені друкарським способом (грошові зна­ки, цінні папери, лотерейні білети, поштові марки, книги, жур­нали тощо); бланки документів (дипломів, атестатів, посвідчень тощо); відтиски знаків посвідчення — печаток, штампів, штем­пелів тощо. До предметів (устаткування) належать пуансони, матриці, машини для відливки літер типографського шрифту і

86

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

87

лінотипних рядків, гравірувальні машини й інструменти (штихе­лі), картриджі, балони, стрічки тощо.

Сучасна методика техніко-криміналістичного дослідження ти-пографських шрифтів, які використовуються для здійснення руч­ного набору, дозволяє:

1. визначати вид набору (ручний чи лінотипний) з метою вста­ новлення способу підробки бланків;

2. ідентифікувати комплект шрифту конкретної друкарні з ме­ тою встановлення друкарні, з якої він був викрадений для виго­ товлення підроблених документів (бланків, відбитків печаток і штампів тощо), або де ця підробка здійснювалась;

3. визначати належність одному типографському комплекту окремих його частин (літер), вилучених у різних осіб, з метою встановлення єдиного джерела викрадення шрифту.

Застосовуючи методику криміналістичної ідентифікації ліно­типів, можна: 1) ідентифікувати конкретний лінотип і його мат­ричний магазин за виявленими у злочинців складальними рядка­ми та їх відбитками; 2) встановлювати факт відливки лінотипних рядків на одній машині з метою визначення єдиного джерела ви­готовлення лінотипних рядків, виявлених у декількох осіб.

Розроблено методику ідентифікації осіб, які виготовили друко­вані форми, і нових поліграфічних способів друку, котра дозво­ляє в окремих випадках установлювати особу, яка малювала і ви­різувала друковані форми, а також зображення відбитків, друко­ваних форм тощо. Існує також методика встановлення місця дру­кування центральних газет, переданих фототелеграфом.

Значна кількість експертних питань стосується способу виго­товлення кліше печаток і штампів, якими нанесені відтиски в до­кументах, а також ідентифікації цих кліше. Питання визначення способу нанесення відтисків печаток і штампів, кліше яких виго­товлені із застосуванням нових сучасних технологій та матеріалів фотополімерним способом і способом лазерного випалювання, вирішуються згідно з існуючими методиками та довідковим ма­теріалом щодо технології цих процесів.

За допомогою техніко-криміналістичного дослідження друкар­ських засобів та їх відбитків установлюють:

• спосіб відтворення зображень (відбитків);

• спосіб виготовлення друкарських засобів;

• зміни в друкуючих засобах та їх відбитках;

• вид друкуючої форми, за допомогою якої виготовлені від­ битки;

• устаткування, що використовувалося для виготовлення дру­ куючих засобів та їх відбитків;

• час виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків;

• осіб, які виготовили друкуючі засоби (печатки, штампи) та їх відтиски.

Кожна з зазначених вище задач, звичайно, включає кілька пи­тань щодо встановлення певних обставин справи. Для вирішен­ня кожного з них за допомогою експертизи необхідно дотримува­тися особливих правил підготовки й оформлення матеріалів.

Встановлення способу відтворення зображень (відбитків)

ПОКУПАТЕЛЬ:

ПОКУПАТЕЛЬ:

YVtib

Ц я задача вирішується однією з перших, оскільки від її результатів залежить хід подальшого дослі­дження. Треба встановити, чи дій­сно в досліджуваному документі є відбиток друкуючої форми, а не його мальоване чи відтворене в інший спосіб зображення або відтиск, перекопійований з іншого документа.

Експертиза може визначити, од­ним чи різними способами нане­сено кілька зображень (наприклад відтиски печатки і штампа) в одно­му чи в декількох документах. Для вирішення цієї задачі на експерти­зу необхідно направляти тільки до­кумент з відтиском сумнівного по­ходження. При цьому перед екс­пертом можуть бути поставлені такі питання:

Рис. 7. а. Фрагмент оригіналу до­кумента, б. Фрагмент ксерокопії документа з рукописним текстом і підписом, в. Суміщення цих двох фрагментів, яке свідчить про використання оригіналу до­кумента (а) для підробки (б).

1. У який спосіб нанесено зобра­ ження в документі (текст, бланк, відтиск печатки, штампа)?

2. Чи в один спосіб нанесено від­ тиски в декількох документах (тре­ ба наводити їх найменування)?

88

Розділ 2

89

Визначення способу виготовлення друкованих засобів

Встановлюється: спосіб виготовлення виявленого у злочинця друкуючого засобу (печатки, штампа, набору знаків, кліше для друкування бланка документа тощо); чи в один спосіб виготовле­но друкуючі засоби, виявлені в однієї чи кількох осіб; спосіб виго­товлення друкованого засобу, використаного для нанесення від­тиску в досліджуваному документі; чи в один спосіб виготовлено друкуючі засоби, якими нанесено відтиски в документах, вилуче­них в однієї чи кількох осіб.

Перед експертом можуть ставити такі питання:

1. У який спосіб виготовлено друкуючу форму, вилучену у гр. А.?

2. Чи в один спосіб виготовлено друкуючі форми, надані на до­ слідження?

3. У який спосіб виготовлено друкуючу форму, що застосовува­ лася для нанесення відтиску в документі?

Виявлення того факту, що друкуюча форма, вилучена у кон­кретної особи, чи форма, за допомогою якої нанесено відбиток у документі (бланк, відтиск печатки, штампу тощо), виготовлена у спосіб, що не застосовується в державних майстернях, є до­статньою підставою для висновку про підробленість такої форми, а отже, і отриманого за її допомогою відбитка.