32 Будова кісток шийного відділу хребетного стовпа

Шийний відділ хребта в усіх свійських тварин налічує сім шийних хребців, з яких чотири (1, 2, 6, 7) нетипові, а три (3, 4 і 5) — типові. Типовий шийний хребець коня має тіло, яке в 2 рази довше, ніж у великої рогатої худоби, вентральний гребінь добре розвинений, остистий відросток недорозвинений, суглобові відростки добре розвинені, поперечнореберні відростки роздвоєні на гілки, спрямовані краніокаудально. У великої рогатої худоби, навпаки, тіло типового шийного хребця коротке з випуклою голівкою, глибокою ямкою і вираженим вентральним гребенем, на дужці є глибокі краніальні і каудальні хребцеві вирізки, добре розвинені краніальні і каудальні суглобові відростки, остистий відросток порівняно високий і спрямований краніально, поперечнореберні відростки роздвоєні. У свиней тіло типового шийного хребця також коротке, вентральний гребінь нерозвинений. У основі поперечнореберних відростків є поперечний отвір. Перший шийний хребець, або атлант, на відміну від типових хребців, не має тіла, є кільцем, складеним з двох дужок — верхньої та нижньої. З'єднуючись між собою, ці дужки утворюють крила атланта. Краніально й каудально на дужках атланта знаходяться суглобові поверхні для зчленування з потиличною кісткою черепа і другим шийним хребцем. На крилах атланта розташовані крилові отвори. На дужках атланта є дорсальний і вентральний горбки. У коня дорсальна дужка досить випукла, отвір хребця круглий, крила широкі, тонкі, краї їх опущені вниз, на каудальному краї крила є великий поперечний отвір, дорсальний горбок недорозвинений. У великої рогатої худоби хребцевий отвір атланта овальний, дорсальний і вентральний горбки на дужках розвинені добре, на крилах атланта є міжхребцеві і крилові отвори. У свиней атлант короткий і з вузькими крилами, дорсальний горбок широкий, вентральний — довгий, на крилах, крім міжхреб- цевого і крилового отворів, є ще поперечний отвір. Другий шийний хребець, або епістрофей, характеризується значною довжиною тіла, наявністю на тілі замість голівки зубоподібного відростка, а на дужці замість остистого відростка — дорсального гребеня, до якого прикріплюються м'язи та вийна зв'язка. У коня тіло епістрофея довге, зубоподібний відросток циліндричної форми з гострим краєм, вентральний гребінь добре розвинений, дорсальний гребінь масивний, роздвоєний і має суглобові поверхні. У великої рогатої худоби зубоподібний відросток епістрофея має форму напівмісяця, по обидва боки від нього є вентральна суглобова поверхня для з'єднання з атлантом, на тілі каудально глибока ямка, а вентрально — вентральний гребінь, на ніжках дужки попереду — латеральний отвір, позаду — глибока каудальна хребцева вирізка, по боках — поперечні відростки, між ними й тілом — між- поперечний отвір. Дорсальний гребінь має вигляд прямокутної пластинки, позаду нього є парні дорсальні суглобові поверхні. У свині тіло епістрофея коротке, зубоподібний відросток має форму конуса, дорсальний гребінь досить високий, вентральний — недорозвинений, поперечні відростки короткі, вентральна суглобова поверхня роздвоєна. У 6-го шийного хребця відмінною ознакою є те, що поперечний відросток має форму широкої пластинки, спрямованої вентрально. Для 7-го шийного хребця характерні деякі ознаки грудного хребця: на каудальному кінці тіла є каудальні суглобові реберні ямки для з'єднання з голівками першої пари ребер, на дужці добре розвинений остистий відросток.