66.Будова та функції яєчника

Яєчник— парний орган овальної форми. Яєчники невеликі, найбільшу масу вони мають у кобили — 20 – 40 г, дещо меншу у корови — 12 – 16, у свині — 7 – 9 і у суки — 1 г. У молодих тварин яєчники мають менші розміри, ніж у дорослих, хоча в старості вони знову значно зменшуються. На яєчнику розрізняють два кінці — трубний і матковий, два краї — брижовий і вільний — і дві поверхні — латеральну й медіальну. До трубного кінця прикріплюється лійка маткової труби, а до маткового — власна зв’язка яєчника, що продовжується до рога матки. Яєчник тією чи іншою мірою обмежений брижею яєчника, що формує яєчникову сумку. Глибина й розміри сумки у свійських тварин різні

Мікроскопічна будова яєчників. Зовні яєчник вкритий одношаровим кубічним епітелієм, під яким розміщена білкова оболонка. У яєчнику розрізняють кіркову й мозкову речовини. Кіркова речовина знаходиться на периферії, мозкова — в центрі органа. У кобили, навпаки, мозкова речовина яєчника розміщена на периферії (за винятком овуляційної ямки), а кіркова — в центрі, лише в ділянці овуляційної ямки вона виходить на периферію. Строма кіркової речовини утворена волокнистою сполучною тканиною. В ній є багато фібробластів та ендокринних клітин, які продукують статевий гормон самки — естроген. Основну масу кіркової речовини утворюють фолікули різного ступеня зрілості, жовті тіла, атлетичні фолікули та білуваті тіла

67.Загальна характеристика серцево –судинної системи її роль в організмі тварин. Розвиток в онто- та філогенезі

Серцево-судинна система включає кровоносну і лімфатичну системи, органи кровотворення та імунного захисту. Кров і лімфа є різновидами сполучної тканини. Вони заповнюють відповідно кровоносну та лімфатичну системи. Тривалість життя клітин крові й лімфи коливається від кількох днів до кількох місяців. Органи кровотворення забезпечують постійне поповнення крові та лімфи новими молодими клітинами. Склад, особливості й функціональне значення крові та лімфи наведено при описанні сполучної тканини. Разом із тканинною рідиною вони становлять близько 60 % маси тіла і формують внутрішнє середовище організму, забезпечуючи при цьому обмін речовин та хімічну (гуморальну) регуляцію всіх життєво важливих процесів. Кровоносна і лімфатична системи пов’язані між собою генетично (розвиваються з одного джерела — зародкової сполучної тканини, або мезенхіми), функціонально (забезпечують в організмі спільні функції) та морфологічно (найбільші лімфатичні судини, що збирають лімфу від усіх органів, їх апаратів та систем, впадають у краніальну порожнисту вену, внаслідок чого лімфа потрапляє у кров)

Кровоносна система складається із серця та замкненої системи судин. Судину, якою кров рухається від серця, називають артерією,до серця — веною.Мікроциркуляторний відділ кровоносної системи включає артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапіляри та венули. Він є перехідною ланкою між артеріями та венами.

Кровоносна система забезпечує такі життєво важливі функції, як імунобіологічний захист організму, транспорт та обмін речовин, терморегуляція, гуморальна регуляція та ін.

До складу лімфатичної системи, яка на відміну від кровоносної є незамкненою (рис. 7.26), входять лімфатичні капіляри та посткапіляри, лімфатичні судини, найбільші з яких називають стовбурами, або протоками, та лімфатичні вузли. Лімфатична система виконує захисну, бар’єрну, дренажну, депонувальну, кровотворну та інші функції, морфологічно та функціонально вона тісно пов’язана з кровоносною. Морфологічний зв’язок полягає у злитті магістральних лімфатичних судин з краніальною порожнистою веною, а функціональний — у спільності функцій