Висновки

1. Ідеологія – це вчення про сукупність ідей, які визначають принципи оптимального облаштування суспільства і які кожна людина здатна осмислити, зрозуміти й реалізувати у своїй життєдіяльності як такі, що забезпечують її природне бажання до миру і злагоди у відносинах з іншими людьми попри всі можливі відмінності між ними.

2. Політична ідеологія являє собою систему поглядів на процеси, які характеризують основні аспекти суспільних проблем, пов'язаних з функціонуванням держави як головного інструменту забезпечення життєдіяльності суспільства. Її можна віднести до усталеної форми свідомості суспільства як явища духовної культури, адже суспільно-політичні погляди на теоретичному рівні завжди розглядались як частина соціально-філософських роздумів мислителя. Структурно політична ідеологія включає в себе політичні ідеї, ідеали, теорії, концепції розвитку суспільства, політичні програми, пробле­ми партійного будівництва та напрямки партійної та громадської, в першу чергу профспілкової, діяльності.

3. Проблеми, які постійно виникають в Україні доби незалежності, зумовлені тим, що суспільство не набуло статусу громадянського у всіх зазначених функціях, які виконують політичні ідеології. Стихійне бажання мати власну державу, не будучи підкріплене пізнавально-методологічно оформленим процесом просвітництва, не дає очікуваних результатів. Запозичити чужий досвід на рівні знання можна, але він не стає методологією практичних дій. Якщо ж стає, то спричиняє до порушення об’єктивної логіки розвитку суспільства та політичної нестабільності в ньому.

4. Лібералізм органічно поєднує в собі три найважливіших категорії духовно-практичного життя людини – свободу, рівність, братерство (соціальність, солідарність). Не випадково, що саме вони стали головними цінностями у вигляді гасел буржуазно-демократичних революцій. Причому, братерство, або спільність, розуміється як реалізація певних принципів, а не моральних чеснот. Це означає, що спільноти, до яких входить людина, не можуть обмежувати її свободу – всі рівні у свободі і саме це з’єднує їх у спільноту. Політична філософія лібералізму застерігає людину від того, щоб ототожнювати її з партійною ідеологією, яка завжди лише видає свій власний владний інтерес за прояв загальносуспільної волі. Щоб загальна народна воля не помилялась, вона має застерегтись від ситуації, коли кількість тих, хто голосує, дорівнює кількості партій та асоціацій.

5. Ідеологія консерватизму є сукупністю ідей, практичне втілення яких суб’єктами політичного життя передбачає можливість збереження і закріплення тих мотиваційних чинників свідомості, які дозволяють забезпечити поступовість і спадкоємність суспільного розвитку за рахунок опертя на так звані загальнонародні й загальнолюдські цінності, сумніву в ефективності дії яких немає ані в народних мас, ані в певної частини теоретиків. Людина як природно-соціальна істота мотивує свою поведінку як вродженими проявами своєї психофізіології, так і набутими в процесі історії розвитку народу, до якого вона належить, звичками, традиціями, обрядами. Це і є ті залишки, які можна назвати набутими соціально-духовними інстинктами, законсервованими в усталеному впродовж віків способі життя.

6. Мета національно-демократичної політичної ідеології в тому, щоб на основі народної форми спільності населення країни підняти його свідомість на рівень політичної нації як спільноти, об’єднаної в єдине суспільство і єдину державу на засадах правової рівності різних народів, що їх складають. За своїм змістом спрямована на формування народу як носія власного політичного й державного суверенітету. Національно-демократична політико-ідеологічна орієнтація виникає в період розпаду новітніх імперій. З утвердженням народу в статусі суб’єкта політичної влади у правовій демократичній державі етнокультурні чинники поступово трансформуються у складові політичної нації, а в суспільстві на перший план виходить соціал-демократична або ліберально-демократична політична ідеологія.

7. Соціал-демократична політична ідеологія, як і ліберальна, безпосередньо проявляють себе як певні модуси політичної філософії – її визначальними складниками є свобода, справедливість, рівність і солідарність. Людина, яка стала на з шлях пошуку сенсу життя, неодмінно просвітлює свою свідомість об’єктивним знанням як водночас знанням моральним. А це той рівень, за якого людина здатна реалізувати вимоги практичного й категоричного моральних імперативів. У першому випадку йдеться про здатність діяти згідно тих максим індивідуальної волі, які могли б стати загальнолюдськими; у другому про неприпустимість заради досягнення будь-якої мети, насамперед політико-партійної, пов’язаної з прагненням до державної влади, використовувати людину (людей) в якості засобу. Звідси відповідальність лідерів політичних партій перед народом, яку можемо спостерігати в політичній історії цивілізованих країн, не лише за якість виконання ними владно-управлінських функцій, але й за публічний моральний спосіб життя.

8. Всі політичні ідеології – це форми політичної філософії. В тому випадку, коли вони кладуться в основу партійної діяльності, стаючи політико-партійними ідеологіями, можливі суттєві деформації їх змісту. Отже, головне завдання політичних партій полягає у проведенні в суспільстві просвітницької роботи, мета якої в максимально можливому піднятті рівня буденної свідомості, схильної до узагальнень від окремих емпіричних подій, до рівня розуміння ними об’єктивних тенденцій розвитку людства.

9. Людина, завдячуючи політичній філософії як сукупності політичних ідеологій, здатна відчути й усвідомити в собі самій загальносвітовий і загальнолюдський об’єктивний закон як закон розуму. Стаючи на шлях пізнання та отримуючи об’єктивні знання, вона спроможна подолати в собі свавільно-афективну мотивацію суспільної поведінки, яка завжди є не тільки асоціальною, але й антинародною. Отже, стає на шлях демократичного розвитку як шлях самоуправлінський і самоорганізаційний. Проектуючи таку мотиваційно визначену свідомість на суспільне буття, вона функціонує як суб’єкт соціальної демократії. До такої якості духовно-практичної свідомості закликають фактично всі типи політичних ідеологій.