5. Глобальні проблеми людства і шляхи їх вирішення

Людство вже майже століття функціонує як єдиний взаємопов’язаний міжнародний суб’єкт загальносвітової політики. Глобальне означає всесвітнє, таке, що охоплює всі сфери життєдіяльності переважної більшості країн світу. Зараз не можна проводити міжнародну політику, не ідентифікуючи суспільно-політичне, соціально-економічне і соціокультурне життя відповідно до норм міжнародного права. Не випадково, що відразу після першої світової війни почали створюватись міжнародні організації, наприклад, Ліга Націй, з відповідними повноваженнями щодо зазначених сфер у кожній країні-учасниці. Після другої світової війни кількість таких організацій різко зросла. В тому числі була створена Організація Об’єднаних Націй, яка нині налічує близько двохсот країн. Їй були надані широкі повноваження, включно до економічних, політичних, соціокультурних і військових санкцій проти порушників статутних зобов’язань.

Створення фактично світового уряду зумовлене тим, що в першу чергу під впливом економічного зростання передових країн сформувався загальносвітовий ринок. Він породив ланцюгову реакцію, адже почався процес капіталізації національних економік усіх його суб’єктів. Разом із цим започаткувався процес вільного перетікання людей, товарів, сировини, інформації, культурних цінностей з однієї країни в усі інші. Тому нині говорять про глобалізоване загальнолюдське суспільство та властиві йому глобальні проблеми. Серед них як позитивні, вирішення яких йде на користь людству, і негативні, які породжують кризові явища і певний, іноді досить потужний спротив як з боку окремих країн ізгоїв, так і громадських організацій, серед яких рух антиглобалістів. Цілком очевидно, що така ситуація вимагає пошуку нових засобів проведення міжнародної політики.

До глобальних проблем, які визначають характер сучасної епохи, можна віднести наступні.

1. Цивілізаційний розкол людства. З одного боку, це всебічно розвинені країни, якість і рівень життя населення в яких задовольняє всім політичним, економічним і духовно-культурним цінностям. З іншого, країни, що потерпають від такого розподілу як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Так, об’єктивно країни Африки значно відстають у рівні розвитку економіки, адже природа, а не праця, для її населення все ще рідна матір їх багатств. Суб’єктивно людина завжди бажає більшого, ніж це дає їй як її власна праця, так і суспільство. Це одна з причин претензій країн так званого третього світу (дещо застаріле поняття) до розвинених, які вважають, що їм потрібно компенсувати взяте у них раніше колонізаторами. Спірна проблема, адже колонізатори також і цивілізували підкорені народи. Не випадково, що, наприклад, Індія залишила англійську мову державною. Австралія, будучи розвиненою демократичною країною, все ж на останньому референдумі залишила для себе статус домініону Англії, яким управляє, хоча й формально, як данина традиції, королева Великої Британії.

2. Мілітаризація економіки і значною мірою політики. Можливість людей вільно обирати місце праці і країну проживання дає не лише позитивні наслідки. Негативом є те, що адаптація до нових умов життя не відбувається безболісно. Адже разом із переселенням людина неодмінно втрачає свою націокультурну ідентичність, чого не завжди бажає. А ідентифікація з корінними народами проходить не так легко. До того ж вони не завжди бажають прийняти до числа „своїх” чужинців. Звідси додаткові політичні проблеми. З одного боку, країна, з якої виїхало багато її громадян в інші країни, зобов’язана турбуватись про співвітчизників, ведучи відповідні переговори з державами, що їх приймають. З іншого, громадяни останніх, особливо в кризові періоди, провокують свої уряди на обмеження у правах іммігрантів. Це надає політиці й, відповідно, економіці міліарного спрямування. Адже в кожній, насамперед розвиненій, країні створюється своєрідна п’ята колона, яка протидіє національній політиці. Так, США перед другою світовою війною вимушені були проводити досить агресивну політику проти німців, які проживали в цій країні і, використовуючи наявні в ній демократичні свободи, відверто підбурювали населення до протидії уряду і підтримки політики нацистської Німеччини.

Інший чинник мілітаризації економіки й політики полягає в тому, що виробництво зброї дає досить швидкий прибуток виробникам. Але він зумовлений все ж тим, що існує недовіра між людьми й народами, особливо в поліетнічних країнах. Уряди цих країн знають це, тому сприяють мілітаризації заради збереження цілісності в державі. Це не спасає імперії від розпаду, але озброює весь народ, оскільки в них запроваджується загальна військова повинність. Це одна з причин того, що розпад імперій майже завжди супроводжується громадянськими війнами і збройними сутичками між колишніми суб’єктами однієї держави.

Слід також зауважити, що торгівля зброєю є одним із найприбутковіших видів зовнішньої торгівлі для багатьох країн. Це підтверджує визначення людини як розумного безумця – Homo sapiens demens. Ставши всесвітньою, глобальною, вона має можливість загрожувати всьому світові. Так зародився міжнародний тероризм як найновітніша глобальна проблема і метод проведення політики. Приклади поведінки Північної Кореї, Ірану, Сомалі тощо незаперечні.

3. Продовольча проблема, пов’язана з перенаселенням і нерівномірним розвитком країн і, відповідно, несправедливим розподілом продуктів харчування. Внаслідок цього приблизно 1,5 млрд. людей на Землі перебувають у стані постійного недоїдання, а то й голоду. Крім того, якість харчування у ще більшої кількості людей не відповідає нормам, оскільки сучасна технологія втручається у генні структури продовольчих культур, що не може не позначатись на фізіологічному стані людини, яка поступово піддається мутантним змінам. На якості продуктів харчування суттєво позначається також несприятлива екологічна ситуація, адже гостро постала проблема забруднення навколишнього природного середовища, що позначилось на нестачі чистої води, отруєної технологічними відходами землі та повітряного басейну. Звідси також проблема суттєвого погіршення загального стану здоров’я людей, навіть тих, хто має нормальне харчування. Звідси також неприпустиме для збереження генофонду людини збільшення вроджених захворювань. Так, у людей чоловічої статі їх кількість наближається до ста, а у жіночої, в якій їх взагалі не повинно бути, близько тридцяти.

4. Енергетична проблема. Сучасне високотехнологічне виробництво набуло такого рівня розвитку завдяки використанню природних ресурсів, запаси яких, по-перше, вичерпуються; по-друге, їх видобування суттєво деформує навколишнє середовище, не тільки забруднюючи його, але й впливаючи на підземні геологічні процеси; по-третє, використання всіх видів енергії супроводжується тим, що в атмосферу викидаються не лише відходи, але й теплова енергія, внаслідок чого підвищується середня температура планети. Це також шкідливо, адже еволюція живого на Землі пристосована до усталеної за сотні мільйонів температури, зміна якої, ніби незначна, здатна радикально змінити клімат і все похідне від нього. Не випадково, існує застереження у вигляді легенди про всесвітній потоп та його наслідки.

Пошуки нових видів енергії, які б убезпечили людство від небажаних проблем, наштовхуються на спротив з боку тих, хто отримує прибуток від добування вугілля, нафти, газу. Але навіть використання, наприклад, енергії вітру, сонця, води і т.п., потребує видобутку різних руд із надр землі. Адже для отримання нових видів енергії потрібно мати матеріал, з якого слід виробити відповідне обладнання. Тобто, людство попало в зачароване замкнене коло суто технологічного розвитку, на шлях якого воно стало десь у період Нового часу.

Можна назвати й багато інших глобальних проблем, з якими зіткнулось сучасне людство. Це і перенаселення міст, супроводжуване зростанням у них злочинності, обумовлене маргіналізацією свідомості їх мешканців; це також втрата моральних табу, внаслідок чого зростає кількість інфекційних захворювань, серед яких СНІД, наркоманія, алкоголізм; це і вплив світової мережі Інтернет на свідомість мільйонів людей, які починають жити у віртуальному світі; це тероризм, коли зброя масового знищення наближається до таких розмірів, які можна носити з собою в якості, наприклад, мобільного телефону; це і прояви релігійного фанатизму, озброєного не стільки ідеологією, скільки військовою зброєю і багато інших проблем.

Всі вони, як і багато не названих проблем, ускладнюють проведення міжнародної політики. Адже не так легко знайти їх вирішення в тому випадку, коли вони зачіпають інтереси сотень мільйонів і навіть мільярдів людей. Проте вихід шукати потрібно, сподіваючись на те, що все-таки людина більшою мірою розумна, ніж навпаки.