4.22.6. Експертиза скла та кераміки

Скло та кераміка, а найчастіше — осколки або окремі фраг­менти виробів з них, їх мікрочастки є об'єктами судової експер­тизи; їх дослідженню приділяють значну увагу при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, крадіжок, злочинів проти особи

тощо.

Постійне розширення асортименту виробів зі скла, їх стандар­тизація, розробка нових видів скла з незвичними властивостями, збільшення обсягів виробництва сприяє все більш широкому ви­користанню виробів зі скла в усіх галузях господарства, техніки, побуту і як наслідок — до збільшення кількості експертиз.

Вироби зі скла класифікуються за призначенням, способом ви­готовлення, характером поверхні, елементним складом.

Переважна більшість виробів зі скла, які повсякденно нас ото­чують, виготовлені з неорганічного силікатного скла. Проте із спе­ціальною метою може використовуватися скло на основі інших окислів (алюмінатних, боратних, германатних, халькогенідних).

За призначенням скло поділяється на тарне, віконне, криш­таль, світлотехнічне (розсіювачі фар, підфарників), транспортне захисне (сталініт, триплекс), оптичне.

При призначенні експертизи скла та кераміки необхідно: ви­лучити з місця події та надати на дослідження всі виявлені оскол­ки скла; речові докази надати на експертизу в тому вигляді, в якому вони були виявлені (на поверхні осколків можуть зберіга­тися забруднення, нашарування, сліди вмісту пляшки); вилучаю­чи віконне скло (з рами), необхідно позначити зовнішню та внут­рішню сторони осколків.

Загальна схема дослідження скла та кераміки включає:

— огляд речових доказів, у тому числі в ультрафіолетових проме­нях та під мікроскопом. При цьому проводиться диференціація за зовнішніми ознаками — кольором, прозорістю, морфологічни-

312

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

313

ми ознаками поверхні, наявністю нашарувань, внутрішніх напру­жень, свілей;

• дослідження родових ознак — хімічний та мікроелементний склад речовини, аморфність, показник заломлення тощо;

• виявлення та вивчення ознак спільного джерела походжен­ ня (заводу-виробника, прес-форми, способу виготовлення), умов експлуатації;

• виявлення та вивчення окремих ознак, які індивідуалізують об'єкт (поверхні розділу, випадкові дефекти, кількісний склад мікроелементів, які не передбачені ДСТУ та технологією виготов­ лення).

На вирішення експертизи скла та кераміки можуть бути по­ставлені такі питання:

1. Чи є даний об'єкт склом (керамікою)?

2. До якого виду виробів належать надані на дослідження осколки?

3. Чи мають спільну родову (групову) належність осколки скла (кераміки), вилучені... зі зразками... ?

4. Чи мають осколки скла (кераміки) єдине джерело походження?

5. Чи є серед наданих на експертизу осколків частини виробів зі скла, які встановлюються на автомобілях? До якого типу роз- сіювачів належать осколки, вилучені на місці події? На автомо­ білях яких марок вони встановлюються?

6. Чи становили раніше єдине ціле осколки скла, вилучені на місці події, з осколками фари автомобіля?

Дослідження морфологічних ознак осколків скла дозволяє вста­новлювати вид виробу — тарне (колір, форма), розсіювачі фар (на­явність оптичних елементів — призм, лінз), віконне (наявність жов­тої люмінесценції, яка свідчить про флоат-спосіб виготовлення), загартоване скло (форма, розміри та відсутність гострих країв).

Фізико-хімічні властивості скла (густина, показник заломлення, дисперсія, мікротвердість, спектральні характеристики) залежать від хімічного складу та умов виготовлення, практично не зміню­ються з часом, тобто є стійкими ознаками й слугують для дифе­ренціації та ідентифікації скла.

Скло різних типів відрізняється наявністю характерних еле­ментів, які спеціально вводяться в склад скла для надання йому відповідних властивостей, їх кількісним співвідношенням та на­явністю випадкових домішок (забруднень). Існує група методів якісного та кількісного визначення елементного складу скла.

До них належать спектральний атомний (емісійний і атомно-абсорбційний) та рентгснофлктрггцгнтпий анмліш