25 Характеристика залозистого епітелію. Групи залоз. Типи секренції.

Залозистий епітелій (epithelium glandulare) – це один із видів епітеліальних тканин, які утворюють в організмі людини та тварин залози, що виробляють біологічно активні сполуки: секрети чи гормони. Клітини залозистого епітелію називають секреторними, залозистими клітинами, або гландулоцитами. Для позначення клітин ендокринних залоз більш уживаним є термін ендокриноцити або спеціальна назва клітин даної залози (наприклад: клітини Лейдіга (сім’яники); спонгіоцити (кора наднирників); тироцити (щитовидна залоза), пінеалоцити (епіфіз). Клітини екзокринних залоз також можна називати екзокриноцитами (гландулоцитами). В організмі розрізняють такі залози внутрішньої секреції: гіпоталамус, гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, околощітовідние залози, підшлункова залоза, надниркові залози, яєчники і сім'яники, жовте тіло, плацента, вилочкова залоза. Инкреторная діяльність властива також і багатьом органам організму, тому що в них є окремі спеціальні клітини, інкретірующіе біологічно активні речовини типу гормонів. Сукупність цих ендокринних клітин утворює дифузну ендокринну систему.

Кожна залоза внутрішньої секреції синтезує і виділяє в кров свої специфічні гормони, які розносяться по організму, надходять до органів і здійснюють свою дію - посилення або пригнічення функції, проліферації, диференціації, обміну речовин і енергії. Для забезпечення пристосувального ефекту потрібна певна, оптимальну на даний момент концентрація гормону в крові. Певна концентрація гормонів у крові підтримується завдяки інформації, що надходить з рецепторів судин і тканин по каналах зворотного зв'язку в центр регуляції діяльності залоз внутрішньої секреції, розташований в гіпоталамусі.

Спеціальні рецептори сприймають менші і більші концентрації гормону, інформація надходить в гіпоталамус, тут формується програма дії. Вона до одних залоз надходить по еферентних нервових волокнах, до інших - за участю нейросекретів: ліберинів або статинів, які через місцеву кровоносну систему надходять в гіпофіз, тут утворюються гормони тропів, що надходять у загальний кровообіг до відповідних залоз, де і викликають пристосування швидкості синтезу і виділення гормону згідно потребам.

Складаються на певний період фактичні оптимальні концентрації окремих гормонів у крові тварини називаються гормональним статусом.

26 Будова і форма кісток скелету.

Органами кісткової системи є кістки різних форм та розмірів. Ускелеті сільськогосподарських тварин налічується понад 200 кіс-ток: у коня їх 200—209, у великої рогатої худоби — 200—206, усвиней — 275—284, у овець — 184—208. За формою кістки бувають довгі трубчасті, довгі зігнуті, корот-кі, пластинчасті й мішані. Довгі трубчасті кістки входять до складу скелета кінцівок. Вонивиконують функції важелів опори й руху. Трубчаста будова кісткизбільшує її міцність і полегшує її масу. Вони вдвічі твердіші за гра-ніт: 1 см кістки витримує навантаження до 2000—2400 кг. Така зна-чна міцність і пружність кістки зумовлена поєднанням її органічноїречовини (осеїну) і неорганічних речовин — мінеральних солей. У кожній трубчастій кістці розрізняють два кінці: проксималь-ний і дистальний епіфізи та середню частину — тіло кістки з кіст-ковомозковою порожниною, або діафіз. Епіфізи потовщені, маютьсуглобові поверхні, вкриті гіаліновим хрящем, діафіз кістки вкри-тий зовні окістям. Довгі вигнуті кістки — це ребра, що утворюють бокові стінкигрудної клітки. Своєю чергою, грудна клітка є захистом і опороюдля органів грудної порожнини — серця і легень, є опорою для ту-луба і бере участь в актах видиху і вдиху. Короткі кістки поділяються на симетричні й асиметричні. Докоротких симетричних кісток належать хребці, які утворюють ускелеті тулуба хребет; до коротких асиметричних — кістки кінці-вок: зап'ястя і заплесна, які виконують функції опори, руху й ресо-рну функцію. Пластинчасті кістки розміщені в черепі і утворюють порож-нини (черепну, носову і ротову), які виконують переважно захиснуфункцію для розміщених у них органів та опорну. Пластинчастимикістками є також лопатка і тазові кістки, до яких прикріплюєтьсябагато м'язів; вони виконують функцію важелів руху. На кістках є різні утвори: відростки, горби, гребені, шорсткості,блоки, вирости, ямки, жолоби, або борозни, щілини, вирізки, ходи,канали. До цих утворів прикріплюються сухожилки м'язів і зв'язки.Крім того, кістки мають поверхні, краї, кути, на кінцях голівку, підголівкою шийку. За внутрішньою будовою кожна кістка зовні вкрита надкісни-цею (окістям), крім суглобової поверхні, вкритої гіаліновим хря-щем. Під окістям розміщена компактна і губчаста кісткові речови-ни, побудовані з кісткової тканини, всередені кістки — порожнина,заповнена червоним кістковим мозком, який є органом кровотво-рення.Окістя складається з щільної сполучної тканини, зовнішній шарїї містить багато грубих волокон, серед яких проходять судини інерви, що живлять кістку та зумовлюють її чутливість. Внутрішнійшар її містить особливі клітини — кісткоутворювачі — остеоблас-ти й кісткоруйнівники — остеокласти. Остеобласти, розмножую-чись, перетворюються на нові кісткові клітини — остеоцити, за ра-хунок яких кістка росте в товщину з боку надкісниці. Остеокласти, навпаки, руйнують кісткову речовину там, де не-має силового навантаження, що виникає під дією зовнішніх сил накістку (сила маси, робота м'язів).

Червоний кістковий мозок складається, переважно, з ретикуля-рної тканини, де утворюються і розвиваються клітини крові — ери-троцити, лейкоцити та кров'яні пластинки. З віком у старих тваринчервоний кістковий мозок у діафізах кісток перероджується в жов-тий кістковий мозок, що складається, переважно, з жирової ткани-ни жовтог о кольору і втрачає функцію кровотворення. На епіфізахтрубчастих кісток червоний кістковий мозок не перероджується вжовтий і залишається органом кровотворення. Більшість кісток скелета утворюються з хряща. Спочатку вхрящовий зачаток кістки вростають кровоносні судини, а разом зними й кісткоутворювальні клітини. Так виникають центри закос-тенінь. Потім остеокласти руйнують хрящ, а остеобласти, навпаки,утворюють на місці зруйнованого хряща кісткову тканину. На ріст і розвиток кісток тварин впливають різні чинники, особ-ливо годівля, утримання, тренування тощо. Неповноцінна годівлятварини негативно позначається на розвитку кісток скелета. Принестачі в раціоні мінеральних речовин, вітамінів виникають захво-рювання: остеодистрофія (у дорослих тварин), рахіт — у молодня-ка, які проявляються розм'якшенням кісток та їх викривленням.При обмеженому русі тварин (гіподинамії) також виникаєрозм'якшення кісток.

Хімічний склад і фізичні властивості кісток. Свіжі кістки мі-стять до 50 % води, 15 % жирів, 13 % органічної речовини (осеїну) ідо 22 % мінеральних речовин. Серед мінеральних речовин у кіст-ках найбільше сполук кальцію, фосфору, фтору. З віком співвідно-шення між органічною і неорганічною речовинами змінюється і за-лежить від віку, статі, виду тварини, положення кістки в скелеті,умов годівлі та утримання. У молодих тварин кістки міцні і пружні,а в старих — крихкі. Міцність 1 см кістки на стискання становить1400 кг, а на злам — 1055 кг