73.Анатомічна,гістологічна будова та функції червоного кісткового мозку і селезінки

Червоний кістковий мозок у новонароджених і молодих тварин заповнює губчасту речовину і порожнини трубчастих кісток. Він міститься також у плоских і коротких кістках. Зі збільшенням віку тварин у червоному кістковому мозку порожнин трубчастих кісток накопичується жирова тканина і він перетворюється на жовтий кістковий мозок. В останньому внаслідок значної крововтрати, отруєнь тощо можуть виникати осередки кровотворення. Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, темно-вишневий колір і містить до 10 % жирових клітин. У ньому утворюються еритроцити, гранулоцити (нейтрофільні, базофільні та еозинофільні), моноцити, тромбоцити й попередники лімфоцитів. Є дані, що у ссавців, які не мають клоакальної сумки, в червоному кістковому мозку утворюються і В-лімфоцити Утворення клітин крові — гемоцитопоез — це багатостадійний процес клітинних перетворень, який призводить до формування зрілих клітин крові, що надходять у кровоносні судини.

Селезінка являє собою плаский орган довгастої форми, розміщений зліва від шлунка, до якого прикріплюється шлунково-селезінковою зв’язкою. Колір селезінки залежно від виду тварин буває від темно-червоного до сіро-фіолетового. На ній розрізняють парієтальну (прилеглу до стінки черевної порожнини) і вісцеральну (прилеглу до шлунка) поверхні та дорсальний і вентральний кінці. Поверхні переходять одна в одну по краях органа, які в нормі завжди загострені. На вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки — місце, де в орган входять судини та нерви. Селезінка є полі-функціональним органом. В ній фагоцитуються старі та пошкоджені еритроцити й тромбоцити, що закінчили свій життєвий цикл. Із залишків еритроцитів у печінці синтезуються жовчні пігменти. Селезінка є периферичним органом імунного захисту і депо крові .Зовні селезінка вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в середину органа відходять трабекули. Вони формують сполучнотканинний каркас, між елементами якого знаходиться паренхіма органа. Капсула і трабекули побудовані зі щільної сполучної тканини, в якій є міоцити. Основа паренхіми, представлена білою і червоною пульпами, утворена ретикулярною тканиною

74.Анатомічна,гістологічна будова гіпофіза і епіфіза

Гіпофіз розміщений в однойменній ямці на тілі клиноподібної кістки, має сіро-червоний колір, щільну консистенцію і яйцеподібну форму (рис. 8.1). Він вкритий сполучнотканинною капсулою, яка в ділянці ямки гіпофіза зростається з твердою мозковою оболонкою. Гіпофіз має невеликі розміри і масу. Розвивається гіпофіз із двох зачатків — епітеліального та нервового. З епітелію, що вистеляє ротову ямку зародка, утворюється передня частка гіпофіза — аденогіпофіз, а з нервового зачатка формується його задня частка — нейрогіпофіз. До складу аденогіпофіза входять дистальна (передня), проміжна та туберальна частини

Епіфіз входить до складу епіталамуса проміжного мозку і має вигляд зерна пшениці або шишкиСполучнотканинна строма епіфіза представлена капсулою і трабекулами (септами), міжякими розміщена паренхіма. Вона представлена нейросекреторними пінеалоцитами і гліоцитами. Пінеалоцити мають складчасте ядро й численні відростки, які біля капілярів утворюють розширення. В них синтезується гормон мелатонін, попередником якого є серотонін. Мелатонін впливає на діяльність гонадотропоцитів аденогіпофіза, запобігаючи тим самим передчасному статевому дозріванню, контролює пігментний обмін, добові та сезонні ритми. Крім мелатоніну в пінеалоцитах синтезуються й інші біологічно активні речовини, які впливають на діяльність гіпоталамуса. Гліоцити виконують функції, властиві макроглії. З віком настає інволюція епіфіза, що виявляється атрофією пінеалоцитів, розростанням трабекул і накопиченням у них карбонатних і фосфатних солей